Основні засоби та порядок забезпечення режиму в установах виконання покарань.

До основних засобів забезпечення режиму в колоніях відповідно до положень глави 16 КВК України необхідно віднести: 1) Систему охорони колонії (забезпечує ізоляцію засуджених); 2) Систему нагляду за засудженими (забезпечує виконання засудженими обов'язків); 3) Технічні засоби нагляду і контролю (ст. 103 КВК); 4) Оперативно-розшукова діяльність в колоніях (ст. 104 КВК); 5) Режим особливих умов у колоніях (ст. 105 КВК); 6) Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї (ст. 106 КВК).

Перші два із перерахованих засобів нами вже охарактеризовані при розгляді питання про основні вимоги режиму в колоніях.

В організації режиму для посилення надійності охорони колоній та їх об'єктів широко застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби нагляду і контролю (ст. 103 КВК). Технічні засоби нагляду і контролю застосовуються з метою попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання і отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. Технічні засоби, які забезпечують недоторканість периметру охороняємої зони виправної колонії, чи ті, що блокують будь-які приміщення, попереджають вчинення втеч та інших злочинів і правопорушень не тільки психологічним впливом на свідомість засуджених про те, що їх наміри персоналом колонії будуть своєчасно виявлені і припинені, але в ряду випадків і фізичним (шокувальним) впливом або позбавленням фактичної можливості чинити злочин (наприклад, блокуванням за допомогою електронних приладів дверей).

З урахуванням цих обставин в законі (ч. 2 ст. 103 КВК) міститься вимога до адміністрації колонії повідомляти засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

Технічні засоби, що використовуються в колоніях, виконують різні функції. Вони використовуються як засоби спостереження і сповіщення (сигналізації), а також зв'язку та фіксації поведінки засуджених. Вони забезпечують активну чи пасивну протидію намаганням (спробам) вчинення засудженими протиправних діянь, а також пошук і виявлення засуджених, які зберігають заборонені предмети, вироби і речовини.

Всі стаціонарні і мобільні технічні засоби в кінцевому результаті задіяні на чергову частину колонії, яка здійснює цілодобовий нагляд і контроль за оперативною обстановкою в колонії і на території, що прилягає до неї. Всі сигнали, які видають технічні засоби, про стан об'єктів охорони поступають на пульт в чергову частину колонії. При нормальній організації технічного обслуговування чергова частина веде цілодобове спостереження за засудженими не території відповідних об'єктів чи в приміщеннях за допомогою телевізійних установок. Крім того, в розпорядженні чергових частин знаходяться засоби службового зв'язку і сигналізаційні засоби оповіщення, в тому числі і гучномовці, за допомогою яких подаються різні команди або попередження засудженим про недопустимість порушень встановленого порядку поведінки, про припинення порушень режиму відбування покарання. Кожна колонія має власний радіозв'язок, що працює на певних хвилях, який дозволяє отримувати різну оперативну інформацію шляхом радіообміну. В кожній колонії є свій комутатор з відповідною телефонною мережею, стаціонарна гучномовна установка, а на найбільш небезпечних дільницях встановлюються технічні засоби охорони (ТЕСС – телеємкісна система сигналізації, датчики і прилади, які призначені для подачі сигналу тривоги при виявленні порушника або заборонених предметів). До мобільних і індивідуальних засобів нагляду і контролю відносяться різні пристрої для виявлення заборонених предметів, радіотелефони і переносні радіостанції, різні сигналізаційні засоби оповіщення (кнопки, тумблери, дзвоники, ревуни, світлові табло, гучномовці).

Широкого застосування набувають пристрої дистанційного управління, особливо з відкривання дверей в дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу (одиночних камер), що суттєво підвищує надійність охорони і нагляду, чинить профілактичний сплив на засуджених, а також не дозволяє безконтрольно ввійти в особливо охоронювані приміщення.

Система технічних засобів, яка добре налагоджена і надійно функціонує, забезпечує високу ефективність нагляду і контролю за поведінкою засуджених в жилих і виробничих приміщеннях, локальних дільницях, під час проведення різного роду масових заходів культурно-освітнього чи спортивного характеру (особливо коли присутні запрошені і родичі засуджених), допомагає виявляти випадки недозволених контактів засуджених з іншими особами, попереджувати передачу засудженим заборонених предметів. Спроба перетнути лінію охорони колонії, як правило, своєчасно стають відомі адміністрації, що, в свою чергу, дозволяє запобігти втечі засуджених на початковій стадії їх вчинення. За допомогою такої системи технічних засобів забезпечується більш якісна і ефективна особиста безпека засуджених персоналу колоній і осіб, які відвідують колонії.

