Перевірка правильності ведення обліку загальновиробничих витрат

Виробляючи готову продукцію, особливо одночасно декількох видів, підприємство несе витрати, які за економічним змістом становлять окрему самостійну групу загальновиробничих. Їх відображають за дебетом рахунка 91 “Загальновиробничі витрати”. Даний рахунок призначений для обліку та розподілу непрямих виробничих витрат, зокрема: витрат на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрат на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрат на вдосконалення технології й організації виробництва; витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрат на обслуговування виробничого процесу; витрат на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природнього середовища; інших витрат (втрати від браку, оплата простоїв, тощо). Перераховані витрати не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції, тому вони підлягають розподілу. Основна частина цих витрат розподіляється між видами продукції (списується на дебет рахунка 23 “Виробництво”), а нерозподілена частина збільшує собівартість продукції, тобто прямо списується на рахунок 90 “Собівартість реалізації”. Для визначення суми розподілених і нерозподілених загальновиробничих витрат слід використати Додаток 1 до П(С)БО 16, в якому наводиться розрахунок загальновиробничих витрат.

Значну питому вагу в структурі загальвиробничих витрат займають витрати на утримання і експлуатацію устаткування. До них, крім іншого, відносяться амортизаційні відрахування на повне відновлення і витрати на ремонт основних засобів виробничого призначення; витрати на опалення, освітлення і утримання виробничих приміщень і деякі інші. Основна мета ревізорської перевірки – визначити, чи правильно розподілені ці витрати на собівартість кожного конкретного виду продукції. При цьому ревізору варто враховувати, що в організації можуть застосовуватися різні способи розподілу загальновиробничих витрат, зокрема: пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників чи кількості випущеної продукції, витратам з переділу; пропорційно кошторисним чи нормативним ставкам.

Застосування того чи іншого способу розподілу загальвиробничих витрат залежить від галузі промисловості, умов технології і виробництва, що навіть в одній галузі можуть бути різні. Однак ревізор під час перевірки повинен проаналізувати таке: наскільки обраний спосіб відповідає конкретним умовам роботи організації і сприяє систематичному і постійному контролю за загальвиробничими витратами; наскільки чітко налагоджена розробка нормативів витрат на експлуатацію і ремонт різних груп устаткування, лімітів споживання електроенергії, палива, інструментів, мастильних матеріалів, а також лімітів чисельності обслуговуючого персоналу.

При ревізії необхідності віднесення витрат особливу увагу варто звернути на перевірку витрат на управління виробництвом. Для цілей оподатковування витрати на відрядження, представницькі витрати, витрати на утримання службового автотранспорту, компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів приймаються в межах норм, установлених законодавством. При перевірці на належну увагу заслуговують обґрунтованість виробничих витрат і наявність виправдувальних документів (рахунка, чеків магазинів, ресторанів і т.д.).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.