Види наочних посібників, що використовуються при вивченні природознавства, методика їх застосування

Засоби наочності служать для організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Вона буває репродуктивна і творча. Репродуктивна передбачає використання засобів наочності як джерела готової інформації, що здобувається учнями відомими їм способами діяльності під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя. У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв'язання проблеми і як джерело нових знань. Міра самостійності дітей при розв'язанні проблеми може бути частково пошуковою (евристичною) та пошуковою (дослідницькою), що залежить від загальної і локальної готовності дітей до творчої діяльності. Форми поєднання слова і наочності визначаються конкретними дидактичними задачами та пізнавальними можливостями дітей. Якщо засоби наочності виступають джерелом знань і діти самостійно здобувають знання, працюючи з об'єктом чи його матеріалізованою формою, то слово учителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності та до повідомлення учнями результатів своїх дій. Коли інформація надходить від учителя, засоби наочності застосовуються для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень розповіді, їх пояснення. Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність школярів. Під час фронтальної роботи засіб наочності демонструється перед класом. Важливо, щоб він мав такі розміри, які дозволяли б кожному учневі добре його бачити, був добре освітлений, щоб можна було розрізняти його частини, колір, мав естетичний вигляд. Парами або індивідуально діти працюють із роздавальним матеріалом: гербарними зразками, невеличкими колекціями, картками, фотографіями, малюнками. Зображені об'єкти повинні бути чіткі і відповідних розмірів. Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.

Успіх застосування наочних посібників залежить насамперед від їх обґрунтованого вибору у кожній конкретній ситуації. Вибір визначається: а) змістом і обсягом елемента кожної логічно завершеної частини змісту навчального предмета; б) конкретними дидактичними задачами, які розв’язуються на кожному етапі процесу навчання; в)рівнем опорних знань, умінь і навичок; г) об'єктивними умовами (пора року, місцеві умови і т. ін.), в яких реалізується процес навчання.

Отже, враховуючи вищезгадані фактори, учитель визначає за змістом теми конкретні реальні об'єкти, вибирає засоби наочності та способи діяльності (спостереження, досвід, практична робота) з ними. Якщо об'єкти знайомі дітям, то засоби наочності використовують для актуалізації опорних знань. Учитель повинен пам'ятати про інші, не менш важливі, загальні вимоги до використання засобів наочності. Серед них:

1. Зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого, що відволікало б увагу дітей від необхідного.

2. Усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вони використовуватимуться для розв'язання інших дидактичних задач і під задач: усвідомлення, осмислення, систематизація, узагальнення, запам’ятовування, закріплення і т. ін.

3. Якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам, то на уроці краще ним не користуватися.

Група натуральних засобів наочності об'єднує об'єкти неживої і живої природи. До натуральних об'єктів неживої природи, які вивчаються за програмою з природознавства, належать: ґрунти (чорнозем, глинистий, піщаний), корисні копалини (торф, кам'яне вугілля, нафта, граніт, вапняк, пісок, глина, залізна руда). Вони оформляються в тематичні колекції: «Види ґрунтів», «Горючі корисні копалини», «Руди», «Будівельні корисні копалини». Цих колекцій потрібно стільки, щоб вистачило для роботи учнів парами під час засвоєння змісту відповідних тем. У класі обов'язково повинна бути необхідна кількість окремих зразків названих об'єктів для проведення індивідуальних практичних робіт і дослідів. Натуральні об'єкти живої природи використовуються у процесі навчання як у живому, так і у фіксованому вигляді. Живі рослини і тварини — це група натуральних об'єктів, які дозволяють отримувати учням найбільш повні і конкретні знання про живу природу. Частина їх збирається (у відповідні пори року) на навчально-дослідній ділянці для одноразового використання. Великі можливості мають кімнатні рослини, якщо вони підібрані відповідно до програми з природознавства. За ними проводяться спостереження і виконуються досліди протягом усього навчального року. До натуральних фіксованих засобів навчання належать: гербарії, колекції, вологі препарати. Гербарії — це засушені рослини або їх частини, які прикріплені до цупкого паперу. Для вивчення природознавства у початкових класах обов'язковими є такі систематичні гербарії:

1. Трав'янисті рослини хвойного лісу («Хвойні ліси»).

2. Трав'янисті рослини листяного лісу («Листяні ліси»).

3. Рослини луків («Луки»).

4. Бур'яни поля («Бур'яни поля»).

5. Зернові рослини («Зернові рослини»).

6. Технічні рослини («Технічні рослини»).

7. Трав'янисті рослини степу («Зона степів»).

8. Трав'янисті рослини гір («Карпати»).

