Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методичні рекомендації до вивчення теми

Тема 4. Банківський нагляд на основі оцінки ризиків

Питання до теми

4.1. Застосування концепції ризику в процесі банківського нагляду.

4.2. Підходи до оцінки ризиків згідно з Базельськими угодами про капітал.

4.3. Нагляд за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за рейтинговою системою САМЕLS.

4.4. Нагляд за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за “Системою оцінки ризиків”.

4.5. Вимірювання і оцінка фінансових ризиків за “Системою оцінки ризиків”.

4.6. Вимірювання і оцінка нефінансових ризиків за “Системою оцінки ризиків”.

4.7. Принципи корпоративного управління та ризик-менеджменту в банках.

4.8. Оцінка систем управління ризиками банківської діяльності.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Розпочати вивчення теми слід із з’ясування поняття «ризик». Поняття ризику в банківській сфері трактують по-різному. В працях вітчизняних і зарубіжних учених та практиків банківської діяльності знаходимо численні варіанти визначення терміна «ризик». Загалом ризиком вважають те, що несе в собі або загрозу, або невпевненість у майбутньому [11, 12, 16].

Будь-який банк зацікавлений у збереженні активів та капіталу, а також в отриманні максимально можливого за визначених обставин прибутку і завжди прагнутиме, щоб віддача від усіх операцій була максимальною, та обиратиме шляхи (стратегію і тактику) реалізації цього свого завдання. Відтак із точки зору ризик-менеджменту банку результатом прийнятого ризику може бути: повна або часткова втрата того, що вже є (капіталу, надходжень, клієнтів тощо); недоотримання того, що банк міг би мати за іншого управлінського рішення. У першому випадку банк наражається на ризик втрати, в другому – на ризик утрачених можливостей (або ризик недостатньої оптимізації бізнес-рішень).

Служба банківського нагляду у свою чергу зацікавлена, щоб діяльність банків була максимально надійною і безпечною, а також забезпечувала захист інтересів вкладників та кредиторів. Саме це є основним завданням банківського нагляду. Тому службу банківського нагляду (а отже, й Національний банк України) цікавить передусім одна, основна сторона ризику – ризик втрати надходжень та капіталу. Тож Національним банком було сформульовано таке визначення ризику: «Ризик – це можливість того, що певні події, очікувані чи неочікувані, можуть спричинити негативний вплив на рівень капіталу або надходжень банку» [4]. Дане визначення ризику охоплює всі можливі варіанти та ситуації як внутрішнього характеру (рішення керівництва банку, діяльність його підрозділів або окремих працівників), так і зовнішнього (зміна умов оточення банку – процентних ставок, валютних курсів, ліквідності ринків, кредитоспроможності контрагентів, а також форс-мажорні обставини).

Таким чином, здійснюючи контроль за діяльністю банків, служба банківського нагляду пріоритетним завданням визначає орієнтацію на оцінку ризиків, притаманних кожному банку зокрема та банківській системі в цілому, а також ужиття коригуючих заходів на підставі проведеної оцінки.

При вивченні даної теми необхідно розглянути підходи до оцінки ризиків згідно з Базельською угодою про капітал ІІ. Базельська угода про капітал II містить три взаємодоповнюючі «компоненти-опори»: мінімальні вимоги до капіталу; контроль з боку нагляду; ринкова дисципліна.

Перша компонента – «Мінімальні вимоги до капіталу» містить методологію розрахунку мінімально необхідної величини капіталу для трьох ризиків: кредитного, ринкового та операційного. Особливістю даної методології є наявність кількох альтернативних варіантів кількісної оцінки кожного з ризиків (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Підходи до оцінки ризиків згідно з Базельською угодою про капітал ІІ

Друга з трьох компонент Базельської угоди про капітал ІІ «Контроль з боку нагляду» присвячена тому, як саме повинен здійснюватися контроль з боку органу нагляду за процедурами та системами оцінки адекватності капіталу банків. Друга компонента базується на чотирьох принципах. Два з них стосуються роботи банку, ще два – процедур взаємодії органу банківського нагляду та банків. Ці принципи є фундаментом нової системи банківського нагляду.

