Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Технологія процесів мурування.

Матеріали, різновидності кладки. Підмості і риштування. Організація робочого місця муляра. Системи перев’язки муру. Кладка з каменів неправильної форми. Технологія процесів кладки в зимових умовах і умовах підвищеної температури

Кам’яна кладка являє собою конструкцію, що складається з природних чи штучних каменів, вкладених на розчині. В будівництві використовують різні види кам’яних кладок. Назва їх залежить від виду застосованих матеріалів. Кладку поділяють на:

цегляну - з керамічної чи силікатної цегли; дрібно-блочну - з природних, бетонних і керамічних каменів правильної форми (маса яких до 16 кг) ; тесову - з природних оброблених каменів правильної форми; бутову - з природних каменів неправильної форми; змішану - бутова кладка облицьована цеглою, чи цегляна облицьована звичайними природними каменями; бутобетонну - з каменя і бетону; великоблочну - з бетонних цегляних блоків.

Вибір матеріалів для кам’яної кладки проводиться в залежності від виду і призначення конструкцій будівлі, наявності місцевих матеріалів.

Кожному виду кладки притаманні свої позитивні якості, тим не менше їх зведення є трудомістким процесом, що потребує великої кількості кваліфікованих робочих, виділяються низьким ступенем збірності і великою протяжністю.

Камені в кожному виді кладки повинні бути вкладені на розчині і в певному порядку, з цим щоб кладка працювала як монолітний масив. Розчин в швах кладки грає роль зв’язуючого камені матеріалу, забезпечує рівномірну передачу навантаження з одного каменя на інший, заповнює можливі зазори між каменями, герметизуючи шви і захищаючи їх від продування.

Кам’яну кладку виконують на вапняних, змішаних, цементно-вапняних і цементних розчинах, а також на цементно-глинистих розчинах, у яких глина виконує роль пластифікуючої добавки.

Вид кладки призначають в проекті з врахуванням умов, в яких буде працювати конструкція того чи іншого матеріалу.

Елементи кладки. Камінь правильної форми має шість площин, найбільшу з яких при кладці каменя плазом називають постіллю, довгі бокові грані ложками, а коротші поперечиками. Кам’яна кладка виконується рядами. При вкладанні каменя довшою стороною вздовж стін утворюється ложковий ряд, а при вкладанні короткої - поперечиковий .Всі зовнішні ряди кладки з обох сторін називають верстами. Версти бувають зовнішні, якщо вони утворюють зовнішній ряд, і внутрішніми, якщо ряд кладки виходить в середину приміщення. Розрізняють поперечикові і ложкові верстви. Внутрішні ряди кладки, вкладені між верствами називають забутовочними рядами чи просто забуткою .

Проміжки між окремими каменями в кладці утворюють шви. В залежності від розміщення шви в кладці можуть бути горизонтальними і вертикальними, які в свою чергу розділяють на поздовжні, якщо вони розміщені вздовж стіни, і поперечні - поперек стіни .

Шви між окремими цеглинами повинні бути заповнені розчином. Шви розрізняють: горизонтальні, що виділяє горизонтальні ряди кладки один від одного; вертикальний поздовжній шов, що розділяє ряди цегли вздовж стіни; вертикальний поперечний шов, що виділяє окремі цеглини в горизонтальних рядах кладки. Якщо розчин в швах не виходить до лицевої поверхні стіни на 10 - 15 мм., то кладку називають впустошовку. Її застосовують при кладці стіни під штукатурку для кращого зчеплення шару розчину з поверхнею цегляної стіни .

Якщо розчин в швах доходить до лицьової поверхні стіни, то кладку називають впідрізку, оскільки витискуваний із швів в процесі кладки залишок розчину підрізається кельмою рівно з поверхнею стіни. Ці шви переважно обробляють спеціальним інструментом, розшивкою, з допомогою якої шву надають певну форму. Така кладка має назву "під розшивку" .

