Набутий імунітет

Несприйнятливість організмів до хвороби на яку вони перехворіли, називається набутим імунітетом. Він забезпечується тими самими імунними системами, що й видовий, але багаторазово посилюється завдяки синтезу специфічних антитіл. Найважливіші відмінності між цими формами імунітету полягають у тому, що набутий імунітет не передається спадково, а також він виникає лише проти того виду паразита, який раніше викликав захворювання в цього самого виду хазяїна.

Набута несприйнятливість через перенесення захворювання має назву природного активного імунітету. Набутий імунітет може бути пасивним, якщо виникає внаслідок передачі антитіл плоду під матері через плаценту або молоднякові з молозивом і молоком. Непомітний перебіг хвороби (без вияву клінічних ознак) унаслідок систематичного надходження до організму незначних доз збудника хвороб, від якого утворився імунітет, отримало назву імунізуючої субінфекції.

Розрізняютьактивний і пасивний штучно набутий імунітет. Імунітет, що утворився внаслідок вакцинації тварин, називається активним, аімунітет, що утворився при парентеральному введенні в організм гіперімунних сироваток чи гамаглобулінів, називаєтьсяпасивним.

У випадках, коли внаслідок набуття природного імунітету організм тварини чи людини звільняється повністю від збудника хвороби, імунітет називають стерильним. Якщо ж унаслідок дії природного імунітету організм не повністю звільняється від збудника хвороби,імунітет називають нестерильним, або інфекційним. Нестерильний імунітет існує доти, доки в організмі хазяїна зберігається збудник хвороби.

Протибагатьох видів паразитичних протистів в організмі хазяїна утворюється імунітет. Але проти більшості видів цих паразитів формується нестерильний імунітет, або премуніція. Якщо захворювання відбувається в слабкій формі, то захисту від проникнення вірулентного збудника в тварини не виникає. Міра вірулентності найпростішого за наявності антитіл протягом певного періоду слабшає, паразит стає авірулентним, а потім зникає. Після послаблення вірулентності паразита організм хазяїна стає чутливим до того самого виду збудника, до якого мав нестерильний імунітет. Якщо ж до зниження вірулентності тварина знову підпала інвазуванню тим самим видом паразита (суперінвазія), то вона легко перемагає паразита й відновлює напруженість премуніції.

У тварин премуніція може бути послабленою при зниженні резистентності організму (виснаження, інші захворювання). У цьому випадку вірулентність паразита збільшується, він починає швидко розмножуватись і лише тоді спостерігається рецидив хвороби. В організмі тварини, як правило, виникає стан несприйнятливості або нестерильного імунітету до більшості багатоклітинних паразитів.

Антигенами називають речовини й клітини, які при їх уведенні в організм викликають утворення в ньому антитіл (імунних тіл) і дають помітні реакції зі специфічними антитілами - так звані реакції імунітету. Речовини, які під час уведення до організму тварини самі по собі не викликають утворення антитіл, але реагують у реакціях імунітету з уже готовими антитілами, називають неповноцінними антигенами, або гаптенами.

Повноцінними антигенами є білки; речовини іншого хімічного складу (ліпоїди, полісахариди) - неповноцінні антигени. Мікробні клітини у своєму складі мають білкові субстанції, тому вони є повноцінними антигенами. Залежно від видової належності в мікробній клітині можуть бути різні антигенні речовини, через що при потраплянні мікроорганізмів до макроорганізму вони здатні викликати утворення різних специфічних антитіл, які відповідають антигенній будові того чи іншого мікроба.

Залежно від видових особливостей бактерій, у них розрізняють антигени трьох типів:

1) соматичні;

2) джгутикові;

3) капсульні.

Усі бактерії мають специфічний соматичний антиген; у бактерій, що утворюють капсули, міститься ще й капсульний антиген. Рухливі види бактерій мають соматичний та джгутиковий антигени.

Набутий специфічний імунітет супроводжується появою антитіл, що містяться в рідинах організму, особливо в сироватці крові. Вважають, що антитіла - це змінені глобуліни крові, зокрема фракції гамаглобулінів. Антитіло відрізняється від інших глобулінів сироватки своєю специфічністю, яка полягає в тому, що рідини з вмістом цих антитіл виявляють спрямовану дію лише на той хвороботворний агент (специфічний антиген), під впливом якого виникли ці антитіла. Наприклад, сироватка крові тварини, що перехворіла на сальмонельоз, нейтралізує шкідливу дію відповідного антигену, а сироватка крові тварини, що перехворіла на правець, нейтралізує правцевий токсин. Наявність анти тіл у тканинних соках тварини свідчить про те, що цей організм зазнав впливу відповідного антигену, який і став причиною утворення специфічних для нього антитіл. На принципі виявлення в сироватці крові відповідних антитіл ґрунтуються методи серологічної діагностики інфекційних хвороб тварин та людини.

Опсоніни - антитіла, які можна виявити в нормальній та імунній сироватці крові тварин. Вони сенсибілізують мікробні клітини до наступного захоплення й зруйнування їх фагоцитами.

Імунологічна пам'ять - це здатність організму реагувати на повторне введення агенту швидше та ефективніше. Її носіями є Т- і В-лімфоцити, які взаємодіяли з відповідним антигеном. Такі антигенстимульовані лімфоцити тривалий час рециркулюють в організмі,забезпечуючи резерв імунокомпетентних клітин та імунну відповідь на зараження.

Стійкість організму до інфекції не є сталою. Напруженість природного й штучного імунітету може змінюватися під впливом різних факторів (генетичного, типу нервової системи, віку, умов годування, утримання, експлуатації, санітарно-гігієнічного стану тощо).

Напруженість і тривалість штучного імунітету залежать як від активності застосованої вакцини, кількості та способу введення її в організм, так і від здатності організму реагувати на введений антиген (вакцину) виробленням специфічних захисних антитіл. Залежно від того, живою чи вбитою вакциною зроблено щеплення, резистентність буде формуватися по-різному. Так, наприклад, у разі щеплення живою поліоміелітною вакциною поряд із гуморальним імунітетом створюється клітинна резистентність. Гуморальний імунітет захищає від захворювання, а резистентність тканин створює такі умови, які виключають приживлення збудника, що не допускає формування "здорового" носійства й сприяє припиненню циркуляції збудника.

Стан нервової системи значно впливає на чутливість організму до інфекції. Тварини в ранньому віці сприйнятливіші до інфекційних хвороб, ніж дорослі. Це пояснюється, з одного боку, недостатністю гуморальних факторів імунітету, а з іншого - несприятливими умовами їх мешкання.

Повноцінність раціонів, особливо за вмістом білків, вітамінів та мікроелементів, справляє значний вплив на підвищення природної резистентності організму до інфекції та інвазії. При неповноцінних раціонах значно знижується не лише загальна резистентність організму, а й утворення специфічних антитіл під час проведення запобіжних щеплень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.