Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Відповідь

1. Глущик С. В. Сучасні ділові папери: навч. посіб. / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – [3-є вид. переробл. і допов.]. – К. : А. С. К., 2000. – 400 с.

2. Горбул О. Д. Ділова українська мова : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Горбул О. Д., Галузинська Л. І., Ситнік Т. І., Яременко С. А.]. – К. : Знання, 2000. – 228 с.

3. Грищенко Т. Б. Українська мова та культура мовлення : навч. посіб. / Т. Б. Грищенко. – К. : Либідь, 2003. – 536 с.

4. Караванський Святослав. Секрети української мови : науково-популярна розвідка / Святослав Караванський. – К. : УКСП «Кобза», 1994. – 152 с.

5. Кириченко Н. М. Російсько-український словник авіаційних термінів : у 2 т. / Н. М. Кириченко, В. В. Лобода. – [ред. В. П. Бабак]. – К. : Техніка, 2004. – Т. 1. – 2004. – 519 с.

7. Панько Т. І. Українське термінознавство: підруч. [для студ. гуман. спец. вищ. зак.] / Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. – Л. : Світ, 1994. – 216 с.

8. Стельмахович М. Г. Мовний етикет / М. Г. Стельмахович // Культура слова. – 1981. – Вип. 20.

Завдання 3. Допишіть речення.

1. Статус слів або словосполучень, що називають наукові поняття і мають чіткі дефініції, закріплені певними термінологічними словниками, мають … .

2. Розділ мовознавства, що вивчає природу термінів, їх граматичну організацію та закони функціонування, у 70-х роках ХХ ст. було названо …

3. Ненормативні, часто емоційно забарвлені слова та словосполучення, які називають спеціальні, майже завжди конкретні поняття певної сфери діяльності (на відміну від термінів, абстрактні поняття ця група лексики називає рідко) мають назву …

4. За сукупністю слів та словосполучень, які обслуговують певну сферу знань, пов’язаних із системою понять мистецтва, техніки, виробництва, що склалася стихійно, у сучасній науці закріпилася назва … .

5. Упорядковану термінологію, якій характерний вищий ступінь системної організації як на формальному, так і на поняттєвому рівнях, у термінознавстві визначають як … .

6. Процес набуття загальновживаними словами статусу терміна – …

Відповідь: 1 – терміни, 2 – термінознавство, 3 – професіоналізми, 4 – термінологія, 5 – терміносистема, термінологізація.

Завдання 4. (Самостійно). Випишіть із літератури вашого фаху 5 речень з одним головним членом. Терміни – слова або словосполучення, які називають наукові поняття галузі знань вашого фаху, підкресліть і випишіть із термінологічного словника їхні дефініції.

Завдання 5. (Самостійно). Скориставшись етимологічним словником, випишіть походження слів: аеростат, авіація, пілот, дельтаплан, автобіографія, резюме.

Термінологія в професійному спілкуванні

Лекція

План

1. Термін та його ознаки.

2. Історія та сучасні проблеми української термінології.

3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

4. Походження та способи творення термінів.

5. Термінологія обраного фаху.

6. Нормування та стандартизація термінів.

7. Українські термінологічні словники.

Розвиток наукового стилю української мови залежить від різних чинників – загального стану науки і наукових знань в Україні, ступеня розвитку літературної мови, від мовної практики письменників, учених, діячів культури. Витоки цього стилю знаходимо ще в давній книжній українській мові. Дослідникам відомі наукові твори Київської Русі - історичні переклади про Давню Грецію, Рим і Візантію; «Хроніка» Георгія (Многогрішного) про історію Візантії, «Ізборник» Святослава та ін. Пізніше, у XVI -XVIIІ ст. трактати, лексикони, послання готувалися і видавалися українськими вченими в Острозькій, Києво-Могилянській академії, Львівському братстві, Києво-Печерській лаврі та в інших навчальних закладах і монастирях України.

