Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Скелет тулуба

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: «АНАТОМІЯ КІСТОК ТУЛУБА ТА ЇХ З'ЄДНАННЯ»

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Опорно-руховий апарат складається з кісток, їхніх з'єднань та скелетних м'язів. Він забезпечує рух у просторі та опору людському організму. Кістки та їхні з'єднання утворюють пасивну частину опорно-рухового апарату, вони виконують функцію важелів. А м'язи — це активна частина опорно-рухового апарату, під час скорочення яких здійснюються рухи тіла.

Скелет тулуба

Скелет тулуба включає кістки, які утворюють хребтовий стовп, грудну клітку та їхні з'єднання.

Хребтовий стовп (columna vertebralis) складається з окремих хребців. У ньому розрізняють п'ять відділів

· шийний (7 хребців),

· грудний (12 хребців),

· поперековий (5 хребців),

· крижовий (5 хребців),

· куприковий (4—5 хребців).

Крижові та куприкові хребці зростаються між собою і утворюють відповідно крижову та куприкові кістки. Частіше загальна кількість хребців, що утворює хребтовий стовп, становить 33—34 хребці, але можуть зустрічатися й інші варіанти (30-35 хребців).

Структура, форма і ступінь розвитку хребтового стовпа та окремих хребців дуже різні, але вони мають спільні специфічні ознаки:

• опорну частину, яка розташована попереду, називають тілом хребця, воно має форму низької колони;

• ззаду до тіла хребця приєднується дуга хребця, яка разом із тілом утворює хребцевий отвір. Отвори всіх хребців утворюють хребтовий канал, де міститься спинний мозок. Таким чином, дуга хребця виконує переважно функцію захисту;

• від дуги відходять 7 відростків: 3 — парні (поперечні, верхні та нижні суглобові), 1 — непарний (остистий);

• між тілом хребця, його дугою та суглобовими відростками розміщені верхня і нижня хребцеві вирізки (верхня — менша, нижня - глибша). Нижня хребцева вирізка верхнього хребця разом із верхньою хребцевою вирізкою нижнього хребця обмежують міжхребцевий отвір, де проходять спинномозковий нерв та судини.

Дляшийних хребців (vertebrae cervicales) характерно:



Интернет реклама УБС

• невелике тіло, окрім І хребця;

• хребцева дуга — тонка;

• поперечні відростки мають отвір, де проходять хребтові артерія та вена;

• поперечний відросток закінчується двома горбками: переднім і заднім;

• довжина остистих відростків від II до VII хребців збільшується, причому до VI хребця ці відростки розщеплені на кінці.

Мал. Типовий шийний хребець (вигляд зверху):

1 - тіло хребця;

2 - поперечний відросток;

3 - передній горбок;

4 - задній горбок;

5 - отвір поперечного відростка;

6 - хребцевий отвір;

7 - остистий відросток;

8 - верхня суглобова пчоверхня.

 

I та II шийні хребці мають особливу форму, зумовлену їхньою участю у рухомому з'єднанні з черепом.

У І шийного хребця, атланта (atlas, аtlant), немає тіла та остистого відростка. Він являє собою кільце, утворене двома дугами, передньою та задньою, з'єднаними між собою бічними частинами, на яких є суглобові ямки (верхня та нижня) для з’єднання з потиличною кісткою та ІІ шийним хребцем.

 

Мал. Атлант (вигляд зверху):

1 - передня дуга атланта;

2 - задня дуга атланта;

3 - поперечний відросток;

4 - верхня суглобова поверхня;

5 - отвір поперечного відростка;

6 - борозна хребтової артерії;

7 - задній горбок;

8 - передній горбок;

9 - ямка зуба.

 

II шийний хребець, або осьовий (ахіs), отримав назву відповідно до функції, яку виконує, оскільки навколо нього, як навколо осі, обертається І шийний хребець разом з черепом. Від його тіла вгору відходить невеликий товстий відросток — зуб.

