Поняття господарських рішень та їхні ознаки

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

Розділ 1. Сутнісна характеристика господарських рішень

Поняття господарських рішень та їхні ознаки

Залежно від того, які рішення приймаються суб’єктами господарювання можливо отримати різні за ефективністю результати, що впливають на подальшу діяльність підприємства. Тому особливо важливими є розуміння сутності господарських рішень, основних правил та методів їх розробки. Саме по собі рішення це неминучий предмет інтеграції й предмет вибору, коли з багатьох можливостей вибирається одна, яка дозволяє отримати найбільшої ефективності. Рішення є групою наступних елементів: суб’єкт, що приймає рішення, об’єкт, що його виконує, предмет рішення та мета й причини розробки рішення.

Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору. Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Господарські рішення охоплюють широке коло питань, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності усіма без винятку суб'єктами господарювання, і включають виробничі, фінансові, кадрові, маркетингові, управлінські рішення. у багатьох літературних джерелах ототожнюють поняття господарського й управлінського рішень. Варто зазначити, що управлінські рішення пов'язані з управлінською діяльністю, яка передбачає наявність адміністративного апарату впливу на організацію.

При визначенні розбіжностей між зазначеними рішеннями особливу увагу доцільно звернути на визначення суб'єкта прийняття господарського й управлінського рішення. Управлінські рішення ухвалюються менеджментом організації або суб'єкта господарювання, які мають у своєму розпорядженні певний адміністративний апарат впливу, персонал, наділений необхідними ресурсами. Спрямовані такі рішення на досягнення місії і поточних цілей організації.

Суб'єкт прийняття господарського рішення трактується значно ширше і може бути визначений як власник певних ресурсів: земельних, матеріальних, фінансових, інтелектуальних, фізичної сили, знань, умінь. До числа суб'єктів прийняття господарських рішень можемо віднести найманого працівника, який вирішує, як розпорядитись належним йому фізичними та інтелектуальними здібностями й отримати належну винагороду. Фізична особа підприємець, реалізуючи підприємницьку ініціативу, навіть за відсутності адміністративного апарату, приймає рішення, пов'язані з веденням господарської діяльності. Споживач кінцевої продукції самостійно приймає рішення про придбання того чи іншого товару, керуючись особистими критеріями про співвідношення ціна/якість. Власник грошових ресурсів самостійно вирішує, як ними розпорядитись – укласти депозитну угоду з банком, придбати цінні папери, іноземну валюту, нерухомість, банківські метали тощо. Автор інноваційної ідеї на свій розсуд вирішує, як нею розпорядитись – продати діючій організації чи спробувати самостійно її реалізувати шляхом утворення нового господарського формування. Учасник або засновник господарського товариства беруть участь у загальних зборах, на яких самостійно вирішують, як голосувати по кожному з питань порядку денного, спираючись на інформацію, надану виконавчими структурами, і керуючись власними уявленнями про перспективи розвитку господарського товариства. Таким чином, прийняття господарських рішень не передбачає наявності адміністративної структури управління господарських формувань і, відповідно, штату виконавців.

У табл. 1.1 наведено сутнісну характеристику господарських і управлінських рішень за відповідними характерними ознаками, що дозволяє сформувати й обґрунтувати принципові відмінності між зазначеними категоріями.

Таблиця 1.1 – Сутнісна характеристика господарських і управлінських рішень

№	Ознака	Управлінське рішення	Господарське рішення
	Спрямованість рішень (об’єкт впливу)	Колектив, організація	Ресурси: матеріальні, фінансові, майнові, фізичні, інтелектуальні.
	Ким приймається (суб’єкт впливу)	Керівник, колегіальний орган управління відповідно до статуту	Суб’єкт господарювання (власник ресурсу або інша уповноважена особа)
	Відносини власності на ресурси	В оперативному використанні чи господарському управлінні	У власності чи в оперативному використанні
	Компетентність суб’єкта прийняття	Визначені посадовими інструкціями, статутом	Необмежені компетенції щодо напрямів використання
	Альтернативність сфери використання	Єдиний вибір, відсутні альтернативи	Диференціація, багатошаровість прикладання наявних ресурсів

Продовження таблиці 1.1

№	Ознака	Управлінське рішення	Господарське рішення
	Мета прийняття рішення	Досягнення місії і цілей організації	Оптимізація віддачі наявних ресурсів
	Інформаційне забезпечення	Здійснюється відповідними структурними службами, сторонніми організаціями	На власний розсуд з використанням усіх доступних джерел
	Творчий елемент	У межах фукнціональ- них обов’язків	У межах наявних ресурсів
	Методи формалізації	Документальне оформлення (наказ, розпорядження)	Оформлення угоди, укладання контракту

У зв’язку з цим господарське рішення є результатом економічно обґрунтованих дій, що обрані, на основі проведеного аналізу, із усієї сукупності можливих варіантів та здійснюються для досягнення конкретної мети підприємства.

