Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розрахунок потреби підприємства в персоналі

ТЕМА 10.

ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Зміст теми

10.1. Загальна характеристика планування

10.2. Планування продуктивності праці на підприємстві

10.3. Розрахунок потреби підприємства в персоналі

10.4. Визначення фонду оплати праці на підприємстві

10.1. Загальна характеристика планування

Головними завданнями при складанні плану з праці є:

· забезпечення підвищення продуктивності праці у плановому році та встановлення оптимального співвідношення між зростанням продуктивності праці й зарплатою;

· дотримання встановлених пропорцій у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості та якості їх праці;

· забезпечення кваліфікаційного складу кадрів згідно з вимогами виробництва та підвищення їх кваліфікації;

· забезпечення оптимального співвідношення чисельності працівників окремих категорій.

Структура плану з праці складається з таких розділів: промислово-виробничий і непромислові групи .

Промислово-виробничий розділ плану з праці складається з таких показників:

- чисельність промислово-виробничого персоналу;

- нормативи витрат заробітної плати на одиницю продукції;

- фонд заробітної плати;

- середня зарплата працівників;

- фонд заробітної плати необлікового складу.

У розділі “Непромислові групи” плануються:

- кількість працівників;

- фонд заробітної плати;

- середня заробітна плата.

Додатками до плану з праці розробляються:

· плановий баланс робочого часу одного робітника;

· продуктивність праці за факторами;

· кількість і фонд заробітної плати допоміжних робітників;

· трудомісткість продукції, що випускається;

· план підготовки, підвищення кваліфікації працівників.

Порядок розроблення плану персоналу та оплати праці охоплює такі етапи:

1) аналіз стратегічних цілей і завдань підприємства на плановий період, зокрема завдань щодо персоналу та оплати праці;

2) аналіз базових показників персоналу та оплати праці;

3) розрахунок планових показників продуктивності праці;

4) обчислення планового балансу робочого часу одного працівника;

5) визначення потреби в персоналі;

6) розрахунок додаткової потреби (вивільнення) персоналу;

7) планування підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу;

8) обчислення фонду оплати праці;

9) визначення середньої заробітної плати.

Планування продуктивності праці на підприємстві

Планування продуктивності праці здійснюється у такій послідовності:

· аналізується рівень та динаміка продуктивності праці за звітний рік;

· визначається очікуваний рівень продуктивності праці планового року;

· розраховуються резерви підвищення продуктивності праці;

· розробляються заходи щодо підвищення продуктивності праці;

· визначається загальне підвищення продуктивності праці у плановому році.

Планування продуктивності праці може здійснюватися на основі розрахунку впливу на неї окремих факторів. Зазначимо, що саме факторний метод традиційно застосовувався при плануванні продуктивності. Сутність цього методу розрахунку продуктивності праці полягає в такому:

1. За базу відліку береться показник продуктивності праці в базисному періоді (W_баз):

де Q_баз – обсяг виробництва продукції в базисному періоді, тис. грн.;

Ч_баз – середньооблікова кількість працюючих у базисному періоді, осіб.

2. Далі визначають економію за факторами, перелік яких наводився в темі 8 Набір цих факторів у існуючих методиках планування істотно відрізняється. Практично підсумовується економія, яку реально отримують за рахунок упровадження досягнень НТП, поліпшення організації виробництва і праці тощо.

3. Потім обчислюється так звана “вихідна кількість” працівників (умовна чисельність персоналу Ч_ум) як відношення планового обсягу виробництва продукції до базисної продуктивності праці .

4. З урахуванням сумарної економії за всіма факторами ( ) визначається приріст продуктивності праці. Звідси визначається і планова продуктивність, і планова чисельність працівників.

Недоліками цього методу є:

· розрахунок продуктивності праці за факторами має умовний і суб’єктивний характер;

· обчислення при використанні різних методик розрахунку продуктивності за факторами дають суперечливі результати;

· у розрахунках впливу факторів не враховується їх взаємозалежність, а отже, може спостерігатися повторний розрахунок.

У сучасних умовах пропонується застосовувати метод розрахунку продуктивності праці за нормативною базою на початок планового періоду. Сутність цього методу полягає в наступному:

1. На основі норм витрат праці станом на початок планового періоду і планової номенклатури й асортименту визначається трудомісткість виробничої програми на початок планового періоду ( ), кількість робітників на нормованих роботах станом на початок планового періоду ( ):

де – трудомісткість і-го виду виробу за нормами на початок планового періоду, нормо-годин;

– кількість виробів і-го виду за річним планом, од.;

, n – загальна кількість видів виробів.

де – базовий ефективний фонд робочого часу одного працівника, годин;

– базовий коефіцієнт виконання норм.

А з огляду на кількість працівників інших категорій ( ), визначених відповідно до зростання обсягу виробництва (але без врахування економії в плановому році) обчислюється загальна кількість працівників станом на початок планового періоду ( ):

Це найважливіший і принципово відмінний момент розрахунку. Справа в тому, що в трудомісткості програми за нормативами на початок планового періоду вже враховані практично всі ті фактори, які відображають зміну умов праці у плановому році порівняно з базисним.

2. Залишається тільки врахувати фактори, зміни яких відображують реальні зусилля підприємства щодо зниження витрат праці в плановому періоді. Таких факторів (в укрупненому вигляді) всього чотири, і, враховуючи існуючу між ними взаємозалежність, пропонуються такі формули розрахунку економії за кожним з них:

2.1. Економія чисельності робітників за рахунок зниження трудомісткості продукції ∆Ч_т(тут враховуються всі заходи, пов’язані з підвищенням технічного рівня, впровадженням нової техніки і технології, поліпшенням організації виробництва і т. ін.):

де – планова трудомісткість і-го виду виробу, нормо-годин;

– плановий коефіцієнт виконання норм;

– кількість виробів і-го виду за планом, од.

