Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Механізм реалізації кредитної політики

Формування кредитної стратегії та кредитної політики є функцією Кредитного комітету банку.

Кредитна політика банку як інструмент кредитного менеджменту

Кредитна політика банку як інструмент кредитного менеджменту. Зміст і структура кредитної політики. Розробка цілей і завдань кредитної політики банку. Кредитної політика банку та його ринкова позиція.

У сучасних умовах з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Вона є фундаментом надійності та прибутковості кредитного портфеля.

Кредитна політика банку – це комплекс заходів, які визначають завдання й пріоритети кредитної діяльності, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку й повинна чітко визначити:

· цілі кредитної діяльності;

· правила їх реалізації;

· відповідне документальне методичне забезпечення.

При визначенні основних цілей кредитної діяльності визначаються пріоритети кредитування за окремими напрямами:

· категорією позичальника;

· формою власності позичальника;

· терміном кредитування;

· галузями економіки;

· забезпеченням;

· валютою кредитування;

· сферою діяльності позичальника тощо.

При розробці кредитної політики банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб’єктів господарської діяльності з урахуванням загальнодержавних інтересів та дотриманням певних правил (принципів).

Принципи кредитної політики можна поділити на :

а) загальні принципи (строковість; платність; забезпеченість; цільовий характер кредитування);

б) специфічні:

1) ліквідність;

2) дохідність;

3) надійність.

Розглянемо специфічні принципи кредитної політики.

Принцип ліквідності. Найважливішою функцією банків є підтримання достатності ресурсів, які відповідають потребам ліквідності при пред’явленні платіжних документів до оплати, погашенні депозитів, задоволенні потреби клієнтів у кредитах. Потреби в ресурсах задовольняються завдяки залученим і позиченим коштам, погашенню раніше наданих кредитів, надходженню платежів за інвестованим банком капіталом, від продажу активів. Ризик ліквідності виникає через раптове скорочення обсягу надходжень та зумовлене цим залучення додаткових коштів за вищою ціною.

Принцип надійності. Важливою умовою видачі кредитів є надійність потенційного позичальника і прогнозування ризику неповернення кредиту. В процесі роботи перед укладанням кредитного договору працівник банку зобов’язаний ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит. Збереження основної суми боргу є одним із головних принципів, якого слід завжди дотримуватися при проведенні банком кредитних операцій. При цьому велике значення має встановлення доцільності кредитування: ні наявність солідного забезпечення, ні будь-які інші фактори не зможуть попередити кризову ситуацію, якщо потреба в кредиті в своїй основі є необґрунтованою.

Принцип дохідності. Дохід банку залежить насамперед від обсягу його кредитних вкладень та інвестицій, розміру процентної ставки за кредитами, що надаються, від величини та структури активів банку. Тому всі ці показники повинні ретельно аналізуватися банком, і необхідно робити все для підтримання їх на належному рівні, а також шукати нові джерела і види операцій, розширювати сферу послуг клієнтам для одержання додаткових доходів.

Кредитна політика як документ має відображати такі ключові моменти:

а) пріоритети кредитної діяльності банку

б) організація кредитної діяльності в банку;

в) управління кредитним портфелем банку;

г) контроль за кредитним процесом;

д) встановлення лімітів за окремими напрямами кредитування;

е) механізм супроводження кредитних угод (кредитний моніторинг);

є) формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Розробка кредитної політики передбачає підготовку меморандуму з кредитної політики, який має забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Меморандум є конфіденційним документом, бо він містить заходи банківської кредитної політики, і навіть у самому банку його доводять до відома тільки тих працівників, що безпосередньо беруть участь у процесі банківського кредитування.

У меморандумі про кредитну політику банку повинні бути відображені всі етапи кредитного процесу – від збирання інформації та вивчення кредитної передісторії позичальника до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами. Він є основою для контролю та спостерігання за організацією кредитного процесу, інструктивним матеріалом для працівників підрозділів, які здійснюють кредитування, інструментом контролю за виконанням вимог кредитних інструкції для керівників кредитних підрозділів. Меморандум встановлює вимоги, на основі яких робітники відділу кредитного аналізу банку здійснюють перевірки позичальників, визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Отже, кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань, пріоритети банківської діяльності та визначає конкретні способи і методи її реалізації з метою максимізації дохідності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування. Вона має бути доведена до кредитних та операційних працівників банку і повинна використовуватись ними при щоденному спілкуванні з клієнтами.

Треба враховувати, що сама по собі кредитна політика – не панацея від “поганих” кредитів. Будь-якої, навіть дуже якісної та грамотної кредитної політики можна не дотримуватись, поступатися її принципами заради корпоративних чи особистих інтересів, відноситись до неї недбало або халатно. Важливо створити таку систему прийняття кредитних рішень, так підготувати менеджерів та керівників банку, встановити такий контроль над банківськими операціями, за яких відхилення від кредитної політики стало б неможливим.