У загальному випадку поняття "господарське рішення" найчастіше вживається як обміркований намір, потреба зробити що-небудь на основі усвідомлення і постановки цілей, а також шляхів їхнього досягнення при виникненні тієї чи іншої проблеми.

Розробка господарського рішення пов'язана з великим обсягом необхідної інформації, її аналізом, на основі якого ставиться мета і розглядаються найкращі варіанти (альтернативи) її досягнення.

Господарські рішення характеризуються наступними ознаками:

- наявність мети;

- необхідність вибору конкретної сукупності дій серед усіх альтернативних варіантів.

Господарське рішення - це творчий процес, у якому певним чином поєднуються математичний підхід, логіка, психологія, емоції, воля, мотивація, інтереси і функціональні обов'язки керівника того чи іншого рангу.

Ще на стадії формування господарське рішення керівник повинен подумати про необхідність і доцільність його прийняття. Чи можна взагалі від нього відмовитися? Чи будуть витрати па розробку рішення сумісні з майбутнім ефектом? Необхідно щоб господарське рішення було спрямоване, у першу чергу, на досягнення життєво важливих цілей організації, що очікують свого здійснення. Якщо результати господарського рішення не будуть очевидними і вимірними, то виникає невпевненість і сумніви оцінювання реально досягнутого.

Господарське рішення — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів для досягнення конкретної мети підприємства.

Сутність господарських рішень відображається у їх впливі на економічні, організаційні, правові та технологічні аспекти діяльності підприємства. Економічний аспект передбачає, що для розробки та реалізації будь-якого рішення необхідні певні фінансові, часові й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкові рішення зазвичай завдають підприємству збитків чи навіть призводять до банкрутства. Організаційний аспект полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати в своєму активі: необхідний персонал; нормативні документи, що регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; а також систему контролю. Соціальний аспект відображено в механізмі управління персоналом по координації діяльності всередині колективу. Правовий аспект рішень розглядає відповідність обраних заходів законодавству країни в якій відбувається господарська діяльність підприємства. Технологічний аспект рішень відображається в можливості забезпечення персоналу, що займається розробкою та реалізацією рішень, необхідними технічними та інформаційними ресурсами.

Існує безліч підходів до класифікації господарських рішень і найбільш важливі ознаки, покладені в основу класифікації господарських рішень наведені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Класифікація господарських рішень

Ознака	Види господарських рішень
За метою	— комерційні; — некомерційні
За ступенем невизначеності інформації	— прийняті в умовах визначеності; — прийняті в умовах невизначеності; — прийняті в умовах ризику
За сферою дії	— технічні (приймаються з приводу об’єктивних факторів діяльності — використання устаткування, технологій тощо); — економічні (пов’язані з витратами підприємства й зумовлені ними); — соціальні (приймаються стосовно умов праці персоналу, її оплати, пільг, гарантій)
За рівнем управління	— прийняті на вищому рівні; — прийняті на середньому рівні; — прийняті на нижчому рівні
За ступенем складності	— стандартні; — нестандартні; —багаторівневі

Продовження таблиці 1.2

Ознака	Види господарських рішень
За терміном дії	— стратегічні (розробляються на тривалий строк (5—10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво)); — тактичні (розробляються на 1—3 роки з охопленням частини ключових елементів компанії); — оперативні (короткострокові рішення, які розробляються в разі виникнення ситуацій, що заважають реалізації тактичних рішень)
За ознакою управлінських функцій	— рішення функції планування; — рішення функції організаційної діяльності; — рішення функції мотивації учасників; — рішення функції контролю
За масштабністю	— комплексні; — часткові
За організацією розробки	— колегіальні; — корпоративні; — індивідуальні; — змішані
За ступенем унікальності	— рутинні; — нетворчі; — унікальні
За кількістю цілей	— одноцільові; — багатоцільові
За рівнем прийняття	— рішення організації в цілому; — рішення структурних підрозділів; — рішення функціональних служб; — рішення окремих працівників.