З метою підвищення міцності і стійкості кам’яної кладки необхідно вкладати камені так, щоб сили, діючі на кладку, були розподілені головним чином на сам камінь, так як розчин в кладці менш міцний, ніж зв’язані ним камені. Камені добре піддаються опору тільки стискальним зусиллям. Щоб використати цю властивість кам’яних матеріалів і забезпечити правильну роботу конструкції, необхідно камені в кладці розміщувати у відповідності з правилами розрізки кладки.

Перше правило розрізки потребує, щоб кладку вели горизонтальними рядами, обмеженими площинами, перпендикулярними до напрямку діючих сил.

Друге правило розрізки потребує, щоб масив кладки поділявся на окремі камені системою вертикальних площин (швів), одні з яких перпендикулярні до верстових рядів кладки, а другі їм паралельні. Не виконання цього правила призводить до розклинювання рядів чи сколювання частин каменя .

Третє правило розрізки передбачає перев’язку вертикальних швів, що виключає співпадіння в суміжних рядах кладки поперечних і поздовжніх швів. При не виконанні цього правила кладка виявиться розрізаною на окремі стовпчики, які через поздовжній згин будуть деформуватися чи призведуть до руйнування конструкцій .

Міцність розчину (по кубику 70,7 мм на 28 діб)

Марки розчинів для кладки М4; М10; М 25; М50; М75; М100; М150 і М200, в зимових від М 100 - М 300, рухливість 4...6 см для буту, 9-13 см для силікатної цегли, пластифікаційні добавки .

Інструменти:

лопата для розчину;

комбінована кельма-розрівнюють розчин (постіль), заповнюють вертикальні шви, підрізають розчин і частково сколюють;

мулярський молоток - рублять чи стесують цеглу .

розшивка - розшивають шви;

Контрольно-допоміжні інструменти:

рулетка чи стальний метр;

шнур – причалка, теж порядовки ( метал, дерево)

гнучкий водяний рівень або звичайний;

шаблони;

висок.

Риштування і підмості

Для зміни рівня робочого місця мулярів застосовують спеціальні інвентарні чи неінвентарні риштування і підмості .

Риштування переважно влаштовують ззовні споруди і ведуть роботу з висоти більше 6 м .

Трубчате безболтове риштування - це просторова конструкція висотою до 40 м, що складається з двох рядів стійок зібраних з труб 4 і 2 м, діаметр - 60 мм, ригелів довжиною 2 м, дерев’яний щитовий настил - 50 мм, огородження і легких металевих драбин.

Підвісні струнні риштування складаються з верхніх підтримуючих конструкцій і підвісок струн з сталі круглого профілю з завушинами і шарнірними стиками прогонів, щитів настилу і огороджень та драбин (висота ярусу 1,2 м загальна висота 40м).

Дуже поширені блочні і шарнірно-панельні підмості з відвідними опорами, що дозволяють змінювати їх висоту від 1 до 2 м, а також переносні площадки для кладки зовнішніх стін сходових кліток являють собою просторову конструкцію розмірами (5,3 х 2,5х1).

Широко використовуються в будівництві неінвентарні підмості .

Кладка

В залежності від конструктивних, експлуатаційних і інших особливостей несучих і огороджуючих будинків і споруд розрізняють суцільну, облегшену кладку і кладку з облицюванням .

Суцільна неармована цегляна кладка застосовується при зведені стін, простінків і стовпів, перегородок при влаштуванні перемичок і карнизів і виконується з повнотілої одинарної (250 х 120 х 65) і пустотілої (250 х120 х 65) і ( 250 х 120 х 88) цегли.

Товщина стін 1/2 ; 1; 1 1/2; 2; 2 1/2; 3 цегли

товщина горизонтальних швів 12, вертикальних 10 ( 15 ³ t ³ 10)

Для забезпечення монолітності кладки передбачають перев’язку поперечних і поздовжніх вертикальних швів по одно чи багаторядній системі .