Під час роботи з гербарним матеріалом необхідно враховувати те, що він дає далеко не повне уявлення про натуральний об'єкт. Якщо рослина представлена повністю, діти можуть визначити її розміри, назвати органи, виявити їх особливості. У той же час уявлення про рослину в цілому буде відносним, оскільки учням важко визначити її колір, деякі особливості. Тому доцільно використовувати гербарії у комплексі з іншими засобами наочності, які компенсують зазначені недоліки. Наприклад, образними, аудіовізуальними. Як правило, на всіх етапах уроку гербарій використовується як роздавальний матеріал. Гербарний аркуш має невеликий розмір, тому під час демонстрації вже із-за другої парти школярі погано розрізняють деталі рослини. Якщо виникає необхідність продемонструвати єдиний екземпляр, то учитель повинен пронести поміж рядами, щоб діти роздивилися його зблизька. Такою роботою не можна захоплюватися, вона забирає багато часу, якоюсь мірою дезорганізує клас, а користі приносить не так багато. Учні не встигають добре роздивитися об'єкт. Гербарій виступає основним або додатковим джерелом нової інформації при засвоєнні і, як основа для її актуалізації у процесі закріплення, систематизації і перевірки засвоєних знань і умінь. Він може бути використаний для виконання практичних. До таких завдань належать такі:

- серед гербарних зразків вибрати трав'янисті рослини степу, розказати, які пристосування мають ці рослини до умов життя у степу;

- серед гербарних зразків вибрати ранньоквітучі рослини, назвати їх, розказати, за якими ознаками їх можна розпізнати; розглянути гербарій, розділити рослини на групи, назвати їх, за гербарними зразками порівняти між собою такі рослини, визначити їх подібні ознаки; користуючись гербарним зразком, описати зовнішній вигляд рослини; пригадати, у якій послідовності описується рослина.

Колекції — це зібрання однорідних об'єктів, які мають спільні ознаки. Для колекцій добираються невеличкі за розмірами об'єкти, але в яких добре розрізняються всі частини. У початкових класах використовуються колекції: плодів і насіння різних рослин («Дерева, кущі, трави. Розповсюдження плодів і насіння»); шкідливих комах («Комахи»). Колекції застосовуються як роздавальний матеріал із різними дидактичними цілями на всіх етапах уроку. Вологі препарати — це природні об'єкти, які законсервовані у спирті або концентрованому розчині солі. У курсі природознавства застосовуються вологі препарати циклу розвитку риб, деяких комах, наприклад, бабки, а також окремих органів рослин, великих квіток, плодів і коренеплодів. Вологі препарати різних тварин (земноводних, птахів і т. ін.) та опудала у початкових класах бажано не використовувати. Це пояснюється природоохоронними цілями навчального предмета, необхідністю виховання гуманного ставлення до всього живого.

Образотворчі засоби наочності. Вони найпоширеніші і найдоступніші серед інших. Образотворчі засоби поділяються на об'ємні і плоскі. До об'ємних належать муляжі. Муляжі — це точна копія натурального об'єкта, в якій відображаються не тільки основні (колір, форма, розміри), але й другорядні, незначні, зовнішні ознаки. На уроках природознавства використовуються муляжі плодів, коренеплодів, зокрема, овочів, фруктів, технічних рослин. Вони виготовляються фабричним способом із парафіну і пластмаси. Самостійно вчитель може їх зробити із пап'є-маше. Муляжі використовуються як джерело знань, засіб ілюстрації, основа для згадування і запам'ятовування, матеріал для виконання практичних завдань на різних етапах уроку. Вони також поєднуються з гербарними зразками, малюнками з метою своєї деталізації та уточнення, створення у дітей просторового уявлення про окремі частини об'єкта чи об'єкт у цілому. Наприклад, на уроці за темою «Овочеві рослини» муляжі використовуються для актуалізації знань про види овочів і для конкретизації понять: «однорічні рослини», «дворічні рослини»; для формування уміння розрізняти плоди однорічних і дворічних рослин. До плоских образотворчих засобів наочності належать: навчальні картини, таблиці, фотографії. У процесі навчання природознавства застосовуються сюжетні картини, які спеціально створені до окремих тем, та репродукції художніх полотен. Особливість картин, яка сприяє їх використанню, полягає в тому, що на передньому плані чітко, концентровано зображуються основні ознаки предметів і явищ. Це дозволяє дітям легко відрізняти основне від другорядного, істотне від неістотного. Важливою перевагою картин є їхня велика інформативність. Вона досягається через художнє зображення об'єктів, відсутність на них незначних деталей, які відволікають увагу дітей. Перелічені якості цього виду засобів наочності дозволяють на відносно тривалий час зосередити увагу дітей на характерних ознаках об'єктів, які вивчаються на уроці. Крім того, навчальні картини є своєрідними художніми творами і мають емоційний вплив. Позитивні емоції підсилюють гостроту сприймання, яскравість і чіткість образів та уявлень, які створюються у свідомості школярів. Учитель повинен навчити дітей працювати з картиною: описувати об'єкти, які на ній зображені, відповідно до поставлених цілей; порівнювати їх між собою та з власними спостереженнями; встановлювати зв'язки між об'єктами, складати тематичну розповідь за картиною.

