ТИПОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ УКРАЇНИ

27.1. Ліси Полісся.

27.2. Ліси Лісостепу.

27.3. Ліси Північного Байрачного та Південного Степу.

27.4. Ліси Гірського Криму.

27.1. Основне місце у лісовому фонді Полісся займають соснові деревостани (64,5%). На твердолистяні породи припадає 9,7, а м’яколистяні – 25,8% від загальної покритої лісом площі. Поширені дуб звичайний, береза повисла і пухнаста, вільха чорна, осика, граб, рідше зустрічаються ясен, липа дрібнолиста, клен гостролистий, в’яз, берест та ін. На півдні Західного Полісся трапляються також дуб скельний, явір і черешня, а на півночі – ялина (С.А. Генсірук, 2003).

В умовах дуже сухих (А₀-С) і сухих соснових борів (А₁-С), які займають підвищені частини рельєфу, ростуть чисті соснові насадження відповідно ІV-V та ІІІ-ІV класів бонітету. Найчастіше вони зустрічаються у Центральному Поліссі. Свіжі соснові бори (А₂-С) займають рівнинні місця або пологі схили північної експозиції з піщаними слабоопідзоленими грунтами. Сосна з одиничною домішкою берези утворює нормально зімкнуті насадження ІІ (І) бонітету, які відзначаються довговічністю і високою якістю деревини. Вологі соснові бори (А₃) поширені на піщаних, рідше супіщаних ґрунтах понижень і плакорних рівнин. Соснові насадження з домішкою берези мають ІІІ, рідше ІІ бонітет і нормальну повноту. Поширені у боровому комплексі Західного і Центрального Полісся. Сирі та мокрі соснові бори (А₄-С, А₅-С) займають понижені місця на торф’янистих заболочених грунтах. Соснові насадження у цих типах лісу недовговічні, скоро зріджуються і відносяться до ІV (ІІІ) бонітету в А₄та до V в А₅.

У суборах грунти багатші, ніж у борах і представлені глинистими пісками, легкими супісками або пісками, які підстелені малопотужним прошарком супісків і суглинків. У Західному Поліссі субори трапляються на виходах твердих гірських порід (піщаників, гранітів) з неглибокими грунтами.

У суборах представлені соснові типи лісу. Свіжі дубово-соснові субори (В₂-дС) займають середньопідвищені ділянки з рівним або хвилястим рельєфом на слабоопідзолених, супіщаних або піщаних грунтах, що підстилаються суглинками. Корінні деревостани двоярусні: перший ярус формує сосна, другий ярус - дуб. Вологі дубово-соснові субори (В₃-дС) займають понижені і рівнинні ділянки та западини з сильно опідзоленими супіщаними грунтами. Умови росту сосни тут гірші, тому її бонітет досягає І, рідше ІІ класів. Породи 2-го ярусу ростуть краще, ніж у свіжих суборах (дуб ІІІ бонітету, ялина ІІ-ІІІ бонітету). Сирі дубово-соснові субори (В₄-дС) займають понижені заболочені місця з торф’яно-підзолистими грунтами. Корінні деревостани даного типу лісу відзначаються нижчою продуктивністю (сосна ІІІ бонітету), значною домішкою вільхи чорної і мають рідший другий ярус, в якому одинично зустрічається дуб. Для мокрих березово-соснових суборів (В₅-бС) характерні торф’яні ґрунти з близьким заляганням грунтових вод. Насадження сосново-березові з домішкою вільхи ІV бонітету.

Сугруди Полісся в основному представлені складними хвойно-листяними насадженнями, які займають більш родючі дерново-слабоопідзолені піщані і супіщані ґрунти різного ступеня зволоження, що підстилаються суглинками.

На Поліссі значне поширення мають свіжі грабово-дубово-соснові сугруди (С₂-г-дС). Вони займають підвищені місця з дерновими слабоопідзоленими, супіщаними грунтами з прошарками суглинків або піщаними грунтами, що підстелені суглинками, карбонатними породами. Поширені на всій території Полісся, за винятком крайніх східних районів. Корінні деревостани триярусні з домішкою берези і осики. Сосна у цьому типі лісу досягає максимальної продуктивності (І^а, І^бі навіть І^с бонітетів). Другий ярус утворює дуб звичайний ІІ-ІІІ бонітетів з домішкою граба, клена гостролистого. Третій ярус формують граб, груша, яблуня, липа, горобина.

В Центральному і Західному Поліссі поширені вологі грабово-дубово-соснові сугруди (С₃-г-дС) і дещо менше їх у Східному Поліссі. Займають вони рівні чи понижені місця з підзолистими або піщаними грунтами, підстеленими суглинками, з рівнем ґрунтових вод 1,5-3 м. Корінні деревостани триярусні: у першому ярусі сосна І-І^абонітетів, у другому – дуб звичайний ІІ-І бонітетів, який часто виходить у перший ярус, у третьому ярусі – граб, липа, клен гостролистий.