Закріплення в кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 104 КВК) оперативно-розшукової діяльності як засобу забезпечення режиму в колоніях є нововведенням, хоча в системі виправних установ оперативні служби відомі давно і оперативно-розшукова діяльність здійснювалася постійно. За допомогою цієї діяльності оперативні підрозділи запобігають на стадіях готування чи замаху основну масу злочинів та інших правопорушень. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється в результаті проведення різноманітних заходів особисто чи за допомогою інших співробітників колонії. Така робота потрібна хоча би тому, що в колоніях зосереджена найбільш небезпечна категорія осіб, яка не бажає добровільно дотримуватися правил режиму відбування покарання і, як правило, має стійку направленість до вчинення злочинів та інших правопорушень. Серед злочинів, які вчинюються засудженими в колоніях, найбільш поширеними є злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК), втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК), дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392 КК). Необхідно також врахувати і високу латентність окремих видів злочинів, серед яких переважають побої і мордування, хуліганство, тілесні ушкодження тощо. У зв'язку з цим персонал колоній, в тому числі і працівники оперативних підрозділів, проводять попереджувальні заходи з метою недопущення протиправних дій з боку засуджених, що в свою чергу забезпечує і зміцнює режим в колоніях. Отже, оперативно-розшукова діяльність є одним із основних засобів забезпечення режиму, тому що її проведення безпосередньо спрямовано на забезпечення режиму, попередження і припинення злочинів й інших правопорушень, що вчинюються або плануються засудженими під час відбування покарання в колоніях.

Сьогодні оперативно-розшукова діяльність поставлена на законодавчу основу. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 3) визначає її як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Згідно із статтею 5 зазначеного Закону проведення оперативно-розшукової діяльності покладено на відповідні органи і підрозділи, серед яких зазначені і оперативні підрозділи органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Стаття 104 КВК детально визначає завдання та мету оперативно-розшукової діяльності в колоніях. Відповідно до зазначеної статті основним завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп. Насамперед, метою здійснення оперативно-розшукової діяльності в колоніях законодавець зазначає забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб. Не менш важливою метою оперативно-розшукової діяльності закон називає виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання. Необхідно віддати належне оперативним підрозділам виправних колоній в успішному вирішенні саме цієї задачі – попередження і припинення правопорушень і злочинів з боку засуджених здійснюється постійно. Результатом такої роботи є виявлення і вилучення заборонених предметів, речей і речовин, перекриття каналів їх надходження в колонії тощо.

Наступною метою оперативно-розшукової діяльності є вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» зобов'язує посадових та службових осіб виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів і порушення режиму в установах виконання покарань, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» наділяє певними повноваженнями оперативні підрозділи щодо проведення оперативно-розшукових заходів, за допомогою яких вирішується завдання ОРД і досягається їхня мета: опитування громадян; витребування, збирання і вивчення документів; зняття інформації з каналів зв'язку; контроль за телеграфно-поштовими відправленнями; оперативне проникнення в злочинну групу; візуальне спостереження із застосуванням фото-, кіно-, і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; контрольна та оперативна закупівля; проведення перевірок господарсько-фінансової діяльності тощо.

Працівники оперативних підрозділів колоній здійснюють свою професійну діяльність в доволі складних умовах постійного спостереження з боку засуджених. Складність цієї роботи полягає в тому, що, як правило, співробітників оперативних підрозділів засуджені добре знають в обличчя. Вони постійно стежать за контактами оперативних працівників, особливо, коли вони спілкуються з засудженими на виробництві чи в житловій зоні. Метою такого спостереження є виявлення тих осіб, які видають їх злочинні наміри, а також виявлення інших джерел отримання інформації оперативними працівниками.

Дані, одержані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, можуть в подальшому бути використані для доказування протиправних дій засуджених за умови, якщо вони були встановлені з джерел, передбачених кримінально-процесуальним законодавством і у відповідному процесуальному порядку. В іншому випадку вони являють собою тільки певну оперативну інформацію, яка використовується для розробки і проведення профілактичних заходів з метою попередження злочинних намірів засуджених.

Відповідно до статті 105 КВК «Режим особливих умов у колоніях» у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи. Такі заходи спрямовані на забезпечення режиму як порядку виконання та відбування покарання. При виникненні зазначених обставин колонії не можуть функціонувати в нормальному режимі, порушується їхня, встановлена відповідними нормативними актами, діяльність. З метою її відновлення, а також забезпечення безпеки в колоніях вводиться режим особливих умов їх функціонування. Перелік підстав введення особливого режиму в колоніях є вичерпним.

