Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Дія та її основні характеристики

ТЕМА 9. ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ДІЙ

План

Дія та її основні характеристики.

Методика формування діяльності в теоретичному навчанні.

Методика формування діяльності в практичному навчанні.

Дія та її основні характеристики

Наступним етапом після визначення орієнтовної основи діяльності та її первинного сприйняття учнями є етап виконання дій у різних формах, які в дидактиці часто називають «закріпленням».

Як відзначає Н. Ф. Тализіна, «процес виконання нових дій містить чотири етапи: виконання дій у матеріалізованому вигляді (матеріальній формі), зовнішньомовленнєві дії, виконання дій у зовнішньому мовленні подумки, розумові дії».

Головна закономірність процесу засвоєння діяльності полягає в тому, що пізнавальна діяльність і введені в неї знання набувають розумової форми, стають узагальненими не одразу, а поступово, пройшовши через низку етапів. Якщо викладач будує процес навчання, враховуючи їхню послідовність, він істотно підвищує можливість досягнення мети всіма учнями.

Формовані якості дії заздалегідь проектуються і закладаються до оперативної мети навчання. Відомо не тільки, які дії формувати, але і з якими загальнозначущими якостями. Ці якості докладно описані в характеристиках мети, її еталонах, які включають зовнішні умови, результат І критерії оцінки формованих дій.

При цьому поряд із конкретними якостями описуваних дій у меті навчання існують загальновизнані якості, які мають бути властиві будь-яким діям, якщо ми хочемо навчити людину реальної діяльності. До таких загальновизнаних якостей належать розумність, усвідомленість, узагальненість, критичність, засвоєність і надійність дії.

Виходячи з цього, провідною метою діяльності з проектування технології формування і засвоєння діяльності є визначення способів формування дій, зумовлених метою навчання.

Для визначення провідних закономірностей будь-якої діяльності, порядку і послідовності її здійснення викладачем слід більш докладно проаналізувати загальновизнані якості дій і дати рекомендації щодо їхнього формування в процесі навчання.

Розумність у широкому сенсі є поняттям, ідентичним свідомості. У теорії поетапного формування розумових дій розумність - це розумовий контроль кожної дії (операції) аж до виконання окремого руху, вживання окремого поняття, терміна тощо. Під час виконання заданої дії учень орієнтується на її істотні, об’єктивно виражені властивості, постійно бачить, як крок за кроком він неухильно й упевнено рухається до мети.

Такої впевненості у правильному виконанні кожного елемента дії надає система докладних орієнтирів, які містяться в ООД. Цьому сприяє психологічний аналіз дії. Його розчленовування на складові компоненти, повне розгортання в зовнішньому, матеріалізованому плані (на схемі, кресленні, письмовій інструкції) робить весь хід виконуваної дії від початку до, кінця наочним, зримим, контрольованим свідомістю. Маючи такі орієнтири, учень не може проскочити яку-небудь операцію, рух, пропустити якесь поняття.

Прикладом уже сформованої розумності є спостереження за всіма рухами: натискання кнопки або поворот штурвала, знаходження позначки на екрані, клавіші на комп’ютері, безпомилковий вибір за зовнішнім виглядом необхідного пристосування, проводу. Усе це і є розумність ДІЇ, що не тільки супроводжує навчання і сприяє оволодінню дією, але і зберігається на весь подальший час як якість сформованої дії.

Для забезпечення розумності дії протягом усього процесу навчання необхідно виконати низку умов:

- діяти повільно, не поспішаючи, особливо на початку навчання, щоб не пропустити той або інший орієнтир;

-діяти уважно і закликати до цього учнів, щоб на початковому етапі формування дії не припуститися помилок;

- виконуючи будь-яку операцію, учень на початковому етапі мусить проговорювати вголос зміст тієї або іншої дії.

Зупинимося більш докладно на останній вимозі до формування розумності дії.

Провідна психологічна закономірність засвоєння полягає в тому, що перш ніж надбання розуму, свідомості стане думкою, будь-яка зовнішня дія обов’язково має пройти етап голосного (соціалізованого, або призначеного для інших людей) мовлення.