У Києво-Чернігівському Поліссі за межами ареалу граба поширені свіжі та вологі липово-соснові судіброви (С₂-лп-сД, С₃-лп-сД). Фрагментарно у свіжих і вологих сугрудах, але переважно в багатих підтипах, формуються грабово-соснові судіброви (С₂-г-сД, С₃-г-сД), де сосна зустрічається у домішці.

Сирі сугруди поширені в понижених місцях на торф’яно-підзолистих чи підзолисто-глеєвих грунтах з грунтовими водами на глибині 1-1,5 м. У цих умовах формуються сирі грабові судіброви (С₄-гД), сирі дубово-грабово-соснові сугруди (С₄-д-гС), сирі чорновільхові сугруди (С₄-Вхч), сирі смереково-грабово-соснові сугруди (С₄-см-гС). В сирих грабових судібровах корінний деревостан складається з двох ярусів: у першому переважає сосна І (ІІ) бонітету з домішкою берези і осики; у складі другого ярусу - дуб з домішкою граба, вільхи чорної, рідше - клена гостролистого і липи.

У мокрих сугрудах формуються мокрі чорновільхові сугруди (С₅-Вхч).

Груди на Поліссі зустрічаються рідко. Тут формуються головним чином свіжі і вологі грабові діброви (D₂-гД, D₃-гД), поширені в західній і центральній частинах, а в східній – свіжі та вологі кленово-липові діброви (D₂-кл-лпД, D₃-кл-лпД), а також сирі і мокрі чорновільхові груди (D₄-Вхч, D₅-Вxч), в яких ростуть високопродуктивні вільхові деревостани І, ІІ бонітетів.

27.2. Природні умови в Лісостепу дуже різноманітні як у кліматичному, так і в грунтовому відношенні. Вологість клімату помітно збільшується із сходу на захід, і крайні західні райони (Опілля і Розточчя) мають характер лісових зон. Родючість грунту зростає із заходу на схід. Переважають твердолистяні породи, які займають 63,6% покритої лісом площі, м’яколистяні – 11,8% і хвойні, переважно соснові – 24,6%. У складі лісів домінує дуб звичайний – 43%.

Природні, особливо грунтові умови Лісостепу, обумовили різноманіття типів лісу.

Бори займають незначну площу, виступаючи фрагментами серед суборів на піщаних грунтах: в Західному Лісостепу на наносних післяльодовикових відкладах, в центральному і східному – на призаплавних терасах Дніпра, Сіверського Дінця та їх приток. Переважно зустрічаються сухі і свіжі соснові бори із зрідженими сосновими деревостанами ІІ-ІІІ бонітетів.

Свіжі дубово-соснові субори невеликими ділянками поширені майже по всьому Лісостепу. У Львівській області (Опілля і Розточчя) в ареалі бука лісового зустрічаються ділянки свіжих буково-соснових суборів (В₂-бкС). Корінні насадження двоярусні: у першому ярусі росте сосна І-І^а бонітету, у другому дуб ІІ-ІІІ, бук ІІІ-ІV бонітету, в домішці береза, осика.

У сугрудах домінують свіжі і вологі грабові судіброви (С₂-гД, С₃-гД). Специфічними типами лісу, які зустрічаються тільки в західній частині Лісостепу є свіжі грабові субучини (С₂-гБк) і вологі буково-соснові сугруди (С₃-бкС). В Західному Лісостепу поширені і вологі грабові судіброви на низинних місцях, а на схилах зустрічаються вологі грабові субучини (С₃-гБк). Незначні площі займають сухі пакленові судіброви на крутих схилах Дніпра і Південного Бугу (С₁-кпД). Ще менше поширені сирі і мокрі чорновільхові сугруди, представлені деревостанами вільхи чорної з домішкою берези, осики ІІ-ІІІ бонітетів.

Діброви Лісостепу за зволоженням поділяються на сухі з фрагментами дуже сухих, свіжі, вологі, сирі і заплавні; бучини – на свіжі і вологі. Сухі і дуже сухі діброви трапляються рідко. В центральній частині Лісостепу формуються сухі грабові діброви (D₁-гД), у Придністров’ї – сухі нагірні грабові діброви з дубом скельним (D₁-гДск). Найбільш поширеними є свіжі грабові і кленово-липові діброви, а в Західному Лісостепу - свіжі грабові бучини (D₂-гБк). Найбільші площі займають свіжі грабові діброви, які зустрічаються у всіх, крім крайніх східних районів. Корінні деревостани двоярусні: у першому ярусі дуб ІІ (І) бонітету, а другий ярус формують липа дрібнолиста і срібляста, клен гостролистий і польовий, берека.

