Які ж сутнісні характеристики культури?

1. Культура – все те, що створено, перетворено, оброблено, виховано і т. д. у результаті діяльності людини. Перетворючи щось, людина як homo sapiens (людина розумна) і homo faber (людина-творець) творить, розвиває і вдосконалює себе, виробляє власний рівень культури. Оточує людину вже не природа як така, а штучне середовище, створене працею самої людини, тобто «друга природа», природа перетворена, виведена із свого першопочаткового стану – культура. Культура є "другою природою", створеною людиною (через людську діяльність).

2. Людина (СУБ'ЄКТ) пізнає і творить КУЛЬТУРУ (матеріальні і духовні цінності). Людиновимірність – фактор визначення якості культури. Культура – це міра людяності у людині. Природа заклала в кожну людину різні потенційні можливості або здатність до засвоєння культури. Немає некультурних людей – люди відрізняються між собою лише рівнем культури(примітивний рівень, первинний, достатній, високий).

3. Людина формується завдяки здобуткам культури. Вплив культури на людину (іноді негативний). Людина – як суб’єкт – пізнає і творить культуру. Культура творить людину.

4. Через осмислену діяльність людини культура визначає міру людського (гуманного) в самій людині та суспільстві. Лише в процесі оволодіння цими культурними цінностями людина перетворюється із психічно-біологічної у соціокультурну істоту (засвоєння мови, традицій, знань, навичок трудової діяльності тощо). Культура не передається людині генетично.

5. Існування культури не можливе за межами суспільства, тобто без людини й людського суспільства культура не існує. Отже, культура живе в межах взаємодій між людьми, етносами, соціальними інститутами (соціальністьяк ознака культури).

6. Культура виступає як система матеріальних і духовних, або ідеальних, цінностей. Цінність – це те, що має сенс для людини, тому культура – це світ, наповнений сенсом людського буття. Культура повідомляє про способи збереження, використання культурних цінностей.

7. Етноформуюча функція.

Таким чином, культура – це специфічна сфера життя суспільства і життя окремої людини, людства; людський спосіб буття (ставлення до навколишнього світу і визначення свого місця і ролі в ньому). Зрозуміти сутність культури можна лише через призму продуктивної діяльності людини, суспільства, всього людства. Задовільняючи матеріальні потреби свого існування, людина, спочатку й не усвідомлюючи цього, а потім цілком свідомо, розкривала свій духовний світ, тобто здібності та вміння, знання і світогляд, соціальні почуття й національний характер тощо.

Сутнісні характеристики культури свідчать про її поліфункціональність. До основних функцій культури належать:

1. Перетворення світу;

2. Пізнання світу (пізнавальна й інформативна функція); формування світогляду, через який людина включається у різні сфери соціокультурної регуляції.

3. Забезпечення умов спілкування, комунікації;

4. Регулювання діяльності і поведінки (завдяки нормам моралі, права, життєвих прикладів);

5. Встановлення і підтримка системи цінностей (аксіологічна). Формує у людині певних ціннісні орієнтири й потреби (смисложиттєва).

Окрім перелічених функцій, культурологи наголошують, що для людини-індивіда культура здійснює також роль (функції):

1. Адаптує людинудо існуючих у суспільстві оцінок і норм, моделей поведінки;

2. Культура об´єднує людей незалежно від їх світоглядної та ідеологічної орієнтації, національної, вікової, професійної, конфесійної або іншої приналежності у певні соціальні спільності (субкультури), а народи - в світову цивілізацію. Проте, у світі спостерігається явище взаємовідштовхування культур). (Функції інтегративності й дезінтегративності).

3. Культура виховує, та є фактором саморозвитку людства. Людство репродукує культуру, ставить перед собою нові життєві цілі для задоволення матеріальних і духовних потреб).

6. Формує уявлення про творення теперішнього і майбутнього (прогностична функція).

7. Підносить людську гідність до рівня поваги, самоповаги (М. Хайдегер)(гуманістична, людинотворча ф-ї).Через культуру пізнається людина як суспільна істота й соціально-діяльна особа, реалізується "Я".