2.2. Економія чисельності робітників від поліпшення використання фонду часу робітників ∆Ч_Ф:

– ,

де – плановий ефективний фонд робочого часу одного працівника, годин;

– планова трудомісткість продукції, що становитиме:

2.3. Економія чисельності робітників від підвищення середніх норм виробітку ( коефіцієнта виконання норм) ∆Ч_в:

∆ – .

2.4. Економія чисельності інших категорій працівників (допоміжних робітників, робітників, що працюють за погодинною системою, управлінців і. т. д.) ∆Ч_ін.

Отже, планова кількість працівників Ч_пл становитиме:

;

Тоді планова продуктивність праці:

Запропонований метод дозволяє:

· чітко відокремлювати завдання і результати роботи в плановому році від результатів звітного року;

· забезпечувати планування на основі норм, пов’язаних з заходами щодо економії витрат праці;

· правильно оцінити реальні зусилля працівників підприємства з економії витрат праці й на цій основі будувати систему матеріального заохочення.

Розрахунок потреби підприємства в персоналі

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників цього підприємства, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Баланс робочого часу одного працівника встановлює середню кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати впродовж планового періоду. Вона визначається множенням середньої кількості явочних днів працівника протягом планового періоду на середню тривалість робочого дня одного працівника.

Під час розрахунку середньої кількості явочних днів працівника розрізняють календарний, номінальний та ефективний (можливий) фонди робочого часу.

Календарний фонд робочого часу дорівнює кількості календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд робочого часудорівнює кількості робочих днів, що максимально можуть бути відпрацьовані протягом планового періоду, та визначається відніманням з календарного фонду вихідних і святкових днів. У неперервних виробництвах вилучаються невиходи за графіком змінності.

Ефективний фонд робочого час складає середню кількість робочих днів (годин), які корисно використовуються протягом планового періоду. Через невихід деяких працівників цей фонд зазвичай менший за номінальний, тобто його розраховують зменшенням номінального фонду на кількість неявок на роботу, дозволених законодавством (відпустки, при цьому другі дні відпочинку, що входять до складу відпусток, додаються для усунення подвійного обліку, виконання державних обов’язків, дні хвороби за лікарняними, неявки з дозволу адміністрації).

Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників є: виробнича програма на плановий період часу; норми часу, норми виробітку; трудомісткість виробничої програми; організаційно-технічні заходи зі зниження трудомісткості програми; звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм; баланс робочого часу одного працівника і деякі інші документи та показники.

Розрахунок чисельності основних робітників, необхідних для виконання планового обсягу робіт ( ), здійснюється на підприємстві, як правило, на основі трудомісткості виробничої програми та планового ефективного фонду робочого часу одного робітника:

де _.– планова трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;

– плановий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

– плановий коефіцієнт виконання норм.

Необхідна кількість допоміжних робітників на нормованих роботах ( ) визначається за нормами обслуговування:

де Q_роб– обсяг робіт з обслуговування і ремонту устаткування, од.;

Н_обс– норма обслуговування на одного робітника, од.;

n_зм – кількість робочих змін за добу.

За нормами обслуговування можна розрахувати чисельність основних робітників, необхідних для обслуговування агрегатів, апаратів, машин, що перебувають в експлуатації:

де m_обл– кількість обладнання (робочих агрегатів) або інших об’єктів обслуговування, шт.

При плануванні чисельності працівників найпростіших професій також можна використовувати норми обслуговування. Наприклад, кількість прибиральників (Ч_приб) розраховується за формулою:

де S_прим – площа виробничих приміщень, м² ;

Н_s – норма прибирання площі на одного прибиральника, м²_.

При плануванні чисельності робітників, для яких неможливо встановити норми обслуговування і розрахувати трудомісткість робіт (Ч_р), застосовується розрахунок за кількістю робочих місць:

де m_р – кількість робочих місць.

Планування чисельності учнів здійснюється відповідно до потреб у підготовці кадрів (розширення виробництва, плинність кадрів) та з урахуванням термінів їх навчання.

При плануванні середньооблікової чисельності робітників ( ) застосовують два основні методи: за коефіцієнтом облікового складу і за плановим відсотком невиходів на роботу.

Методом розрахунку за коефіцієнтом облікового складу кількість робітників визначається за формулою:

де Ч_яв – явочна кількість робітників, осіб;

К_о – , що визначається діленням номінального фонду робочого часу одного робітника (Ф_н) на планову кількість робочих днів (Ф_е):

Середньооблікова чисельність робітників за відсотком невиходів (сума відсотків невиходів із усіх поважних причин) визначається за формулою:

де Н - загальна кількість невиходів на роботу, %.

Чисельність керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців визначається штатним розписом, що ґрунтується на схемах управління виробництвом та типових галузевих штатних розписах з урахуванням кошторису на управління підприємством і виробництвом.

Чисельність зазначених категорій працівників також планується за допомогою нормування праці. Безпосередній розрахунок чисельності може бути проведений на підставі:

· нормативів чисельності за функціями управління;

· нормативів і норм часу (для конструкторів, технологів, проектувальників);

· нормативів і норм обслуговування та підлеглості (для лінійного персоналу, нормувальників, товарознавців тощо).

Планова чисельність непромислового персоналу визначається характером функцій, які вони виконують. Так, чисельність персоналу житлово-комунального господарства визначають на основі нормативів житлової площі, яку обслуговує один робітник.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.