Вологі груди в основному розповсюджені у північній частині Лісостепу на невеликих площах. До основних типів лісу відносяться волога грабова діброва, на Лівобережжі - волога кленово-липова діброва, у західних районах Лісостепу - волога грабова бучина (D₃-гБк). У вологій грабовій діброві у складі насаджень зменшується частка ясена, граба і збільшується домішка липи. Для дуба звичайного тут оптимальні умови, в яких він досягає І і І^а бонітетів.

Сирі груди зустрічаються порівняно рідко і є перехідними до заплавних дібров. Типи лісу – сира грабова діброва (D₄-гД) та сира липово-ясенева діброва (D₄-лп-ясД). Бонітет дуба знижується до ІІ класу, зустрічається домішка вільхи чорної, рідше ясена, береста, берези та осики. У другому ярусі клен гостролистий і липа. У північно-західних районах Лісостепу, на межі з Поліссям, сирій діброві едафічно відповідають складні ялиново-широколистяні насадження з участю дуба, ялини і вільхи чорної (сирі чорновільхові груди).

В мокрому грудовому едатопі поширені мокрі чорновільхові груди, де в складі деревостанів ростуть вільха чорна з домішкою ясена (болотний екотип).

27.3. Природні ліси Байрачного Степу займають невеликі площі схилів і тальвегів балок (байрачні ліси) і надлугові тераси річок (аренні ліси). Ліси в основному складаються із твердолистяних порід, які займають 74,6% покритої лісом площі, на сосняки припадає 17,6%, на м’яколистяні – 7,8%. Переважають дуб і його супутники – ясен, берест, в’яз, клени гостролистий і польовий, липа, на правобережжі – граб.

Найбільш поширеними типами лісорослинних умов є груди, на менш родючих змитих грунтах фрагментами сформувались сугруди, а на піщаних і супіщаних аренах – бори і субори.

Характерними типами лісу є сухі чорнокленові діброви, які займають плато, верхні і середні частини схилів переважно південної експозиції. Переважає дуб ІІІ-ІV класів бонітету з домішкою береста, груші, клена польового, рідко – ясена, липи, клена гостролистого. Дещо менші площі займають сухі, зрідка дуже сухі пакленові діброви. Деревостани складаються з дуба ІІІ і ІV класів бонітету з домішкою береста, клена польового, часто – груші, ільма.

Серед свіжих дібров найбільш поширена берестово-пакленова діброва. Розташована переважно в пониженнях або середніх частинах схилів на деградованих чорноземах. У складі деревостанів домінує дуб звичайний ІІ класу бонітету з домішкою ясена, береста, клена польового. У північних районах зустрічаються свіжі грабові (Правобережжя) і кленово-липові діброви.

Вологі берестово-пакленові діброви (D₃-бр-кпД) в Степу малопоширені. Приурочені до найбільш понижених місць: тальвегів балок і нижніх частин схилів. Перший ярус формують дуб з домішкою ясена ІІ бонітету, другий ярус утворюють клени, в’яз, берест та інші породи. Зустрічаються і вологі в’язові діброви, до складу яких крім дуба і в’яза входять ясен, берест, клени польовий і гостролистий, осика, липа, яблуня, груша.

В місцях із надмірним зволоженням (притерасна зона заплав) формуються мокрі чорновільхові сугруди і груди та сирі чорновільхові сугруди. В домішці поширена верба біла, ламка та ін.

Сухі пакленові судіброви зустрічаються досить часто,а головною породою є дуб ІV класу бонітету. Свіжа пакленова діброва зустрічається значно рідше, переважно на нижніх частинах схилів. Дуб ІІІ класу бонітету.

Сухі соснові бори та дубово-соснові субори формуються на піщаних та супіщаних грунтах, займаючи підвищені місця на вторинних терасах річок, вершини і схили пагорбів. Деревостани не перевищують ІІІ-ІV бонітету, мають низьку повноту (0,5-0,6), домішка інших порід відсутня. Зрідка трапляються свіжі соснові бори і дубово-соснові субори. У дубово-соснових суборах сосна досягає І бонітету, у складі деревостанів іноді зустрічається домішка берези і осики, а другий ярус формує дуб.

У Південному Степу природних лісів майже немає. Є лише штучно створені полезахисні лісосмуги і невеликі лісові ділянки, переважно з акації білої і дуба. Полезахисні лісові насадження і зелені зони міст розташовані невеликими острівцями по безлісому степу. Виняток становлять масивні насадження сосни звичайної і кримської на Нижньодніпровських (Олешівських) пісках (130 тис. га) та плавневі ліси в низів’ї Дніпра, Дністра і Дунаю.