Науковий стиль нової української мови почав розвиватися лише в другій половині ХІХ ст., коли в журналі «Основа» (м. Львів) на початку 60-х років стали друкуватися науково-популярні статті. На сторінках цього журналу вперше було здійснено спробу порушити питання про теоретичні засади формування наукового стилю української мови й накреслити перспективи розвитку його терміносистем.

У 1873 році у Львові (це була Австро-Угорщина) було засноване Товариство ім. Т. Шевченка, що прагнуло об’єднати інтелектуальні сили з усіх українських земель, а також тих, хто працював за кордоном, для вільної наукової співпраці рідною мовою. Одне з головних завдань Товариства – формувати українську наукову термінологію: «Плекати та розвивати науки в українсько-руській мові». Утворення Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 1892 р.) означало новий етап у розвиткові української науки, тому що вперше було створено наукову організацію всеукраїнського значення, український науковий центр для всіх ділянок науки – історії, фольклористики, етнографії, мово- і літературознавства, економіки, права, філософії, біології, медицини, геології, фізики, математики, хімії, техніки тощо.

Діяльність Термінологічної комісії, створеної у 1918 р. при Київському науковому товаристві, а також Інституту української наукової мови з 1921 р. спрямовувалася на вироблення спеціальної термінології з різних галузей знань, підготовку і видання термінологічних словників, хоча репресії 30-х років завдали непоправних утрат українській науці.

У радянський час науковий стиль української мови розвивався фрагментарно. Переважна більшість наукових текстів друкувалася російською мовою.

Відродження наукового стилю спостерігаємо з 90-х років ХХ ст., коли 28.10.1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон УРСР “Про мову в Українській РСР”, де за українською мовою було закріплено статус державної, що уможливило її всебічний розвиток.

Науковий стиль – це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, виробництва, освіти і реалізується в спеціалізованих текстах різних жанрів. Метою наукового стилю є повідомлення об’єктивної інформації, доведення істинності наукового знання, пояснення причин явищ, опис істотних ознак, властивостей предмета наукового пізнання.

Серед традиційних стильових ознак наукового стилю вчені виділяють такі, як: офіційний характер стосунків учасників мовлення, підготовленість мовлення, переважно писемна форма мовлення у вигляді монологу, логічна послідовність викладу, однозначність, точність, стислість за інформативної насиченості змісту, конкретність, об’єктивність викладу.

Фахівці виділяють наступні підстилі та жанрові різновиди наукового стилю: власне науковий (наукова стаття, монографія, дисертація, наукова доповідь, тези); науково-популярний (книги, нариси, статті у неспеціальних журналах, лекції тощо); науково-навчальний (підручники, навчальні та методичні посібники, збірники задач, завдань і вправ, програми, лекції, конспекти тощо); науково-інформативний (реферати, анотації, рецензії, відгуки, огляди, резюме); науково-довідковий (словники, енциклопедії, довідники, каталоги); науково-технічний (інструкції, патенти, авторські свідоцтва, доповідні записки, службові листи, промислова реклама); науково-діловий (наукові звіти, довідки про впровадження результатів досліджень, угоди про наукову співпрацю); науково-публіцистичний (науково-публіцистична стаття, хроніка, науковий огляд, наукове інтерв’ю, репортаж); науково-фантастичний (фантастичні оповідання, повісті, романи).

Слід зауважити, що жанр (франц. genre – вид, стиль, жанр) – це форма організації мовного матеріалу в межах певного стилю мовлення, що історично склалася. Основні жанри наукових досліджень – реферат, тези, стаття, курсова робота, дипломна робота та ін.

