Філософські методи.

Як відомо, метод – це знання, що забезпечують досягнення заздалегідь поставленої мети, тобто сукупність правил дії, набір операцій, які забезпечують вирішення теоретичних і(або) практичних проблем.

Як і будь-яка наукова дисципліна філософія має свою термінологічну базу і свої методи дослідження.

Філософські методи – це методи осягнення філософської істини, тобто свідомого і планомірного формування абстрактно-теоретичного світогляду [167, c. 420].

Однак у силу специфіки філософського знання, про яку зазначалося раніше, методи філософії також мають низку особливостей. Усі вони можуть бути розділені на дві категорії:

загальнонаукові (загальнотеоретичні) методи, які використовуються будь-якою наукою при побудові наукової теорії. До їх числа відносяться індукція та дедукція, аналіз і синтез, аналогія та моделювання, ідеалізація й абстрагування і т. д. (Детальніше деякі з них будуть розглянуті в розділі, присвяченому теорії пізнання);

Особливі, власне філософські методи дослідження. Найважливі-шими й основними з них є [167, с. 24 ]:

1) діалектичний метод, що полягає в розгляді кожного явища в ході безперервних змін, руху, причиною якого служить взаємодія протилежних тенденцій, сил, процесів;

2) феноменологічний метод – формування та інтерпретація змісту філософських категорій шляхом інтуїтивного осягнення сутності в явищі, загального й абстрактного в одиничному й конкретному. Прикладом можуть служити численні визначення поняття «життя», відомого тільки в одиничному й конкретному екземплярі, тому що існує на планеті Земля;

3) трансцендентальний метод – розтин суб'єктивних основ формування об'єктивних категорій;

4) герменевтичний метод – теорія та загальні правила інтер-претації, зміст тексту і взагалі будь-якого ідеального чи матеріального артефакту (продукту діяльності людської свідомості), а в більш широкому сенсі – буття взагалі на основі притаманної людині здатності до співпереживання (емпатії), що дозволяє реконструювати життєвий світ людини, яка належить до певного типу культури.

Філософія як світогляд є не тільки різновидом духовної культури, а й соціальним інститутом, який виконує в суспільстві взаємопов'язані і взаємообумовлені функції, що забезпечують йому (суспільству) певну стійкість і здатність адекватно реагувати на зміни реальності – як спонтанні, так і викликані самою людиною. До числа найважливіших із них відносяться:

1) світоглядна – формування цілісного систематизованого логіч-но несуперечливого знання, що забезпечує розуміння і пояснення світу й місця в ньому людини;

2) загальнометодологічна – пояснення найбільш загальних принципів буття та вихідних основ мислення;

3) гносеологічна – відкриття загальних принципів і норм, одержання, координації та інтеграції знання про світ;

4) прогностична – розкриття основних тенденцій розвитку людини і світу, в якому вона живе;

5) критична – ревізія домінуючої системи цінностей, елементів і принципів організації суспільства, світогляду та духовної культури, що перетворилися на догмати, які не відповідають реаліям людського буття;

6) соціально-стабілізаційна – забезпечення стабільності, яка від-повідає більш повній відповідності прийнятої системи гуманістичних цінностей;

7) психотерапевтична – забезпечення психологічного комфорту, розуміння сенсу життя особистості, примирення з тими реаліями буття, змінити які вона не може;

8) просвітницька – прямий або опосередкований вплив на суспільну свідомість, що сприяє створенню гуманістичної системи цінностей та ідеалів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.