• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття, ознаки та види фінансових послуг.

Самостійна робота

Тема 2.9. Правове регулювання ринку фінансових послуг

1. Поняття, ознаки та види фінансових послуг.

2. Поняття "фінансова установа" та умови її створення та діяльності.

3. Державне регулювання ринку фінансових послуг. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг.

4. Штрафні санкції та порядок їх застосування за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

5. Відповідальність за адміністративні право­порушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг.

1. Державне регулювання ринку фінансових послуг.

2. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (гл. 35) // Голос України. — 2003. — № 49—50. — 14 берез.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

3. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 21. — Ст. 103.

4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 1. — Ст. 1.

5. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 15. — Ст. 101.

6. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 1. — Ст. 2.Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. // Урядовий кур’єр. — 2003. — № 169. — 11 верес.

7. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. // Урядовий кур’єр. — 2003. — № 154. — 20 серп.

8. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. // Урядовий кур’єр. — 2003. — № 149. — 13 серп.

9. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 38. — Ст. 313.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. (далі — Закон) та іншими нормативними актами.

У широкому розумінні (ст. 901 ЦК) послугою є зобов’язання, в силу якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 1 Закону під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Визначальними ознаками фінансової послуги є:

а) у процесі надання фінансова послуга передбачає здійснення операцій з фінансовими активами;

б) фінансова послуга надається фінансовою установою, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності (далі — суб’єкти підприємницької діяльності).

Відносно класифікації, то фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у ст. 1 Закону.

Визначення правового забезпечення окремих видів фінансових послуг:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків, переказ грошей. Загальні засади функціонування платіжних систем, а також поняття та загальний порядок проведення переказу грошей визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р.;

2) довірче управління фінансовими активами, залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення. На підставі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. і за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

У главі 70 ЦК (ст. 1029 ЦК) також зазначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Крім того, в Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. містяться визначення діяльності з управління цінними паперами та діяльності з управління активами.

Також певні положення щодо правового регулювання довірчого управління містяться в законах України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»;

3) діяльність з обміну валют. Підставою проведення операцій з валютними цінностями є ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

4) фінансовий лізинг. Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу, в основному, визначені Цивільним кодексом (ст. 806), Господарським кодексом (ст. 292), а також Законом України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовим лізингом визнається вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

5) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств.

6) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 352 ГК страхування — це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі — Держфінпослуг) від 28.08.2003 р. № 40;

7) торгівля цінними паперами. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. торгівля цінними паперами — це здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.

2. Поняття "фінансова установа" та умови її створення та діяльності.

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону особа набуває статусу фінансової установи тільки після внесення про неї запису до Державного реєстру фінансових установ. Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво про реєстрацію фінансової установи

Державний реєстр фінансових установ (далі— Реєстр) є системою одержання, нагромадження, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу. Положення про Державний реєстр фінансових установ затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41.

Реєстр створено з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та забезпечення державного регулювання ринків фінансових послуг, а також для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, учасників ринків фінансових послуг інформацією про фінансові установи, які включені до Реєстру.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Крім того, фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, тільки якщо: 1) облікова і реєструвальна система відповідає вимогам, установленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг; 3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають установленим законом вимогам.

Наприклад, така фінансова установа, як страховик (страхова компанія) може розпочати свою діяльність лише після виконання таких основних умов: а) отримання свідоцтва про державну реєстрацію; б) отримання свідоцтва про реєстрацію як фінансової установи (по суті, друга державна реєстрація);

в) реєстраціїї своїх правил страхування в Держфінпослуг, г) отримання ліцензії на здійснення страхової діяльністї з конкретного виду страхування; д) виконання вимог щодо формування статутного капіталу.

Додаткові умови здійснення діяльності фінансовими установами містяться в ст. 10 Закону, а саме: 1) керівник або службовець фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо взяття фінансовою установою будь-якого зобов’язання на їх користь; 2) керівник, службовець або призначений експерт фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення на користь установи або підприємства, в якому вони, їх близькі родичі або підприємство, яким вони володіють, мають діловий інтерес; 3) особа, яка є членом органу управління або службовцем фінансової установи, може укладати договори з цією фінансовою установою щодо надання такій особі відповідних фінансових послуг на умовах, що не відрізняються від звичайних; 4) особа, яка є членом органу управління фінансової установи, не може укладати договори щодо надання цій фінансовій установі професійних послуг (робіт), якщо загальні збори власників не нададуть попередньої згоди на укладення такого договору.

Читайте також:

1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
3. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
4. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
5. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
6. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
7. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
8. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
9. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
10. Аналіз однієї ознаки
11. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 6403