Третя компонента Базельської угоди про капітал «Ринкова дисципліна» містить вимоги щодо публічного розкриття банками інформації, необхідної їх клієнтам та іншим зацікавленим особам для прийнятя рішення щодо надійності і стабільності роботи установи. Всі вимоги до розкриття інформації поділяються на дві категорії: вимоги до розкриття кількісної інформації та вимоги до розкриття якісної інформації.

Запровадження нагляду на основі оцінки ризиків передбачає здійснення оцінки ризику, що настав, а також визначення напряму зміни ризику. Тобто, банківський нагляд повинен оцінювати ризики не стільки з точки зору того, що вже сталося, скільки з точки зору того, що може статися в майбутньому. Водночас, новий підхід не обмежується лише вимірюванням величини ризику. Крім кількісних параметрів ризику, банківський нагляд повинен оцінювати також якість систем управління ризиком (ризик-менеджменту). Поєднуючи такі складові оцінки ризику, нагляд матиме змогу не тільки передбачити майбутній стан справ у тому чи іншому банку та банківській системі в цілому, а й адекватно відреагувати на нього.

Також при вивченні теми необхідно розглянути механізм нагляду за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за рейтинговою системою CAMELS.

Порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS визначає «Положення про порядок визначення рейтингових цінок за рейтинговою системою CAMELS». Метою оцінки діяльності банків за рейтинговою системою є визначення банків, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України і вжиття відповідних заходів для виправлення цих недоліків у діяльності банку та стабілізації його фінансового стану. Рейтингова система CAMELS дає можливість Національному банку України оцінювати загальний стан та стабільність банківської системи.

Основою рейтингової системи CAMELS є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за основними компонентами. Комплексна рейтингова оцінка за рейтинговою системою CAMELS визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок за кожним із компонентів (рис.4.2).

Рис. 4.2. Основні компоненти рейтингової системи CAMELS

Визначення рейтингу банку за рейтинговою системою CAMELS - це стандартизований метод оцінки банків, ефективність якого залежить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об'єктивності інспекторів служби банківського нагляду.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою оцінкою, а оцінка «5» - найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Визначення комплексної рейтингової оцінки банку

	Комплексна рейтингова оцінка банку
«1»	«2»	«3»	«4»	«5»
Фінансовий стан банку	Банки є надійними, стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво	Банки мають суттєві недоліки, що можуть призвести до значних проблем	Банки мають серйозні проблеми, загальна платоспроможність під загрозою
Контроль з боку служби банківського нагляду			Служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки щодо подолання проблем	Банки потребують ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів
Застосування заходів впливу			До банків застосовуються відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку

Затвердження рейтингу банку.Рейтинг банків складається за результатами кожної інспекційної перевірки та є дійсним до проведення наступної інспекційної перевірки (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Затвердження рейтингу банку, встановленого за результатами інспекційної перевірки

Базовим є рейтинг, що визначений за результатами останньої інспекційної перевірки банку. Якщо в період між інспекційними перевірками працівники служби банківського нагляду провели перевірку окремого компонента рейтингової системи, то затверджений рейтинг банку може бути змінений на підставі даних цієї перевірки.

Продовжуючи вивчення теми важливо розглянути механізм нагляду за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за “Системою оцінки ризиків”.

Нагляд за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за “Системою оцінки ризиків” є поглибленим продовженням наглядової функції, що ґрунтується на ризиках та використовується Національним банком України. Методи, які використовує Національний банк для оцінки ризиків, визначають «Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків».