Словосполучення «стихійне лихо» у даному випадку треба тлумачити в широкому розумінні, маючи на увазі настання стихійного лиха не тільки природного походження, але й значні аварії або катастрофи в районі розташування колонії, що ставлять під загрозу життя засуджених і персоналу, і тим самим потребують проведення аварійно-рятувальних і відбудовних робіт. До стихійного лиха природного походження відносяться: повені, оповзні(зсуви), землетруси, урагани(бурі, смерчі), пожежі, силові потоки, снігові обвали.

Підставою введення особливого режиму можуть стати також епідемії, які виникають як в районі дислокації колонії, так і серед засуджених.

До аварій важливих для життєзабезпечення систем як підстави введення режиму особливих умов в колонії відносяться: аварії у каналізаційних системах із скиданням і викиданням забруднювальних речовин; аварії у теплових мережах (система гарячого водопостачання) холодної пори роки; аварії у системах забезпечення населення питною водою; аварії на комунальних газопроводах.

Внутрішніми причинами, що викликають необхідність введення режиму особливих умов в колоніях є масові заворушення і прояви групової непокори засуджених. При масових заворушеннях створюється загроза громадській безпеці в цілому, життю і здоров'ю персоналу і засуджених, порушується встановлений порядок виконання покарання, нормальне функціонування колоній. Вони супроводжуються погромами, підпалами, побиттям засуджених, захопленням заручників тощо. Мотиви виникнення масових заворушень (у тому числі характер висунутих засудженими вимог) не мають значення при вирішенні питання про уведення режиму особливих умов. Групова непокора засуджених, як правило, характеризується пасивним поводженням (відмовою від виходу засуджених на роботу, на загальне шикування для проведення перевірки, від прийому їжі тощо). У цих випадках засуджені відмовляються виконувати законні вимоги персоналу і покладені на них обов'язки. Небезпека групової непокори полягає в тому, що у своєму розвитку вона може перерости в масові заворушення.

До наступної підстави введення режиму особливих умов законодавець відносить виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію. Загроза збройного нападу – це загроза нападу чи напад із застосуванням зброї, який може становити небезпеку діяльності (функціонування) колонії, персоналу, засудженим. Він може вчинюватись з метою, наприклад, звільнення засуджених тощо. Вид зброї у даному випадку не має значення. Небезпека має бути наявною, тобто створювати безпосередню загрозу об'єкту, що охороняється, або такою, що пов'язана з веденням бойових дій поблизу колонії. Інформація про збройний напад, що готується, може бути отримана з різних джерел, у тому числі й оперативним шляхом.

У випадку оголошення надзвичайного стану в районі розташування колонії в ній також вводиться режим особливих умов. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим надзвичайного стану визначається виключно законом, а саме Законом України «Про надзвичайний стан». Стаття 4 названого Закону визначає, що надзвичайний стан може бути введено за певних умов (стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення; масових заворушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів, чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування тощо). Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України. На період надзвичайного стану можуть запроваджуватись такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4)заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних спортивних та інших масових заходів;

5) заборона страйків;

Введення воєнного стану також є підставою для введення режиму особливих умов в колонії. Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України. На територіях, де введено воєнний стан, можуть здійснюватися, зокрема, такі заходи: встановлення охорони важливих об'єктів національної економіки, які забезпечують життєдіяльність населення; запровадження комендантської години(заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень); перевірка документів у громадян, а в разі потреби проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України тощо.

Режим особливих умов може виражатися в ряді конкретних дій. Насамперед, може бути призупинено реалізацію засудженими належних їм прав, що передбачені статтями 107-114 КВК (придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, побачень і телефонних розмов, листування, одержання посилок, передач і бандеролей тощо). Режим особливих умов в обов'язковому порядку передбачає переведення колонії на посилений варіант охорони і нагляду (персонал колонії переходить на більш щільний графік роботи, зменшується час на відпочинок, забороняються відпустки і т.п. заходи). На протязі часу дії режиму особливих умов встановлюється особливий порядок допуску персоналу і інших осіб на об'єкти колоній і на території, що прилягають до неї. Крім того, в колонії може бути змінений розпорядок дня, обмежена діяльність виробничих, комунально-побутових, культурно-освітніх, медико-санітарних та інших служб. Таким чином, режим особливих умов пов'язаний з суттєвими обмеженнями як для засуджених, так і для персоналу.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та ліквідації їх наслідків за рішенням Голови ДПтС України, начальника управління (відділу) ДПтС України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі — органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї законодавець також відносить до засобів забезпечення режиму в колоніях (ст..106 КВК). Підставами для застосування зазначених заходів є: вчинення засудженими фізичного опору персоналу колонії; злісне невиконання засудженими законних вимог персоналу колонії; прояви буйства засуджених; масові заворушення серед засуджених; захват засудженими заручників; вчинення засудженими інших насильницьких дій; втеча з-під варти.

