Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Івано-Франківськ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА

ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра патологічної анатомії

КУРС КЛІНІЧНОЇ ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ

Клюфінський Ігор Дмитрович

ЛЕКЦІЯ №2

“Вчення про хворобу: симптоми, синдроми, захворювання нозологія.

Структура міжнародної класифікації хвороб. Метод клініко-анатомічного аналізу. Патологоанатомічний діагноз, принципи його конструкції. Структура і логіка клінічного і патологоанатомічного діагнозу. Лікарське свідоцтво про смерть”.

Лекція для студентів

З біопсійно-секційного курсу

(медичний та стоматологічний факультети)

Івано-Франківськ

П л а н

1.Вчення про хворобу: симптоми, синдроми, захворювання, нозологія. Структура міжнародної класифікації хвороб..............с.3

2. Метод клініко-анатомічного аналізу. Патологоанатомічний діагноз, принцип його конструкції. Структура і логіка клінічного і патологоанатомічного діагнозів...............................................…..с. 6

2.1. Клініко-анатомічний аналіз..........................................……...с. 6

2.2. Діагноз, принципи побудови.....................................….…….с. 7

2.2.1. Клінічний діагноз.......................................................……....с.8

2.2.2. Патологоанатомічний діагноз...................................….…..с. 9

3. Безпосередня причина смерті................................................….с.16

4. Лікарське свідоцтво про смерть..........................................…..с.19

1. Вчення про хворобу: симптоми, синдроми, захворювання, нозологія. Структура міжнародної класифікації хвороб.

Здоровий організм людини має властивість зберігати сталість складу внутрішнього середовища, тобто зберігати гомеостаз.

При хворобі гомеостаз порушується, життєдіяльність протікає інакше, ніж в здоровому організмі, що і проявляється характерними для кожної хвороби структурними і функціональними змінами. Отже, хвороба - це життя організму в змінених умовах як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Це порушення життєдіяльності організму під впливом тої, чи іншої причини. Суть хвороби вирішується в екологічному плані (грецьке“oikos” - дім, житло), тобто в плані порушень нормальних взаємовідносин організму з зовнішнім середовищем. Таке пояснення хвороби склалося в другій половині ХІХ сто - ліття. Російський клініцист А.А.Остроумов розглядав хворобу, як порушення нормального життя людини умовами його існування в середовищі. С.П.Боткін вважав, що хвороба — це реакція організму на шкідливі впливи зовнішнього середовища. К.Бернар визначав хворобу як порушення фізіологічної рівноваги організму.

Пояснення хвороби в екологічному плані дозволяє висунути слідуючі теоретичні положення,які необхідно врахувати при вивченні хвороби.

1. Хвороба являє собою процес співіснування організму людини з оточуючим середовищем - конфлікт людини з обставинами його життя і праці. Тому протиставлення хвороби здоров’ю не виправдано. І те й інше - тільки форми співіснування організму людини з оточуючим його середовищем.

2. В екології хвороби провідна роль належить зовнішнім причинам-факторам.

Внутрішні причини-фактори, зокрема спадкові фактори хвороби, в далекому минулому мали свої зовнішні причини.

3. В проявах хвороби, крім пошкодження (“полому” за І.П.Павловим), в зв’язку з дією тієї, чи іншої причини, яскраво

представлені пристосувальні і компенсаторні реакції, які є складовим патогенезу.

4. Клінічні прояви хвороби є похідними морфологічних змін не взагалі, а співвідношення деструктивних процесів (пошкодження) і процесів віднов -лення (репарація, пристосування і компенсація), відображаючи або перевагу других над першими (виздоровлення), або недостатність других (прогресу-вання хвороби, їх хронізація) [Саркісов Д.С., 1988].

5. Співвідношення структурних змін і клінічних проявів хвороби в різні її періоди [Саркісов Д.С., 1988]: в період становлення хвороби структурні зміни органів і тканин завдяки активізації пристосувальних і компенсаторних процесів випереджають її клінічні прояви (безсимптомний доклінічний період); в період виздоровлення від хвороби, нормалізація порушувальних функцій наступає раніше відновлення пошкодженої структури, тобто морфологічні прояви повного виздоровлення запізнюються (безсимптомний післяклінічний період).

1. Поділ хвороб на органічні і функціональні в даний час не проводяться, так як будь-яке функціональне порушення знайшло свій матеріальний (структурний) вираз.

2. Хвороба може набувати певної еволюції, тобто змінюватись (патоморфоз). Мінливість хвороби може бути природньою (природній патоморфоз), або індукована людиною (індукований патоморфоз).