8. Збереження соціальної та історичної пам’яті (історична пам’ять сприяє розвиткові поваги й гордості за свій народ, формує і розвиває патріотизм).

Культура для людини не менш важлива аніж її біологічні чи фізіологічні потреби. Розрізняють також примітивну культуру індивіда, безкультур’я, низький рівень культури особистості чи суспільства. Людина, котра цікавиться минулим, сучасним, котра саморозвивається, – це людина культурна, цікава оточуючим, неординарна, у неї особливий погляд на світ. Творення культури особистості відбуваються завдяки процесам навчання, виховання, саморозвитку, самоосвіти.

Організаційні форми існування й функціонування культури:

світове суспільство; держава; регіон; сім´я; церква; школа; суспільні об'єднання.

Культура певним чином програмує життєдіяльність людей. Людина самостійно планує власне життя. План діяльності залежить від середовища, в якому вона проживає. Умовно існують еталонні сценарії життя селянина, міщанина, вченого, бізнесмена. Першочергове значення у повсякденному житті мають сценарії, що визначають культуру мислення, спілкування, праці, навчання, гри, відпочинку [Подольська, Лихвар ... Культурологія].

Теоретичне вивчення культури є об’єктом культурології. Культурологія – це наука, що вивчає теорію культури, її історію, культурні явища і процеси, у тому числі кризові, що характеризують зникнення культур і перехід від одного типу культури до іншого тощо.

2. Типологія і види культури.

Більш сталою в культурології є концепція розподілу культури на матеріальну й духовну.

Матеріальна культура – це засіб виробництва, знаряддя праці, продукти праці, способи практичної діяльності. Матеріальна культура – це створення не стільки речей, а умов для людського існування. Доматеріальної культуриналежать: культура праці й матеріального виробництва; культура побуту; культура регіону та місця проживання; особиста культура; фізична культура.

Духовна культура– діяльність, спрямована на духовний розвиток людини і суспільства, а також продукти (результати) цієї діяльності. Результатами духовної культури є нові ідеї, нові знання, духовні цінності. Духовна культура включає у себе духовне виробництво. Духовна культура – це продукт духовного виробництва. Саме духовна культура створює, підтримує і розвиває в людині особистість, здатною до свідомих і відповідальних учинків. Духовна культуравключає пізнавальну культуру (науку, освіту, філософію), моральну, художню, правову, педагогічну та релігійну.

Матеріальна і духовна культура існують у тісній взаємодії. Існують різновиди культури, які відносяться й до матеріальної, і до духовної сфери, зокрема, політична, економічна, екологічна, естетична.

Існують численні критерії типології культури, наприклад:

- зв'язок з релігією;

- регіональна приналежність культури;

- регіонально-етнічна особливість;

- приналежність до історичного типу суспільства;

- сфера суспільства або вид діяльності;

- побутовий вимір;

- зв'язок з територією;

- спеціалізація;

- тип аудиторії тощо.

Приклад концептуального бачення поділу культури (за Кравченко Альберт Ів.):

І. ВЕЛИКІ ФОРМИ КУЛЬТУРИ:

Серед великих форм культури розрізняютьдомінуючу культуру (у певному середовищі). Домінуюча культура може бути національною чи етнічною.

Етнічна культура – це культура людей, пов’язаних між собою спільністю походження (кровною спорідненістю). Характерні риси етнічної культури: визначена локалізація, поширення у межах етнічної групи (племені), розвинена звичаєвість, домінують традиції, що передаються з покоління в покоління; соціокультурні характеристики. Етнічна культура входить до складу національної.

Національна культура об’єднує людей на великій території, не обов’язково пов’язаних кровно-спорідненими зв’язками. Національній культурі властива національна писемність, філософія, літературна мова, національна література тощо. Більшість сучасних країн є поліетнічними і мають кілька, а то й багато національних культур – субкультури національної більшості, та субкультури національної меншості.

Світова культура– це інтеграція кращих національних культур, що стали загальнолюдським надбанням. Формою світової культури є загальнолюдська культура, що має глобальний характер, вироблена людством протягом усієї історії і базується на загальнолюдських цінностях (життя, істини, любові, добра, краси, милосердя, справедливості).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.