При однорядній перев’язці ложкові і поперечикові ряди в кладці чергуються. Поперечні шви в суміжних рядах зсунуті відносно один одного на четвертину цегли, а поздовжні на півцегли, при багаторядній декілька ложкових рядів перекриваються одним поперечиковим. Число можливих рядів залежить від виду цегли і його товщини. При кладці з повнотілої одинарної (65 мм) поперечиковим рядом перекривається п’ять ложкових. Така перев’язка є шестирядною.

Міцність багаторядної кладки на розчинах марки нижче М 25 менше однорядної, а на розчинах М 25 і більше практично одинакові.

Багаторядну систему перев’язки не допускається використовувати для кладки стовпів, так як через неповну перев’язку швів вони будуть не достатньо міцними. Стовпи і простінки шириною до 1 м слід викладати з трьохрядною перев’язкою, і міцність на 3 % менше однорядної .

Прорізи в стінах перекриваються перемичками. В багатоповерхових цивільних і промислових спорудах вони, як правило збірні залізобетонні. В малоповерхових будинках і спорудах прорізи прольотом до 2 м можна перекривати цегляними рядовими перемичками, а до 4 м цегляними арочними.

При влаштуванні рядових перемичок, щоб не випадала цегла з першого ряду під неї вкладають як мінімум три стержні арматури діаметром не менше 6 мм із розрахунку по одному стержню перерізом 0,2 см на кожні 1/2 цегли стіни. Рядові перемички кладуть по опалубці з дощок 40...50 мм.

Арочні перемички кладуть з звичайної цегли зі швами клиноподібної форми (товщина понизу 5 і поверху 25 мм). Кладку арочних перемичок ведуть по настилу з дощок, прибитих до кружальних ребер, з двох сторін - від п’ят до середини. Конструкція опалубки повинна забезпечити рівномірне опускання її при розпалубці, що досягається осадженням клинів, встановлених під кружала.

При влаштуванні карнизів звіс не повинен перевищувати 1/3 довжини цегли, а загальний винос цегляного неармованого карнизу допускається не більше чим на половину товщини стіни. Для більшого виносу кладка армується .

Перегородки товщиною 1/4 цегли встановлюють при довжині до трьох метрів і висоті до 2,7 м, а в 1/2 цегли при великих довжині і висоті, для влаштування перегородки армують стальними прутками d<6 мм.

Суцільна армована кладка ведеться для підвищення несучої здатності цегляних конструкцій, армування передбачається як у вертикальних так і у горизонтальних рядах. Товщина швів повинна бути більша діаметру стальної арматури чи суми діаметрів пересічених стержнів на 4 мм при збереженні середньої товщини шва кладки. Армування може бути поперечне і поздовжнє. Відстань між стержнями сіток повинна бути не більше 120 і не менше 30 мм. Стержні сіток сприймають поперечні розтягуючі зусилля при стиску кладки і запобігають руйнуванню цегли при згині і розтягу.

Кінці стержнів повинні випускатися в одну з внутрішніх поверхонь конструкцій на 2...3 мм для контролю виконання армування.

Полегшена цегляна кладка застосовується для зведення малоповерхових споруд і будинків. Стіни складаються з двох верстових стінок товщиною в 1/2 цегли, простір між якими заповнюється легким бетоном чи блоками-вкладишами. Інколи замість легкого бетону і вкладишів використовують теплоізоляційні сипучі матеріали, однак вони менш ефективні, так як з часом осідають утворюючи в стіні продуваючі ділянки. В порівнянні із звичайними стінами (суцільними) облегшені приблизно на 40% економніші за витратою цегли і легші по масі, але їх зведення більш трудомістке.