У типологічному аспекті на Нижньодніпровських пісках переважають дуже сухі і сухі соснові бори, у меншій мірі в понижених місцях – вологі соснові бори та вологі дубово-соснові субори.

Дуже сухі соснові бори розташовані на підвищених ділянках рельєфу, на потужних пісках, зрідка зарослих трав’яною рослинністю. Сухі соснові бори зустрічаються на пісках з рівнем грунтових вод на глибині понад 3-4 м.

В низів’ях Дніпра і Дунаю переважають сирі і мокрі вербові груди. В плавнях Дністра зустрічаються і такі типи лісу, як волога заплавна в’язова діброва (D₃-взД), сирий тополево-вербовий груд (D₄-тВр), сирий чорновільховий груд.

27.4. Різноманіття грунтово-кліматичних і гідрологічних умов Гірського Криму, викликане складністю рельєфу і своєрідністю геологічної будови, обумовило строкатість рослинних угруповань і типів лісу. Ліси займають близько половини гірської частини півострова. Перважають твердолистяні породи, які займають 89,2% покритої лісом площі, в тому числі дуб пухнастий і скельний – 64%, бук східний – 14,7%, граб – 6,3%; хвойні складають 7,2%, з них переважає сосна кримська (Палласа) і сосна Сосновського. М’яколистяні і чагарники займають 3,6% площі лісів. Крім цих порід до складу лісових угруповань входять граб східний, ясен звичайний, берест, клени гостролистий, польовий, Стевена, осика, вільха та ін. Всього тут налічується до 150 деревних і чагарникових порід. В Гірському Криму П.П. Посохов (1965) виділив понад 40 типів лісу в різних типах лісорослинних умов: сухі і свіжі бори (А₁, А₂), дуже сухі, сухі і свіжі субори (В₀, В₁, В₂), дуже сухі, сухі, свіжі, вологі і сирі сугруди (С₀, С₁, С₂, С₃, С₄) і груди (D₀, D₁, D₂, D₃, D₄). Найбільшу площу займають сухі і свіжі груди (45 %) і сугруди (43 %).

Основною лісоутворюючою породою є дуб. На північному макросхилі пояс дуже сухих і сухих низькорослих насаджень дуба пухнастого і граба східного займає висоти від 100 до 300 (400) м н.р.м. Переважають дуже сухі і сухі грабинникові і скумпієві судіброви і діброви. Пояс сухих низькобонітетних насаджень дуба скельного і пухнастого з домішкою сосни кримської, граба східного і кизилу займає висоти 300-500 (600) м н.р.м. Переважають сухі грабинникові судіброви (з сосною кримською) і діброви. Пояс свіжих високопродуктивних грабово-дубових лісів (з дуба скельного) займає висоти 500-750 (800) м н.р.м. Переважають свіжі грабові і букові діброви і судіброви, грабові бучини і субучини.

На південному макросхилі схилі дубові насадження також можна розділити на три пояси:

150-250 (350) м – передгірний пояс дуже сухих низькопродуктивних насаджень дуба пухнастого з грабинником, мускусом, пірокантою, ялівцем високим із ділянками сосни кримської, Станкевича. Переважають дуже сухі і сухі фісташково-ялівцево-грабинникові судіброви і аридні рідколісся.

300-450 (500) м н.р.м. - нижньогірний пояс сухих змішаних лісів із сосни кримської, дуба пухнастого і скельного та багатьох порід першого поясу. Переважають сухі дубово-чорнососнові сугруди, свіжі судіброви, грабинникові судіброви і діброви.

450-800 (900) м н.р.м. - середньогірний пояс свіжих, рідше сухих, лісів із сосни кримської з ярусом дуба скельного (рідше пухнастого), грабинника. Крім того, тут ростуть ясен звичайний, бук східний, берека, клени польовий і Стевена, липа кавказька і дрібнолиста, осика, горобина домашня, груша лохолиста та ін., які формують сухі і свіжі сугруди та сухі і свіжі грабові судіброви і діброви.

Соснові деревостани формують сосна кримська, в меншій мірі сосна Сосновського і фрагментарно сосна Станкевича. На кам’янистих розсипах сформувались сухі бори, сухі дубові субори з дубом пухнастим, сухі ялвцеві субори, на більш родючих грунтах – свіжі буково-чорнососнові і букові субори. Значна участь сосни спостерігається у сугрудах і субучинах, а саме – дуже сухі ялівцево-чорнососнові сугруди, сухі ялівцеві сугруди, свіжі чорносонові сугруди, свіжі чорнососнові субучини та ін.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.