 

Мал. Осьовий хребець (вигляд збоку):

1 - тіло хребця;

2 - поперечний відросток;

3 - остистий відросток;

4 - отвір поперечного відростка;

5 - верхня суглобова поверхня;

6 - зуб;

7 - передня суглобова поверхня;

8 - задня суглобова поверхня.

 

Важливе практичне значення має передній горбок поперечного відростка VI шийного хребця, який називається сонним, оскільки він розвинений трохи більше, ніж в інших хребцях,і до нього притискають спільну сонну артерію з метою тимчасової зупинки кровотечі з неї.

VII шийний хребець (vertebra prominens) відрізняється великим остистим відростком, який нахилений донизу і нерозщеплений, тому його можна легко пропальпувати на шиї крізь шкіру, чим і користуються для підрахунку хребців з діагностичною метою: при пункції підпавутинного простору для одержання спинномозкової рідини, для здійснення субдуральної анестезії.

Грудні хребці (vertebrae thoracicae) порівняно з шийними — товщі. Поперечний розмір тіл хребців від І до V зменшується, а від VI до XII — збільшується. Особливістю грудних хребців є наявність на бічних поверхнях тіла суглобових пів'ямок, верхньої та нижньої, які на хребтовому стовпі формують повну ямку, з якою зчленовується головка ребра.

На поперечних відростках грудних хребців є реброві суглобові ямки для зчленування з горбком ребра. Остисті відростки значно довші, ніж у шийних хребців, і більше нахилені донизу, внаслідок чого налягають один на одного подібно до черепиці (переважно в середній частині грудного відділу).

 

Мал. Грудний хребець:

а - вигляд з лівого боку; б - вигляд зверху:

1 - тіло хребця; 2 - остистий відросток;

3 - поперечний відросток; 4 - верхній суглобовий відросток;

5 - реброва ямка поперечного відростка; 6 - верхня реброва ямка;

7 - нижня реброва ямка; 8 - нижня хребцева вирізка;

9 - хребцевий отвір.

Поперекові хребці (vertebrae lumbales) мають тіло бобоподібної форми, висота та діаметр якого донизу збільшуються. Поперечні відростки тонкі та плоскі. Остисті відростки мають вигляд широкої пластинки, спрямованої горизонтально.

 

Мал. Поперековий хребець:

а- вигляд з лівого боку;б - вигляд зверху:

1 - тіло хребця;

2 - хребцевий отвір;

3 - нижній суглобовий відросток;

4 - верхній суглобовий відросток;

5 - нижня хребцева вирізка;

6 - поперечний відросток;

7 - остистий відросток.

Крижові хребці (vertebrae sacrales) зростаються в одну кістку, яка має назву крижової кістки (оs sacrum). У ній розрізняють дві поверхні — передню та задню, основу та верхівку. Передня поверхня гладенька, ввігнута; задня — шорстка, випукла. На ній видно п'ять сагітально розміщених гребенів: серединний, два проміжних та два бічних, які сформувалися внаслідок зрощення відростків хребців. На передній та задній поверхнях знаходяться отвори, крізь які проходять нерви та судини.

Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими знаходиться крижовий розтвір. Бічні частини крижів широкі і у верхніх відділах випуклі наперед. На їхніх бічних поверхнях знаходяться вушкоподібні поверхні, що зчленовуються з клубовими кістками й утворюють крижово-клубові суглоби. Крижовий канал є продовженням хребтового каналу.

Мал. Крижова кістка:

а - задня поверхня; б - передня поверхня:

1 - основа крижової кістки;

2 - верхівка крижової кістки;

3 - бічні частини;

4 - верхній суглобовий відросток;

5 - крижовий канал;

6 - серединний крижовий гребінь;

7 - присередній крижовий гребінь;

8 - задні крижові отвори;

9 - передні крижові отвори;

10 - бічний крижовий гребінь;

11 - вушкоподібна поверхня;

12 - крижовий розтвір;

13 - крижові роги;

14 - поперечні лінії.