Кладка з облицюванням застосовується в тих випадках, коли декоративне оформлення стін з цегли і інших каменів повинно бути виконане одночасно з їх зведенням. Кладка облицьована лицьовою цеглою буває двох видів:

1). Зовнішня верста (лицева поверхня) і внутрішня частина стіни виконані з однієї і тієї ж цегли. Приклад:

2). Зовнішня верста - із лицевої цегли, а внутрішня верста і забутовка - із звичайної цегли чи інших каменів. Приклад.

Кладку виконують по багаторядній системі перев’язки, зв’язуючи масив стіни з лицьовим шаром його тичковими рядами.

При кладці конструкцій в умовах сухого теплого клімату цеглу необхідно змочувати водою. Наявність в порах вологи сприяє нормальному твердінню розчину (утворенню цегляного каменю).

Кладку конструкцій з цегли починають і закінчують тичковими рядами. Поперечиками викладають цеглу також в гніздах під балки, прогони ферм, мамуерлати, на рівні обрізів стін під плити, в виступаючих рядах кладки незалежно від послідовності кладки рядів прийнятої системи перев’язки.

Транспортування матеріалів, виробів, заготовок напівфабрикатів

На сьогоднішній день в основному всі піднімально-транспортні процеси виконуються за допомогою монтажних кранів (на малу висоту автомобільними). Цеглу і дрібноштучні матеріали, викладені на дерев’яних піддонах пакетами перевозять бортовими машинами і подають краном. Піддони використовують двох типів: на брусках чи з гаками.

Для навантаження і розвантаження і подачі до робочого місця пакетів стінових матеріалів на піддонах з брусками застосовують вилочні захвати і футляри .

Розвантаження, піднімання, а також влаштування в проектне положення великих блоків проводиться монтажними кранами з допомогою гвинтових чи кліщових захватів.

Останнім часом застосовуються більш раціональний спосіб доставки матеріалів, і зокрема силікатної цегли - безпіддонний.

Розчин доставляють на об’єкти з заводів чи центральних розчинних автосамоскидами з дообладнаними кузовами чи спеціальними розчиновозами. Вивантажується в спеціальні інвентарні ящики (бадді) якими розчин подається до робочого місця. Приоб’єктні розчинозмішувачі також розміщують в зоні дії монтажного крана.

Структура процесу і виконання кладки.

Проведення мулярських робіт складається із основних і допоміжних операцій. До основних операцій відносять: подачу і розкладку цегли чи каменів, подачу чи розрівнювання розчину, вкладання цегли чи каменів. Допоміжними операціями є: влаштування порядовок, причалок, перелопачення розчину, перевірка правильності кладки по рівню і виску.

Влаштування порядовок. Їх влаштовують по нівеліру на всіх кутах, приєднаннях і пересіченнях стін, а також через кожні 12 м на на перших їх ділянках. На порядовки при допомозі нівеліра, гнучкого водяного рівня чи спеціальних лазерних приладів виносять відмітки низу віконних отворів, перемичок, перекриттів, сходових площадок та інших елементів, монтаж яких зв'язаний з кладкою стін і перегородок.

Влаштування причалки. Причалку натягують між повзунками порядовок чи причальними скобами і переміщають по ходу кладки вверх пересуваючи повзунки чи переставляючи скоби. При кладці зовнішніх чи верхових рядів причалку встановлюють для кожного ряду, а при кладці внутрішніх - через кожні два-три ряди. Щоб не провисала причалка влаштовують маяки ( 4-5 м).

Подача і розкладка цегли і розчину. Для кладки зовнішнього верхнього ряду цеглу розкладають на внутрішній половині конструкції, для внутрішнього верстового ряду-на зовнішній,а для забутки-на одному з верстових рядів. Розкладку ведуть стопками по дві цегли паралельно граням конструкції чи під кутом до них для ложкового ряду і перпендикулярно до осі - для поперечикового.

На стінах товщиною в 1/2 цегли всі стопки розкладають паралельно граням стіни.