Мовлення завжди є вираженням думки. Значення голосного проговорювання полягає в тому, що мовлення, яке можна чути, призначене для інших людей, і мовець розраховує на їхнє розуміння, а отже, прагне сформулювати цю думку так, щоби вона була зрозумілою для оточення. Це неможливо зробити, якщо мовець сам не розуміє своєї думки.

Іноді студент виправдується на іспиті: «Я все розумію, але сказати не можу». У цьому разі він помиляється. Якщо студент не може чогось висловити, то в нього немає власної думки, вона не формулювалася у свідомості. Людина тоді не може сформулювати думку, коли не розуміє до кінця проблеми.

Проговорювання вголос дозволяє учневі вчасно оцінювати, наскільки розумно він діє й розуміє свою дію.

Проговорювання вголос кожної дії на початковому етапі її формування є обов’язковою вимогою до процесу навчання, оскільки воно:

- дозволяє самому учневі оцінити і найкращим чином зрозуміти дію;

- підсилює сигнал переходу інформації до довгострокової пам’яті;

-допомагає педагогові контролювати ззовні те, що є недоступним для спостереження, і визначити спосіб коригування.

У міру оволодіння дією з’являється впевненість у її здійсненні. Багато чого запам’ятовується, переходить до внутрішнього, розумового плану, і людина поступово відмовляється від голосного проговорювання. Голосне мовлення переходить у «мовлення про себе», коли людина продовжує продумувати кожну дію й операцію, але зовні робить це мовчки. А далі при переході до розумової дії учень вже не спирається на зовнішні орієнтири, він просто діє. Таким чином, забезпечується інша якість - свідомість.

Свідомість - якісна характеристика дії, яка свідчить про ступінь оволодіння нею. Чим вищою є повнота освоєння, тим вищою є свідомість.

Свідомість виражається в здатності учня дати повний словесний звіт про його діяльність (що? навіщо? чому виконує?), і саме таким, а не іншим способом. При цьому слід мати на увазі наслідки неправильності виконання дії та способи їхнього усунення.

На першому етапі навчання перебуває на рівні розумності: учень поопераційно контролює себе, не знаючи про кінцевий результат операцій і дій у їхній сукупності. Тільки в міру того, як він зможе чітко орієнтуватися в діях за допомогою зовнішніх ' інструкцій і вказівок (схем, графіків, алгоритмів), він буде глибше розуміти значення того, що відбувається, увесь процес діяльності.

Словесний звіт має бути представлений не у формі сліпого повторення інструкцій, а у формі зв’язної розповіді своїми словами про процес діяльності та її особливості.

Таким чином, формування свідомості дії може здійснюватися шляхом повторення дії, поділу дій на цикли (рівні). При цьому необхідно час від часу вимагати від учня звітувати про сформовані дії у формі усної відповіді на питання, написання формул, пояснення способів виконання.

Усний звіт про діяльність є в цьому разі одночасно як формою розумової вправи, тренування учня і засобом посилення сигналу до довгострокової пам’яті, так і формою контролю з боку викладача щодо ступеня свідомості дії.

Узагальненість дії є здатністю учня виділяти в структурі діяльності такі загальнозначущі операції, які залишаються незмінними в будь-яких умовах. Вона становить таку якісну характеристику, яка забезпечує гнучкість дії, її пристосованість до змінюваних умов, до їхнього ускладнення, полегшення або спрощення. Це значить, що узагальненість дії забезпечує її надійність, тобто здатність використовувати вже сформовану дію в різних умовах.

У класичній педагогічній літературі застосовується принцип «від простого до складного». Цей принцип уже багато років використовується в традиційній дидактиці.

Сучасні представники психології та методики прискореного навчання стверджують, що узагальненість дії формується завдяки рівновірогідному чергуванню легких, типових завдань і складних, нетипових. При цьому, на думку науковців, стосовно формування рухових дій результат може бути досягнений досить швидко.

Стосовно формування розумових дій психологи пропонують використовувати різні типи завдань.