Картини використовуються демонстраційно на всіх етапах уроку для розв'язання різних дидактичних задач. Робота за ними поєднується з роботою за гербарними зразками, колекціями, фрагментарними малюнками, які розширюють, конкретизують, уточнюють знання дітей. (Наприклад, за гербарними зразками знайдіть ранньоквітучі рослини степу, які ви розглянули на картині, порівняйте їх між собою. Чим вони відрізняються?) Картина дає змогу створити просторове уявлення про об'єкти та їхнє місце у природі, побачити зовнішні взаємозв'язки між елементами природи. Учитель керує встановленням залежності між умовами існування і зовнішнім виглядом тварин. Він пропонує ще раз роздивитися рослини, які ростуть у степу, звернути увагу на колір, висоту і поміркувати, чи змогли б сховатися серед таких рослин великі тварини? Чи змогли б вони знайти собі достатню кількість корму, збудувати житло?

Навчальні таблиці - це засоби наочності, на яких інформація про цілісні об'єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації. За змістом і дидактичною метою вони поділяються на: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові. Зміст таблиць показує їхнє головне призначення у процесі навчання. Одні з них використовуються для здобуття нових знань, інші — як джерело додаткової інформації для уточнення, розширення засвоєних знань, як основа встановлення зв'язків і залежностей, як матеріал для організації практичних робіт, виконання вправ. Серед таблиць виділяються ті, які використовуються постійно і епізодично за необхідністю.

Групу аудіовізуальної наочності складають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзаписи, відеофрагменти, магнітофонні записи) і статичні (презентації, окремі слайди) засоби наочності. Необхідність їхнього використання, а саме динамічних засобів наочності, пояснюється тим, що завдяки їм молодші школярі можуть сприймати:

- об'єкти і явища, які відсутні у тій місцевості, де живуть діти;

- процеси і явища в їх розвитку, які безпосередньо органами чуттів можуть сприйматися у природі (наприклад, розпускання бруньок, розвиток жаби з ікринок і т. ін.);

- об'єкти і явища, які вимагають для спостережень тривалого часу або спеціальних умов (наприклад, життя водойм: їхній рослинний і тваринний світ і т. ін.);

- виробничий процес, послідовність здійснення його етапів (наприклад, добування кам'яного вугілля та інших корисних копалин);

- явища або процеси, які відбувалися у природі раніше і більш повторюються.

Ефективність використання аудіовізуальних засобів у процесі навчання природознавства зумовлена насамперед загальними дидактичними вимогами, які необхідно враховувати учителеві. Головними з них є, по-перше, чітке визначення конкретної дидактичної задачі та підзадачі, яка буде розв'язуватися за допомогою того чи іншого за наочності на певному етапі навчання; по-друге, зміст засобу наочності повинен відповідати змістові теми уроку, все, що не стосується теми опускається і не показується, щоб необхідний матеріал не пройшов повз уваги учнів; по-третє, сприймання повинно бути цілеспрямоване, повинні усвідомити ціль і завдання перегляду чи прослуховування час перегляду кінофільму, телепередачі, прослуховування магнітофонного запису, платівки, педагогічне керування сприйманням дітей ускладнюється, оскільки учитель не може постійно давати коментар і пояснення, тому він заздалегідь готує учнів до сприймання змісту візуальних засобів наочності.

Прийомами такої підготовки є: активізація понять і конкретних об'єктів, про які йтиметься, інформація на дошці про запитання, на які діти відповідатимуть після перегляду чи прослуховування, пояснення і запис складних термінів.

Навчальні фільми і телепередачі.

Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок часу він дає можливість сприйняти значну за обсягом інформацію про явища і процеси навколишнього Цінність фільму полягає в тому, що весь матеріал подається в динаміці, в розвитку, в певній об'єктивно логічній послідовності. У навчальних фільмах чітко виділені взаємозв'язки і залежності навколишнього світу, які досить важко сприйняти безпосередньо в природі.

Комп'ютеряк засіб навчання природничих і гуманітарних дисциплін підвищує якість засвоєння матеріалу, розвиває мислення учнів. Його застосування зумовлює якісні зміни у змісті, методах і формах навчання. Він є не тільки об'єктом вивчення (уроки математики, інформатики), а й засобом формування навичок читання, обчислень, складання алгоритмів, узагальнюючих таблиць, розвитку творчих здібностей, а також засобом контролю знань учнів. За допомогою комп'ютера школярі можуть швидко знайомитися з текстовою і наочною інформацією, вивчати іноземну і рідну мову, писати і редагувати власні твори, малювати, створювати музику тощо.