З метою здійснення нагляду за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за “Системою оцінки ризиків” Національний банк виділив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик. Водночас всі категорії ризику Національний банк поділяє на дві групи: ризики, що піддаються кількісній оцінці (фінансові ризики); ризики, що не піддаються кількісній оцінці (нефінансові ризики) (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Класифікація ризиків банківської діяльності

Нагляд на основі оцінки ризиків передбачає спрямування більших ресурсів у сфери підвищеного ризику. Національний банк досягає цього за допомогою таких дій:

– виявлення ризиків з використанням уніфікованих визначень. Ця сукупність ризиків формує підґрунтя для висновків і дій нагляду;

– вимірювання ризику на основі уніфікованих факторів оцінки. Кількість ризику не завжди вимірюється в грошовому вираженні; інколи це відносна оцінка суми можливих втрат. Наприклад, численні недоліки у системах внутрішнього контролю можуть свідчити про те, що банк має надмірний рівень операційно-технологічного ризику;

– оцінки управління ризиками, яка дозволяє визначити, чи адекватно управляються і контролюються за допомогою відповідних систем банку визначені рівні ризику. Розвиненість цих систем буде різною залежно від рівня ризику та складності операцій банку;

– спрямування більших ресурсів у сфери підвищеного або зростаючого ризику як у межах одного банку, так і в банківській системі взагалі. Це робиться за допомогою стратегії нагляду;

– використання відповідних інструментів нагляду, залежно від виявлених ризиків, формулювання висновків щодо параметрів та рівня ризиків, а також визначення заходів щодо подальшого контролю виявлених проблем.

Важливим завданням цієї теми є розгляд порядку вимірювання і оцінки ризику за «Системою оцінки ризиків», а також з’ясування особливостей вимірювання і оцінки фінансових та нефінансових ризиків за «Системою оцінки ризиків».

Вимірювання і оцінка ризику за «Системою оцінки ризиків».Для забезпечення ефективного нагляду на основі оцінки ризиків Національному банку потрібна єдина база для документування рішень щодо ризику. Система оцінки ризиків забезпечує зручність документування висновків стосовно кількості ризику, якості управління ризиками, рівня занепокоєння нагляду (вимірюється як сукупний ризик) і напряму ризику. Загальні визначення, надані вище, дають можливість уникнути суперечностей під час виявлення ризиків. Система оцінки ризиків також містить перелік факторів оцінки, які наглядовці будуть враховувати під час визначення оцінок. Ці фактори є рекомендованими критеріями здійснення оцінки ризиків; у разі потреби наглядовці можуть розширювати цей перелік, збільшуючи кількість факторів оцінки.

Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків. Згідно із системою оцінки ризиків існує чотири основних компоненти визначення параметрів ризику банку:

– кількість ризику, тобто рівень або обсяг ризику, на який наражається банк, характеризується як незначна, помірна або значна;

– якість управління ризиком, тобто наскільки добре здійснюється виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг ризиків; характеризується як висока, така, що потребує вдосконалення, або низька;

– сукупний ризик, тобто узагальнений висновок, який відображає рівень занепокоєння органів нагляду, зважаючи як на кількість ризику, так і на якість управління ризиком, з урахуванням відносного значення кожного з цих аспектів. Сукупний ризик оцінюється як високий, помірний або низький за кожною з дев'яти категорій ризику. Пом'якшувальні фактори (наприклад, страхування) можуть вплинути на оцінку сукупного ризику. Оцінка сукупного ризику визначає стратегію нагляду, тобто які конкретні заходи щодо цього банку будуть вжиті банківським наглядом Національного банку і які ресурси будуть для цього виділені. Перелік факторів оцінки доповнюють складові оцінок;

– напрям ризику, тобто ймовірна зміна сукупного рівня ризику протягом наступних 12 місяців. Характеризується як такий, що зростає, стабільний або такий, що зменшується. Напрям ризику впливає на стратегію нагляду, зокрема на те, які додаткові наглядові заходи можуть бути вжиті. Якщо напрям ризику такий, що зменшується, це вказує на те, що на основі наявної інформації протягом наступних 12 місяців можна очікувати зменшення сукупного ризику. Стабільний напрям вказує на те, що сукупний ризик, ймовірно, залишиться незмінним. Якщо напрям ризику такий, що зростає, це свідчить про те, що, за очікуваннями, сукупний ризик через 12 місяців збільшиться.