Механізм реалізації кредитної політики

Види кредитної політики банку: обережна, помірна, агресивна. Відповідність кредитної політики банку щорічним планам і довгостроковим стратегічним планам. Механізм реалізації кредитної політики.

Сучасний банк може проводити обережну, помірну чи агресивну кредитну політику.

Визначення найбільш придатної кредитної політики для банку означає помірковане завантаження ресурсів у кредити.

Якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку складає до 30 %, то це означає, що банк провадить вкрай обережну кредитну політику і забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Така кредитна політика більш бажана для новостворених банків, які не мають досвіду кредитної роботи.

При помірній кредитній політиці частка кредитів у робочих активах складає від 30 до 50 %. Така політика притаманна стабільним і надійним банкам, які мають досвід кредитної роботи.

Частка кредитів, що перевищує 50 % робочих активів, свідчить про агресивну кредитну політику. Вона може бути обґрунтована тільки надприбутками і не повинна бути досить тривалою. Агресивну кредитну політику не можна довго провадити, бо вона пов'язана зі значним ризиком і її застосування впродовж тривалого часу може викликати непрогнозовані збитки від кредитних операцій. Важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримка оптимальної структури кредитного портфеля банку.

Досвід роботи ряду банків свідчить, що оптимальним можна вважати кредитний портфель зі структурою, в якій консолідована заборгованість за кредитами розподіляється так:

v без ризикові та з мінімальним ризиком – 22 %;

v з помірним ризиком — 38 %;

v із значним ризиком — 30 %;

v з високим ризиком — 5 %;

v безнадійні кредити із реалізованим ризиком — 5 %.

Способи та методи реалізації кредитної політики формалізовані у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є:

· стандарти кредитування;

· кредитні інструкції;

· меморандум з кредитної політики.

Стандарти кредитування є першою складовою реалізації кредитної політики. Вони містять зразки документів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, які відповідають за здійснення процесу банківського кредитування. Основне завдання стандартів кредитування – визначити практичні дії з реалізації кредитної політики. У них мають бути відображені такі основні моменти:

а) порядок збирання та аналізу фінансової інформації;

б) вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та поручительств;

в) правила організації кредитного процесу;

г) порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;

д) вимоги щодо оформлення кредитної документації;

е) зразки документів (кредитна угода, договір застави, договір поруки, гарантійний лист тощо);

є) правила щодо надання особливих видів кредиту (наприклад, іпотечне або споживче кредитування).

Зразки документів можуть додаватися до стандартів кредитування з метою стандартизації документообігу в банку загалом.

Зміст та структура стандартів кредитування можуть різнитися у різних банках, але здебільшого містять такі важливі елементи:

а) опис системи кредитних повноважень працівників банку;

б) перелік видів кредитів, надання яких відповідає кредитній політиці банку, а також неприйнятних для банку видів кредиту;

в) географічні сфери господарювання та регіони, де кредитна активність банку є пріоритетною. Наприклад, банк може обмежити сферу своєї кредитної політики містом, де він розташований, або ж районом у сільській місцевості. Великий банк може орієнтуватися у своїй діяльності на розвиток кредитних відносин з клієнтами не лише на національному, а й на міжнародному рівні;

г) процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;

д) порядок надання позик працівникам банку тощо.

Стандартні форми складаються у паперовому та електронній вигляді у формах таблиць, формулярів, анкет, які мають постійну структуру й призначені для введення змінної інформації. У ВАТ «Державний ощадний банк України» до стандартних форм відносяться:

- книги реєстрації та руху кредитних замовлень;

- комплект документів на отримання кредиту;

- бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування окупності проекту;

- кредитна оцінка;

- макет кредитної справи;

- звітні форми (стан кредитного портфеля, акт огляду застави, акт відвідування підприємства).

Сукупність кредитних інструкцій – друга складова методичного забезпечення процесу реалізації кредитної політики. Вони являють собою опис послідовних дій (алгоритм) з реалізації конкретної кредитної процедури із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень. Іншими словами, вона відноситься лише до одного конкретного направлення кредитної діяльності, але є більше вказівкою щодо певних практичних дій, ніж детальним описом того, як вони повинні здійснюватись. Інструкція, що відповідає певній кредитній процедурі, може бути представлена схематично описом послідовності взаємопов’язаних кроків із зазначенням відповідальних виконавців та їх повноважень. Наприклад, інструкції можуть визначати етапи процедури оформлення кредитної документації, заходи з вивчення кредитної передісторії або з мінімізації частки проблемних кредитів у портфелі банку.

В Ощадбанку до інструкцій методичного характеру відносяться:

- положення про кредитний підрозділ;

- принципи кредитної політики;

- посадові інструкції для кожного працівника підрозділу;

- положення про порядок кредитного аналізу спеціалістами підрозділу та службами банку;

- опис послідовності процедур кредитування (технологічні карти);

- інструкції про порядок заповнення стандартних форм, що застосовуються кредитним підрозділом.

Отже, порядок кредитування, закріплений у банківських інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.