Продовження таблиці 1.2

Ознака	Види господарських рішень
За прогнозованою ефективністю	— ординарні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого результату відповідає нормам і нормативам, прийнятим для даної галузі, напряму діяльності; — синергічні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю здобутого ефекту різко зростає (ефект має яскраво виражений характер непропорційного зростання); — асинергічні — призводять до непропорційного зниження ефективності системи/операції
За ступенем обов’язковості виконання	— директивні (розробляються вищими органами управління в стабільних умовах; стосуються найбільш важливих поточних і перспективних проблем організації та призначені для обов’язкового виконання на її нижчих рівнях); — рекомендаційні (готуються органами ради (комітетами, комісіями); їх виконання бажане, але не обов’язкове, оскільки ті, кого ці рішення стосуються, не є підлеглими тих, хто їх приймає); — орієнтаційні (призначені для нижчих рівнів управління, що перебувають під значним впливом центру)
За широтою охоплення	— загальні; — спеціальні

Продовження таблиці 1.2

Ознака	Види господарських рішень
З погляду принципового підходу до варіантності	— безальтернативне (приймається в тому випадку, якщо все зрозуміло, та зі становища, що склалося, є тільки один вихід (як правило, характерно для нескладних стандартних ситуацій і проблем)); — бінарне (має на увазі альтернативу); — багатоваріантне (припускає можливість вибору з досить великої кількості способів дії); — інноваційне (приймається на основі штучного комбінування окремих найбільш придатних і несуперечних один одному характеристик тих рішень, що були в цілому відхилені)
За типом застосовуваних критеріїв і часу вирішення завдань	— автоматичні (прийняті миттєво: питання — відповідь); — бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); — експрес-рішення — приймаються протягом кількох годин; — лонгіровані — вироблення рішень впродовж тижнів і місяців

Зазвичай класифікаційні ознаки використовують комплексно, що дає змогу всесторонньо оцінити обставини, в яких приймаються господарські рішення. Оскільки рішення приймаються людьми, то їх характер багато в чому несе на собі відбиток особистості тих, хто приймає рішення. У зв'язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані й обережні рішення.

Урівноважені рішення, приймають керівники, уважно і критично відносяться до своїх дій, висунутим гіпотезам і їх перевірці. Зазвичай, перш ніж приступити до прийняття рішення, вони мають сформульовану вихідну ідею.
Імпульсивні рішення, автори яких легко генерують найрізноманітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі їх як слід перевірити, уточнити, оцінити. Рішення тому виявляються недостатньо обґрунтованими і надійними, приймаються "з наскоку", "ривками".

Інертні рішення, стають результатом обережного пошуку. У них навпаки контрольні й уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких рішеннях важко знайти оригінальність, блиск, новаторство.

Ризиковані рішення, відрізняються від імпульсивних тим, що їх автори не мають потребу в ретельному обґрунтуванні своїх гіпотез і, якщо упевнені в собі, можуть не злякатися будь-яких небезпек.

Обережні рішення, характеризуються ретельністю оцінки керівників усіх варіантів, надкритичним підходом до справи. Вони ще в меншій мірі, ніж інертні, відрізняються новизною і оригінальністю.

Загалом всі господарські рішення повинні відповідати певним вимогам. Основні з них наведено у табл. 1.3.

Таблиця 1.3 - Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення

№	Вимоги до господарського рішення	Умови досягнення
	Відповідність законодавству та статутним документам підприємства	Юридичний контроль
	Своєчасність	Знання та інтуїція керівника

Продовження таблиці 1.3

№	Вимоги до господарського рішення	Умови досягнення
	Розуміння виконавцями мети рішення та засобів її досягнення	Доведення цілей та строків виконання до працівників
	Відсутність суперечностей у рішенні	Юридичний контроль
	Організаційна виконуваність	Висновок експертів
	Наявність параметрів для контролю виконання рішення	Складання робочих документів
	Аналіз наслідків в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах у разі реалізації рішення	Висновок зовнішніх експертів
	Наявність у керівників відповідних повноважень для реалізації господарських рішень	Впровадження посадових інструкцій
	Наявність та обґрунтування позитивних результатів	Аналіз та розрахунки

Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність господарського рішення — властивість господарського рішення бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.