Екологічний моніторинг і система екологічної інформації

Тема № 15

1. Екологічна безпека територій, екосистем та людини

2. Екологічно прийнятий ризик

1. Екологічний моніторинг і його види.

2. Основи екологічного нормування.

3. Система екологічної інформації.

Згідно з Концепцією національної безпеки України екологічна безпека – новий важливий складовий елемент національної безпеки. Створення системи забезпечення екологічної безпеки у нашій державі є однією з підвалин, на якій ґрунтуються стратегія, оперативне мистецтво і тактика державної політики.

Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров’я громадян. Головними принципами забезпечення екологічної безпеки є:

1) дотримання установлених державою допустимих рівнів впливу шкідливих речовин на людину та природне середовище;

2) здійснення раціонального природокористування, при якому використання ресурсів рівною мірою задовольняє інтереси нинішніх та майбутніх поколінь;

3) обов’язковість компенсації завданих здоров’ю і природі втрат і взаємна відповідальність адміністративно-територіальних утворень за стан навколишнього середовища і транскордонне перенесення забруднень;

4) своєчасне виявлення і відновлення порушень стану території, екосистем і природних компонентів;

5) збереження біологічного різноманіття;

6) дотримання норм міжнародного права, виконання дво- і багатосторонніх угод, які регламентують відносини в галузі забезпечення екологічної безпеки;

7) дотримання достатності та допустимості ризику, розвиток науково-технічного прогресу не повинен призводити до соціально-економічних і екологічних катастроф.

Темпи виходу України з економічної кризи, зростання добробуту наших людей і національна безпека держави багато у чому залежать від ефективності протидії надзвичайним ситуаціям (природного та техногенного характеру), зниження ризику їх виникнення.

Результатом прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, зменшенням тривалості життя, шкодою здоров’ю, шкодою природному чи матеріально-культурному середовищу, дезорганізуючому впливу на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що перебували у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (у тому числі і природних) цінностей, що знаходились там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, кількість поранених, площа забрудненої території, площа лісу, що вигорів, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а правильніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Відомо, що величина ризику (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період:

R = n/N.

Наведена формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.