Основу дидактичних комп'ютерних програм становить навчальний матеріал (тексти, завдання, схеми, малюнки, довідкова інформація) і спеціальна програма, що визначає послідовність його вивчення. Використання комп'ютера значно збільшує необхідність допомоги учням з боку вчителя, адже основними його завданнями є організація самостійної пізнавальної діяльності школярів, здійснення оперативного керування індивідуальною діяльністю кожного учня. Нові можливості, особливо для самонавчання, відкривають мультимедійні технології, які дають змогу бачити текст, ілюстрації, чути стереофонічне звучання, переглядати відеосюжети, адекватно відображати процесуальні сторони (динаміку) в розвитку предметів і явищ. Застосування комп'ютерних технологій підвищує ефективність навчання. Робота з комп'ютером зацікавлює учнів, посилює мотивацію учіння, стимулює самоаналіз його результатів, створює умови для проведення дослідницької роботи, розширює можливості програмованого (регулює обсяг змісту, його послідовність і складність) і дистанційного навчання, підвищує об'єктивність контролю й оцінювання знань учнів. Технічні можливості комп'ютера оптимізують викладання та учіння. В теперішній час при підготовці до занять викладачам доводиться розробляти електронні навчальні матеріали. Сучасні студенти, майбутні викладачі природознавства, під керівництвом викладача можуть створювати електронні наочні матеріали, тести, презентації, кросворди тощо. Звичайно, підготувати якісну електронну розробку не так легко – така робота займає багато часу і вимагає додаткових знань у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Але надалі, при проведенні занять у навчально-виховному процесі всі затрати виправдовуються, оскільки всі діти з цікавістю сприймають навчальний матеріал, збільшується ефективність навчання, покращуються його результати. Слід зауважити, що мова не йде про те, що кожне заняття повинно бути творчим, але хоча деякі б елементи творчості в кожне заняття необхідно додавати – це в силах кожного сучасного викладача, тим більше розмова йде про використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Все частіше в навчальних закладах можна почути термін "Інтерактивна дошка" і навіть "Мультимедійна дошка". При цьому інтерактивна дошка у більшості випадків при поверховому ознайомленні з нею сприймається як деякий самодостатній пристрій, який з якоїсь причини підключений до комп'ютера й інколи – до мультимедійного проектора. Інтерактивна дошка (ІД) являє собою периферійний пристрій комп’ютера і виконує роль додаткового комп’ютерного монітора. ІД відрізняється від звичайного монітора поверхнею, яка чутлива до дотику та має великі розміри – для зручності в роботі з аудиторією. Подібно до звичайного комп’ютерного монітора управління прикладними програмами комп’ютера здійснюється або курсором мишки, або з екранної клавіатури, що виведена на поверхню дошки. Роль курсору мишки на цьому вторинному моніторі з сенсорною поверхнею виконує будь-який твердий предмет, зокрема палець, фломастер або указка. ІД створена для використання у комплекті з комп’ютером і мультимедійним проектором і складає програмно-технічний або програмно-технологічний навчальні комплекси. Такі комплекси, головним чином, відрізняються один від одного не вагогабаратними й технічними характеристиками інтерактивних дошок, проекторів і комп’ютерів, а можливостями програмного забезпечення ІД, що входить до комплекту з ними.

Основна можливість та призначення:

1. Забезпечується можливість управління комп’ютером безпосередньо із поверхні дошки – дотик рукою до поверхні або іншим твердим предметом сприймається як дія лівої кнопки мишки.

2. Протягування об’єкту пальцем – аналогічне протягуванню миші з натисненням лівої кнопки миші.

3. Тривале натиснення об’єкту, на поверхні робочого поля – викликає контекстне меню.

Звичайні можливості:

1. Широкі можливості коментування будь-якої природничної та іншого профілю інформації за допомогою маркерів – поверх тексту, графічного зображення, фото- й відеокадрів.

2. Можливість написання тексту на поверхні дошки за допомогою маркерів або набору тексту з екранної клавіатури, видалення або написання, збереження на ПК інформації, яка знаходиться на поверхні дошки.

3. Редагування інформації у реальному часі, збереження змін, друк на принтері, розсилка електронною поштою.

Додаткові можливості:

1. Дистанційне управління переключенням комп’ютерних файлів з дистанційного пульта управління.

2. Система бездротового управління комп’ютером з поверхні інтерактивної дошки.

3. Корисні дрібниці: розпізнавання рукописних літер (латиниця) і цифр та їх перетворення на друковані, освітлення та затемнення дошки, регулювання та вибір кольору і товщини дошки, можливість швидкого малювання прямих ліній і геометричних фігур тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.