Розчин на стінку подають з ящика лопатою і розстелюють його грядкою під 6-7 цеглин. Постіль з розчину муляр готовить кельмою в процесі кладки.

В залежності від форми швів положення цегли в ряду, їх вологості пластичності розчину і пори року вкладання цегли проводять за одним із наступних способів:

При кладці з повним заповненням швів під розшивку цегли вкладають впритик з підрізкою. При цьому розчин (осадка конуса 12....13 см) розстелюють, відступаючи від краю стіни на 1....1.5см. Муляр, утримуючи цеглу похило, загрібає його граню з підготовленої постелі частину розчину, достатню для утворення вертикального шва, і пересуваючи цеглу до раніше вкладеної, осаджують його під причалку натиском руки. Довжина загрібання при кладці тичкового ряду приблизно 10см ложкового ряду 5...6см. Витиснутий на лицеву поверхню стіни розчин підрізають кельмою.

Для конструкцій, що сприймають значні навантаження, а також при кладці стін облегшеної конструкції потрібне більш повне заповнення швів, і цеглу вкладають впритиск. При цьому, вкладаючи верстові поперечикові чи ложкові ряди, муляр кельмою захоплює з постелі частину розчину (осадка конуса 7...9 см) і одночасно, витягуючи кельму, притискає його і чергову цеглу до раніше вкладеної, ущільнюючи утворений вертикальний поперечний шов. Горизонтальний шов ущільнюється легким постукуванням по цеглі рукояткою кельми. Виступивший на поверхню стіни розчин підрізається і шви при необхідності розшиваються.

Якщо кладку ведуть в пустошовну цеглу вкладають впритиск. При цьому розчин для постелі розстелюють грядкою товщиною 2...3 см в 2..2,5 см від краю стіни, а шириною 7..8 см під ложковий ряд, 20...21 см-під поперечиковий ряд. Вертикальний шов утворюється як і при кладці впритиск з підрізкою.

Муляр подає і розрівнює розчин між викладеними верстовими рядами, другий більш вищого розряду вкладає на розчин одночасно по дві цеглини, утримуючи їх майже плазом і загрібаючи з відстані 6..8 см від раніш вкладеної цегли незначну кількість розчину для утворення вертикального шва, а потім притискують їх слідкуючи за тим, щоб поверхню вкладених цеглин була на одному рівні з верстовими рядами. Частково незаповнені вертикальні шви заповнюються при розстиланні розчину під наступний ряд кладки.

Сколення і стесування цегли. Для перев’язки швів потрібна неповномірна цегла (четвертини, половинки і дев’ятки). Заготовлюють їх під час роботи: спершу муляр гострим краєм молотка робить насічки в двох пропилених площинах цегли, потім різким ударом молотка кирки чи кельми відколює намічену частину. Стесування цегли проводять вручну рідко, при кладці фігурних елементів стін споруди.

Контроль якості. По ходу зведення конструкцій бригадир чи ланковий систематично контролює прямолінійність стін і вертикальність поверхонь і кусків кладки, горизонтальність рядів, правильність перев’язки і товщину швів, щоб оперативно усувати виявлені причини браку чи відхилення від прийнятої технології. Вертикальність поверхнонь кладки кусків і четвертей отворів перевіряють виском не рідше двох раз на кожен метр висоти кладки. Відхилення від вертикалі і кутів кладки не повинно перевищувати 10 мм на один поверх і 30 мм на весь будинок. Відхилення рядів кладки від горизонталі допускається не більше 20 мм на 10 м довжини стіни.

Горизонтальність рядів кладки і відповідність їх відміток перевіряють нівеліром декілька раз по ходу кладки кожного поверху. Крім цього не рідше двох раз на один метр висоти положення рядів кладки перевіряють рівнем.

Товщину швів контролюють, періодично вимірюючи висоту п'яти - шести рядів кладки і вираховуючи середнє значення товщини шва.