Науковий текст дослідники визначають його як цілісний комунікативний блок, що має чітку, логічну структуру із внутрішньо завершеними частинами (розділами, підрозділами, пунктами, параграфами, абзацами), насиченими відповідною термінологією. Ознаками наукового тексту є цілісність, членованість, зв’язність; інформаційна, логічна, емоційно-оцінна насиченість, науковість, завершеність, послідовність, комунікативність тощо. Важливими характеристиками наукового тексту є проблемність, гіпотетичність, цілеспрямованість, тобто він обов’язково відображає ту чи іншу проблему, пропонує гіпотези, орієнтує на нове знання; доцільний та раціональний, спрямований на досягнення дослідницької мети та завдань.

Незважаючи на певну типовість, кожний науковий текст індивідуальний. Загальноприйнятою вважається така структура наукового тексту: титульна сторінка; зміст; перелік умовних позначень (якщо є потреба); вступ; основна частина, що складається з розділів, підрозділів, пунктів; висновки; література; додатки (якщо є потреба).

Треба звернути увагу на правила оформлення наукової роботи. Наприклад, список використаних джерел починається з нової сторінки після висновків і містить бібліографічний опис наукових та інших публікацій, що були використані в науковій роботі. Запам’ятайте! Сторінки, на яких міститься список літератури, послідовно нумеруються, проте не враховуються до загального обсягу роботи. Використані джерела розміщують у порядкові появи посилань у тексті або в алфавітному порядкові прізвищ перших авторів чи заголовків. Якщо в роботі використані джерела іноземною мовою, то вони подаються наприкінці списку літератури, яка видана державною та російською мовами. Якщо в роботі використані джерела з мережі Інтернет, то їх розташовують після посилань на джерела на паперових носіях.

Зверніть увагу! Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи: ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»; ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

У бібліографії кожний опис має свій порядковий номер і починається з нового рядка. До списку включаються лише ті праці та джерела, які згадувалися або використовувалися в роботі.

Наявність посилань у науковому тексті свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання можна робити у вигляді цитати, дослівного чи недослівного переказу з окремими цитованими елементами, вказівки на автора.

Цитата – це частина тексту, запозичена в інших авторів, тому її слід брати в лапки й точно вказувати джерело, щоб уникнути звинувачень у плагіаті. Слова цитати наводять у тій граматичній формі, у якій вони подані в літературному джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Цитування має бути повним, без перекручень і довільного скорочення авторського тексту. У разі пропуску деяких слів чи словосполучень на початку цитати ставлять крапки. Цитату потрібно подавати безпосередньо з першоджерел, а не з праць інших авторів. Основна мета цитат – розвиток власної думки шляхом її порівняння з думкою інших авторів.

Непряме цитування – виклад думок інших авторів своїми словами – подають без лапок, воно має бути гранично точним. Віршовані рядки наводять без лапок. Усі цитати обов’язково супроводжуються посиланням на джерело.

Запам’ятайте! На одній сторінці тексту не повинно бути більше трьох цитат. Посилання в тексті наукової роботи рекомендують оформляти так: 5, 34. цифра 5 вказує на позицію цього видання у списку використаної літератури наукової роботи. Цитату або думку, на яку спирається автор, можна знайти на 34-й сторінці цього видання.

Питання для закріплення матеріалу

- Що означає поняття „лексична норма”?

Лексична норма — закріплення мовних значень за кожним словом, що фіксується у тлумачних словниках, Лексична норма передбачає вживання слова в мовленні відповідно до мовного значення, з урахуванням його стилістичного забарвлення і сфери вживання.

- Що таке терміни?

Слова та словосполучення, що означають або пояснюють предмети, явища, дію тощо у специфічній науковій, публіцистичній чи діловій сфері, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені субєктивно-оціночних відтінків.

-Що таке професіоналізм?

Професіоналізм — це слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів,

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок - кухар

камбуз - кухня

кубрик - кімната відпочинку капітана салага - недосвідчений (молодий) матрос

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та ін.

Професіоналізми використовуються також літератори з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.Що означає термін „професійний жаргон”?

Професійний жаргон,— слово якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.