Кількість ризику і якість управління ризиком мають оцінюватися незалежно одна від одної. Тому, визначаючи рейтинги окремих факторів оцінки за системою оцінки ризиків, необхідно пам'ятати, що якою б високою або низькою не була якість управління ризиком, вона не повинна впливати на оцінку кількості ризику. Крім того, значний розмір капіталу або високі показники фінансової діяльності не повинні розглядатися як пом'якшувальні фактори для неадекватної системи управління ризиками. Наглядовці не повинні робити висновок, що "високий" рівень ризику - це погано, а "низький" рівень ризику - це добре. Кількість ризику просто відображає рівень ризику, який банк бере на себе в процесі здійснення своєї діяльності, і добре це чи погано - залежить від того, чи забезпечують системи управління ризиками банку виявлення, вимірювання, моніторинг і контроль цієї кількості ризику.

Органи нагляду здійснюють оцінку ризиків за системою оцінки ризиків у кінці кожного циклу нагляду (як правило, цикл дорівнює 12 місяцям). Така оцінка може уточнюватися в будь-який час, коли органам нагляду стає відомо про зміни параметрів ризиків на проміжних етапах.

Вимірювання і оцінка фінансових ризиків за «Системою оцінки ризиків».Національний банк визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити. Для шести категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику - наглядовці оцінюють кількість ризику, якість управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Вимірювання і оцінка фінансових ризиків за «Системою оцінки ризиків»

Кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.

Під час оцінки кредитного ризику доцільно розділяти індивідуальний та портфельний кредитні ризики. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальної спроможності своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими зобов'язаннями. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж внаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.

Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов'язання у належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та виконувати позабалансові зобов'язання.

Ризик зміни процентної ставки - це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів.

Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курси іноземних валют за тими інструментами, які є в торговому портфелі. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів (деривативів).

Валютний ризик- це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали.

Операційно-технологічний ризик - це потенційний ризик для довгострокового існування банківської установи, що виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, інформаційних технологій і процесів обробки інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи.

Вимірювання і оцінка нефінансових ризиків за «Системою оцінки ризиків».Стратегічний ризик, ризик репутації та юридичний ризик - впливають на капітал і надходження банку, але їх важко точно виміряти кількісно. Тому Національним банком було вирішено, що за цими ризиками будуть оцінюватися лише сукупний ризик і напрям ризику. (рис.4.6).

Рис. 4.6. Вимірювання і оцінка нефінансових ризиків за “Системою оцінки ризиків”

Ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати відносини, що тривають. Цей ризик може привести банківську установу (або її керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Ризик репутації має місце на всіх рівнях організації, і тому банки мають відповідально ставитися до своїх відносин із клієнтами та суспільством.

Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного тлумачення законів або правил. Банки наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і зменшення можливостей правового забезпечення виконання угод.

Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі.

При вивченні теми скористайтеся підручником авторів О.В. Васюренка та О.М. Сидоренко «Банківський нагляд» (Васюренко О.В., Сидоренко О.М. Банківський нагляд: Підручник. – К.: Знання, 2011. – 502 с.), а також іншою рекомендованою до теми літературою.

Питання і завдання для самоконтролю знань

1. Поясніть сутність та назвіть види ризиків банківської діяльності.

2. Обґрунтовано доведіть необхідність застосування концепції ризику в процесі банківського нагляду.

3. Визначте стандарти достатності капіталу на покриття ризиків згідно з Базельськими угодами про капітал.

4. Визначте підходи до оцінки ризиків згідно з Базельською угодою про капітал ІІ.

5. Поясніть особливості нагляду за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за рейтинговою системою САМЕLS.

6. Поясніть порядок визначення комплексної рейтингової оцінки фінансового стану банку за системою CAMELS.

7. Визначте порядок затвердження рейтингу банку, встановленого за результатами інспекційної перевірки.

8. Поясніть особливості нагляду за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за “Системою оцінки ризиків”.

9. Визначте порядок вимірювання та оцінки ризиків банківської діяльності за “Системою оцінки ризиків”. Поясніть особливості вимірювання та оцінки фінансових та нефінансових ризиків банківської діяльності за “Системою оцінки ризиків”.

10. Визначте учасників процесу та інфраструктуру корпоративного управління ризиками в банках України. Визначте вимоги до систем управління ризиками в банках України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.