Метою застосування вказаних заходів є припинення протиправних дій засуджених, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі.

Під фізичним опором персоналу колонії слід розуміти активну протидію засудженими здійсненню покладених на співробітників цих установ обов'язків по забезпеченню порядку відбування покарання, насамперед дотримання засудженими дисципліни і встановлених для них правил поведінки.

Злісне невиконання законних вимог персоналу колонії являє собою відкриту, демонстративну відмову від виконання зверненої до засудженого вимоги співробітника виправної установи, який в силу своїх службових повноважень має право пред'являти таку вимогу, а засуджений зобов'язаний її виконати.

Прояви буйства виражаються в безладді, агресивній поведінці засудженого, яка може супроводжуватися пошкодженням майна, образі персоналу, нецензурній лайці тощо. Буйне поводження засудженого здебільшого характеризується невтримною лютістю і жорстокістю стосовно як оточуючих, так і до самого себе, аж до можливого позбавлення життя, нанесення різного роду тілесних пошкоджень.

Масові заворушення виражаються в діях, що супроводжуються насиллям над засудженими і персоналом, іншими особами, знищенням майна, підпалами, погромами, використанням вогнепальної зброї, збройним опором представникам влади.

Захват заручників полягає в протиправному позбавленні людини чи групи осіб волі з наступною відкритою вимогою висунення вимог про умови їх звільнення.

Під іншими насильницькими діями слід розуміти тероризування засуджених (неодноразове застосування насильства або погрози застосування насильства до засуджених, а також глумління і знущання над ними), напад на персонал колоній (вчинення таких насильницьких дій як зв'язування, відібрання зброї, нанесення побоїв або тілесних ушкоджень, вбивство та ін.), а також погроза застосування насильства стосовно представника адміністрації у зв'язку з його законною службовою діяльністю, за наявності реальних підстав побоювання негайного виконання цієї загрози.

Втеча з-під варти означає самовільне залишення засудженим місця, де він тримається як позбавлений волі, або самовільне звільнення особи в ситуації перебування її під вартою (особа затримана як підозрювана у вчиненні злочину; до особи застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту).

Стаття 106 КВК визначає так звані заходи безпеки, до яких відносяться : фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка і зброя.

При застосуванні фізичної сили, спеціальних засобів і зброї повинні бути дотримані наступні умови:

їх застосуванню повинно передувати попередження про намір використання вказаних заходів і засобів, якщо дозволяють обставини, та за винятком відбиття раптового нападу на персонал колонії або звільнення заручників. Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися. Без попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб.

якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути неможливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати допомогу потерпілим:

про застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор;

до засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань деталізують порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї (п.п.59-63 Правил), встановлюючи коло суб'єктів, які мають право їх застосовувати, а також умови, за яких вони можуть бути застосовані, та порядок їх застосування. Так, персонал колонії має право застосувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установи, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.

Наручники як вид спеціального засобу застосовуються до засуджених за розпорядженням начальника колонії, його заступників, чергового помічника начальника колонії та його заступника. Наручники застосовуються до засуджених у разі: учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства: відмови слідувати до дисциплінарного ізолятору, приміщення камерного типу, одиночної камери або карцеру: спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб: конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу. Наручники застосовуються до засуджених у положенні «руки за спиною». Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника вищого за посадою. Про застосування наручників складається акт. Особи, які допустили необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

Особовий склад установи (колонії) має право самостійно застосовувати сльозоточиві речовини, гумові кийки фізичну силу у разі: захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю: припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених: відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі: припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи: затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі: звільнення заручників. Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили персонал складає рапорт, який розглядається начальником установи або особою, яка виконує його обов'язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засудженого. Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевим органам, а пластиковим кийком типу «тонфа» - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, кіпчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров'ю персоналу установи та засуджених.

Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні. Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника начальника колонії і обов'язково під наглядом медичного персоналу. Вказівка медичного персоналу про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженими нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установи або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.