Організація робочого місця муляра.

Робоче місце муляра - це площадка біля зведеної стіни, де ведеться кладка і де розміщені інструменти і матеріали, необхідні для роботи. Робоче місце муляра повинне бути організоване так, щоб для всіх робітників, зайнятих на цьому процесі, були створені умови, що забезпечують високопродуктивну, безперебійну і зручну роботу. Раціонально організоване робоче місце муляра складається з трьох зон: робочої (0,6...0,7 м) – вільної смуги вздовж кладки, на якій працює муляр; зони складування (1,3...1,5 м) – смуги, на якій розміщені цегла, розчин і деталі, що закладаються в кладку по мірі її зведення; вільної зони (0,5...0,6 м) – де працюють такелажники, що забезпечують мулярів матеріалами і закладними деталями. Загальна ширина робочого місця мулярів складає 2,4...2,8 м.

При кладці цегляних стін матеріали розміщають вздовж фронту робіт в почерговому порядку тобто цегла на піддонах, розчин в ящику, потім знову цегла на піддонах, розчин в ящику і т.д. Щоб зручно було подавати розчин на стіни, відстань між сусідніми ящиками з розчином повинна складати не більше 3,2 м. Запас цегли на робочому місці не повинен перевищувати 2-4 годинної потреби, а розчин необхідно подавати по мірі потреб виробництва.

Продуктивність праці муляра у великій мірі залежить від висоти і рівня кладки. Мулярі досягають найвищої продуктивності при складці каменю на висоті 0,5...0,6 м від рівня робочого місця. У початку кладки і зі збільшенням її висоти продуктивність зменшується. Враховуючи це висоту ярусу кладки при товщині стіни до 2,25 цегли застосовують рівно 1,2 м, а при t = 3 цегли - 0,9 м.

Організація праці бригади мулярів полягає у визначені рівня спеціалізації окремих ланок, їх класифікаційного і кількісного складу. Робочі операції не рівноцінні по складності. Викладати маяки, закріплювати порядовку, влаштовувати причалки, скласти ряди, облицьовувати кладку і контролювати її якість повинен муляр високої класифікації. А подавати її і розстеляти розчин, розскладовувати цеглу і дрібні блоки, класти забутку можуть менш кваліфіковані мулярі.

Процес цегляної кладки можу бути організований поточно-розділеним методом чи поточно-конвеєрним (кільцевим) методом.

Поточно-розділений метод.

Бригада мулярів займає частину поверху будинку-захватку, яку розбивають на ділянки по щільності ланок і закріплюють за кожним з них. Довжину ділянки визначають з умови, що ланка за зміну викладає по всій його довжині стіну на висоту (0,9 - 1,12).

При поточно-розділеному методі роботи ведуть ланками "двійна", "трійна", "четверна", "п’ятірна". При кладці стін з великою щільністю отворів чи архітектурних деталей, стовпів і стін товщиною 1 і 0,5 цегли роботи проводить ланка "двійна". При цьому муляр третього або п’ятого розряду викладає маяки, встановлює порядовку, натягує причалку, а муляр другого розряду подає і розстеляє розчин, розкладає цеглу і дрібні блоки, допомагає встановлювати контрольні пристрої і веде кладку забутки.

Кладку суцільних стін товщиною більш 2 цегли при однорядній перев'язці і більше 1,5 цегли при багаторядній доцільно вести ланкою "трійка".

Найбільш ефективна кладка стін простої і середньої складності товщиною в 2 цегли і більше виконуються ланкою "п’ятірною" коли IV-V і ІІІ розряд кладуть зовнішню версту, муляри IV-V і ІІІ розряд внутрішню версту, а третій муляр ІІІ розряду кладе забутку.

Стіни колодязної системи з засипкою пустот ведуть ланки "четвірки". Ці ланки ефективні при кладці стін товщиною не менше 2 цеглин з одночасним їх облицюванням.