Залежно від того, як завдання стимулюють мислення, психологи пропонують поділяти їх на три типи.

Перший тип завдань по предметні завдання, при вирішенні яких людині доводиться орієнтуватися на предметному полі, знаходити в ньому значимі об’єкти, оперувати тільки ними, виключати перешкоди тощо. У класифікації рівнів засвоєння навчального матеріалу до таких завдань належать завдання першого рівня засвоєння, який характеризується вміннями учнів розпізнавати об’єкти в ряді інших, порівнювати властивості об’єктів, відрізняти вірне від невірного, за заданими цілями, алгоритмами і результатами робити висновки про їхню сумісність.

Другий тип завдань - це логічні завдання, вирішуючи які, потрібно шляхом міркувань, без опори на матеріальні об’єкти й орієнтири правильно виявляти умови завдання, вибирати необхідні дані, знаходити способи вирішення завдань. Таким завданням властиві дії, пов’язані з уміннями на підставі наявної інформації та власного досвіду зіставляти різні варіанти дій і вибирати оптимальні.

Стосовно навчання енергетиків до таких завдань можуть належати: порівняння схем за різними ознаками, перехід від одного виду зображень до іншого, зіставлення різних характеристик пристроїв, способів монтажу, ремонту, проведення діагностики, оптимальних способін монтажу, ремонту, аналіз конструкцій на предмет удосконалення, прийняття конкретних рішень у межах електроенергетичного об’єкта, їхнє пояснення.

Третій тип завдань - цс психологічні завдання, коли від учня вимагається розум і воля, щоб не піддатися спокусі йти легким або помилковим шляхом, рухатися стереотипно, не поспішати приймати удаване за реальне, змусити спокійно розібратися в умовах. До таких завдань належать завдання з визначення причин аварії, вибору способів її запобігання, аналізу причин виникнення різних режимів й оцінки стану.

Засвоєність дії характеризується здатністю учнів упевнено виконувати дії без зовнішніх орієнтирів, навіть без помітного для них розумового контролю, іншими словами, це виконання дій, характерних для заданих еталонів, яким притаманна міцність, розумність, узагальненість, надійність.

Вищим ступенем освоєння дії є її критичність, яка полягає в умінні учнів не тільки спиратися на запропоновані їм орієнтири, але й оцінювати їх за критерієм «повноти і достатності» для забезпечення правильності здійснюваних дій і операцій. Це виявляється в тому, що, зіткнувшись із важким, на погляд учня, завданням, він не намагається відразу задати питання викладачеві, а шукає шляхи його вирішення. Саме критичність відрізняє дію учня від поведінки механічного виконавця чужих указівок, від дій тих, хто здатен йти за поводирем, хто позбавлений самостійності в прийнятті рішень.

Для досягнення критичності дії слід поетапно відпрацьовувати нову дію: спочатку на підставі запропонованих зовні матеріальних орієнтирів, потім проговорюванням уголос кожної операції, контролюючи її правильність, і, нарешті, просто обмірковуючи і вирішуючи подумки завдання різного типу.

Кінцевою метою будь-якого навчання є не нагромадження знань, а формування дій або вмінь діяти за допомогою цих знань. Тому ступінь оволодіння дією є найважливішим критерієм оцінки якості навчання, свідченням наявності всіх вищезгаданих якостей сформованої дії.

Таким чином, надання сформованій дії перерахованих якостей запобігає виникненню спокуси бездумного копіювання якого-небудь зразка, захищає від небезпеки сповзання до механічного «натаскування» на якихось шаблонах, формує гнучкого, здатного пристосовуватися до будь-яких умов фахівця.

Дії, яким властива розумність, свідомість, узагальненість і критичність, свідчать про високий ступінь їхньої сформо- ваності та про їхню надійність.

З урахуванням рекомендацій із формування названих якостей дії слід визначити етапи її формування (етапи закріплення нового матеріалу) і виділити їхні дидактичні характеристики, що потім дасть можливість скласти алгоритм діяльності викладача при керуванні процесом навчання на етапі формування дії (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.