Висновки

1. Краєзнавчий рух в Україні (XIX-XX ст.) сприяв широкому залученню громадськості, зокрема молоді, до процесу національно-культурного відродження краю, піднесення культурно-просвітницької роботи та національної самосвідомості українського народу.

2. Туристично-краєзнавчий рух мав суттєвий вплив на формування особистості, сприяв процесу подальшого утвердження туризму, виникненню нових туристичних секцій та гуртків у молодіжних спортивних товариствах та зростанню кількості їх членів.

3. Найбільш поширеними формами туристично-краєзнавчої роботи були прогулянки, екскурсії, мандрівки, експедиції, зльоти, змагання.

4. Пріоритетними напрямами туристично-краєзнавчої роботи в Галичині були:

- ознайомлення з духовно-культурною спадщиною українського народу та його історичним минулим;
- залучення української молоді до суспільно-корисної роботи;
- національно-патріотичне виховання;
- підготовка до національно-визвольної боротьби за незалежність України;
- формування національної свідомості та християнської моралі;
- загальнофізичний розвиток, оздоровлення, активний відпочинок, формування здорового способу життя.

"Мандрівництво - це наш народний спорт" - так охарактеризував розвиток туристики професор Едвард Жарський в одному із львівських альманахів у 1933 р.

Розділ 2. ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО УКРАЇНИ: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.