Поточно-конвеєрний (кільцевий) метод ефективний при зведені споруд нескладної форми в плані зі стінами простої і середньої складності товщиною 2-3 цегли з отворами до 40% і малим об’ємом кладки внутрішніх стін. При кільцевому методі ділянки не виділяють, а ланки "шестірки" переміщаються по захватці вздовж стіни, що зводиться, і кожна ланка кладе один ряд. В кожній ланці "шестірка" працює двійками, які рухаються безперервно по периметру захватки. Перша двійка викладає зовнішню верству ряду, друга - внутрішню, третя - забутку.

Кладка з природних каменів неправильної форми.

Для бутової застосовують камені неправильної форми масою не більше 30 кг: рваний камінь в тому числі постелистий з двома приблизно паралельними гранями, і кругляк.

Кладку ведуть горизонтальними рядами по можливості однакової товщини з перев’язкою швів, чергуючи в кожному ряді тичкові і ложкові камені .

Для бутової кладки використовують ті ж інструменти і пристосування що і для цегляної. Крім того, необхідними є кувалда ( прямокутна для розбивки каменів і гостроноса для сколювання кутів) і трамбування для ущільнення каменя і щебеню.

Кладка під залив. Кожний ряд каменів висотою 0,15 - 0,2 м кладуть насухо в розпір зі стиками траншей (в щільних ґрунтах) чи в опалубці .При цьому способі версти не викладають. Пустоти заповнюють щебенем і заливають цементним розчином (рухливістю 13...15 см).Несуча здатність кладки невелика ( до 2 поверхів).

Кладку під лопатку починають з викладання верстових рядів. Кладку ведуть рядами товщиною 0,3 м на розчині рухливістю 4...6 см. Кожний камінь вкладають на розчин і ущільнюють ударами кувалди. В проміжки між верстовими рядами накладають розчин і на нього вкладають камені забутки. Простір між каменями розщебенюють.

Бутобетонна кладка із буту і бетону ведуть в розпір зі стінками траншеї (в щільних ґрунтах) чи з боковими щитами опалубки.

Кладка з буту і бетону міцніша і менш трудомістка, ніж бутова, але потребує більшої витрати цементу і пиломатеріалів для влаштування опалубки.

Особливості мулярських робіт в зимових умовах.

В зимовий час кам’яні конструкції можна виконати способом заморожування,на розчинах протихімічними добавками і з штучним обігрівом.

Найбільш поширений спосіб заморожування . При цьому способі кладку ведуть на підігрітих розчинах до 10-25 °С. При остиганні розчин набирає певну міцність, а далі наростання його міцності проходить після відтаювання кладки (проходить ущільнення приблизно 1-2 мм на 1 м висоти кладки, і тому необхідно прийняти допоміжні заходи, що забезпечували б стійкість конструкцій. Марки розчину для зимової кладки підвищуються на 1-2 ступені у порівнянні з проектною маркою.

Кладка на розчинах з протиморозними хімічними добавками (хлористий натрій, поташ, нітрит натрію) сприяє частковому твердінню розчину в умовах від’ємних температур, що зменшує просадку швів в процесі відтаювання.

Для окремих сильно-навантажених в зимовий час кам’яних конструкцій допускається обігрів до набору розчином проектної міцності.

Охорона праці

Причинами травматизму при зведені кам’яних конструкцій є: невиконання передбачених технологічними картами інженерних заходів, що забезпечують безпеку транспортування матеріалів до робочого місця, влаштування і експлуатацію інвентарних риштувань і підмостей.

Цеглу і дрібні блоки слід подавати до робочого місця муляра на піддонах за допомогою підхватів з огородженнями виключаючи випадання окремих каменів.

Риштування і підмості повинні бути міцними і стійкими.

Ділянки, на яких проводять роботи, необхідно огороджувати і позначати відповідними попереджувальними підписами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.