Департаменталізація.

Департаменталізація– поділ організації на окремі функціональні блоки (відділи, сектори, департаменти).

Департаменталізація –фундаментальна характеристика організаційної структури, яка є базисом для групування окремих посад у відділи і відділів в організацію в цілому.

Згідно з рівним використанням командного ланцюга у процесі формування відділів виділяють п’ять основних підходів до розробки структури організації. Функціональний, дівізіональний і матричний підходи відносяться до традиційний (формування відділів і взаємовідносини між ними визначаються командним ланцюгом, який скерований з вершини до основи ієрархічної піраміди).

Функціональний підхід.

Співробітниками об’єднуються у відділи згідно з видами діяльності, яку вони виконають і кваліфікацією (інженерний відділ, бухгалтерія).

Дивізіональний підхід.

Відділи групуються у самодостаточні підрозділи згідно спільності продукції, яка виробляється, програмами чи за географічним принципом. Базисом департаменталізації виступає не стільки схожість, скільки різноманітність навиків і змін.

Матричний підхід.

Співіснування функціональних і дивізіональних перекриваючих один одного командних ланцюгів, коли співробітники підпорядковані двом безпосереднім керівникам.

Командний підхід.

Для виконання специфічних завдань і координації діяльності основних відділів в організації створюються команди, які пронизують всі її рівні від офісу президента до виробничих цехів.

Мереживний підхід.

Організація «зіжмакується», центральне положення займає брокер, який підтримує за допомогою телекомунікаційних технологій зв’язок з іншими відділами, які здійснюють «життєві» функції.

Література:

1.Шегда А.В. Менеджмент // Функції менеджменту. - №5 – 2002 – С. 117-120.

2.Гольдштейн Г.Я. Основи менеджменту // №8 – 1997 – С. 62-77.

3.Бєсєдін М.О., Нагаєв В.М. Основи менеджменту // Функції управління. - №3 – 2005 – С. 118-140.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.