Структурні основи хвороби вивчає патологічна анатомія, як анатомія хворої людини (грецьке “pathos”- страждання, хвороба). При цьому обов’язково досліджується безпосередня причина хвороби - етіологія, а також розкривається механізм її розвитку, тобто її патогенез. Вивчення етіології, патогенезу, клініки і морфології хвороби (морфогенезу - розвитку морфологічних змін в органах і тканинах в ході розвитку хвороби) дозволяє розробляти наукові заходи по ліквідуванню і профілактиці хвороби.

В основі вивчення патологічної анатомії покладено нозологічний принцип, тобто вивчається морфологія і патогенез

окремих хвороб - нозологічних форм. Нозологія (від лат. “nosos” - хвороба і “logos” - вчення), або вчення про хворобу, передбачає знання етіології, патогенезу, проявів (клінічних і морфологічних) і наслідків хвороби, класифікації і номенклатури хвороб, їх мінливості (патоморфоз), а також побудови діагнозу, принципів лікування і профілактики.

Нозологічний принцип патанатомії заснований на положенні, що кожна хвороба є стражданням всього організмуі що в патологічний процес втягуються в тій, чи іншій ступені всі органи і системи. Цей принцип дає можливість вивчати взаємозв’язок органів і систем в ході хвороби, виділяти певні стани в протіканні різних захворювань.

Раніше патологічна анатомія викладалася з позиції органної патології, основоположником якої був німецький патологоанатом Р.Вірхов (ХІХ ст.). Всі патологічні прояви хвороби зводилися до ураження органу.

Під нозологічною формоюрозуміють стійкий симптомокомплекс з характерною етіологією і патогенезом. В окремі нозологічні форми (одиниці), або, як ми звикли говорити, хвороби, виділені певні патологічні стани, які проявляються певними повторювальними змінами в певних органах.

Хвороби характеризуються окремими ознаками — симптомами. Кожна нозологія має свої симптоми (морфологічні прояви), які постійно зустрічаються при ній і відносяться до проявів захворювання. Симптоми можуть бути:

- специфічні (для одного захворювання);

- постійні (при даній патології є завжди);

- локальні (місцеві) і загальні.

Однак, окремі симптоми не можуть бути абсолютним критерієм діагнозу патологічного стану, бо цілий ряд симптомів присутній при багатьох захворю ваннях. Вони патогенетично зв’язані і об’єднуються в симптомокомплекс.Симптомокомплекси певних патологічних станів, які дають їм пояснення, називаються синдромами.Патологія і клініка знає немало типових поєднань уражених організмів (синдромів), наприклад:

- гепатолієнальний синдром (печінки і селезінки);

- гепато-ренальний (печінки і нирок);

- гепато-лентикулярна дегенерація (печінки і чечевидного ядра мозку);

- туберозний склероз мозку і рабдоміома серця;

- аненцефалія і недорозвиток наднирників;

- синдром Іценко-Кушинга, Елісона-Золінгера і т.д.

Частина синдромів визнана як самостійне захворювання. Однак, треба підкреслити, що синдром — це тільки прояв хвороби, а не її суть. Тому лікування при визначенні синдрому тільки симптоматично, оскільки не встановлено суть захворювання.

В останні роки все більше стираються грані між “чисто терапевтичними”, “чисто неврологічними”, чи “чисто дерматологічними” та іншими захворюваннями і виникають так звані пограничні захворювання.

Другою проблемою є патоморфоз та виникнення нових захворювань. Слово “патоморфоз” перекладається як стійкі зміни перебігу хвороб, викликані різними факторами середовища як самого організму, так і збудника (СНІД, хвороба легіонерів, облисіння дітей в Чернівцях і ряд інших). Не всі вони викладаються в рубрикацію МКХ-9.

Остання складається із 17 груп, має свої підгрупи, рубрики. Кожна має свій шифровий код, який відповідає основним захворюванням, що в структурі діагнозу знаходиться в рубриці основного захворювання.

В класифікації хворобвикористовуються слідуючі ознаки.

1. Етіологічна, яка дозволяє розділяти хвороби на спадкові (вроджені) і набуті, а останні — на неінфекційні і інфекційні.

2. Анатомо-топографічна, тобто локалізація основного вогнища враження. В зв’язку з цим розрізняють хвороби систем (наприклад, хвороби С.С.С.), органів (наприклад, хвороби серця) і тканини

(наприклад, хвороби сполучної тканини).

3. Спільність патогенетичних механізмів, на основі якої розрізняють алергічні захворювання, аутоімунні хвороби, ревматичні хвороби і т.д.

4. Спільність соціально-опосередкованої дії на організм людини факторів оточуючого середовища лежать в основі виділення професійних хвороб, географічної патології і т.д.

5. Спільність форми розвитку і протікання хвороб дозволяє розрізняти найгостріші, гострі, підгострі і хронічні, циклічні і ациклічні захворювання.

6. Стать і вік, якими керуються у виділенні жіночих, дитячих хвороб похилого віку. В класифікації хвороб дотримуються їх номенклатури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.