 

Куприкова кістка, куприк (оs coccyges), має форму плоскої піраміди, два підвищення та два бічні відростки. Куприковий відділ хребта людини відповідає хвосту хребетних тварин. Іноді народжуються діти з хвостоподібним придатком.

 

У бічній проекції хребтовий стовп утворює чотири вигини: шийний, грудний, поперековий та крижовий. Грудний та крижовий вигини спрямовані випуклістю назад і отримали назву кіфозу; у шийному та поперековому відділах випуклість спрямована вперед і називається лордозом; вигин убік визначають як сколіоз. У новонародженого вигинів хребтового стовпа немає, вони формуються з віком: коли дитина починає тримати голову - утворюється шийний лордоз; коли починає сидіти - формується грудний кіфоз; поперековий лордоз з'являється тоді, коли дитина починає стояти та ходити, що пов'язано з утриманням рівноваги у вертикальному положенні тіла. Вигнутий таким чином хребтовий стовп завдяки своїй еластичності витримує навантаження важкості голови, верхніх кінцівок та тулуба з пружною протидією: у разі збільшення навантажень вигини хребтового стовпа посилюються, при зменшенні — вони стають меншими. Вигини також пом'якшують поштовхи і струс уздовж хребтового стовпа, що відбуваються під час стрибків і навіть ходіння; сила поштовху спрямовується на посилення кривизни вигинів, не досягаючи черепа. З часом у людей похилого віку вигини хребтового стовпа стають менш вираженими завдяки зменшенню товщини міжхребцевих дисків і самих хребців, унаслідок втрати ними еластичності, тому він згинається допереду, утворюючи один великий грудний вигин (старечий горб), причому довжина хребтового стовпа значно зменшується.

 

Мал. Хребтовий стовп(вигляд з лівого боку):

а– шийні хребці; б – грудні хребці; в – поперекові хребці; г – крижова кістка; д – куприк;

1 – шийний лордоз; 2 – поперековий лордоз; 3 – грудний кіфоз; 4 – крижовий кіфоз.

 

Перервні з'єднання хребтового стовпа:

атланто-потиличний суглоб утворений суглобовою поверхнею виростків потиличної кістки та верхніми суглобовими поверхнями атланта. Забезпечує згинання і розгинання голови; відведення і приведення;

атланто-осьовий суглоб забезпечує повороти голови вправо і вліво. При цьому атлант обертається навколо зуба ІІ шийного хребця разом із черепом.

Груднина (sternum) – плоска кістка, яка складається з рукоятки, тіла та мечоподібного відростка. На верхньому краї груднини є яремна вирізка, по обидва боки від якої визначаються ключичні вирізки, а нижче від зазначених утворень знаходиться вирізка І ребра. У місці з'єднання тіла та рукоятки визначають кут груднини. Уздовж бічних країв груднини розташовуються реброві вирізки.

 

Мал. Груднина (вигляд спереду):

1 – яремна вирізка; 2 – ключична вирізка;

3 – ручка груднини; 4 – реберні вирізки;

5 – тіло груднини; 6 – мечоподібний відросток.

 

> Зверніть увагу на те, що:

будова груднини відрізняється від інших кісток значним вмістом червоного кісткового мозку. Стернальна пункція виконується для отримання певної частини кісткового мозку. Отриманий пунктат наносять на предметне скло і роблять мазки, які досліджують мікроскопічно. Ця маніпуляція призначається пацієнтам із захворюваннями крові, а також для пересадки кісткового мозку при лікуванні променевої хвороби;

груднина містить багато ніжної губчастої речовини із досить розвиненою кровоносною сіткою, що дає можливість проводити внутрішньогруднинне переливання крові.

 

Ребра (соstae) розміщуються по обидва боки від грудного відділу хребтового стовпа. Вони мають кісткову та хрящову частини й поділяються на справжні(верхні сім ребер) та несправжні(нижні п'ять ребер); VIII, IX та X ребра не доходять безпосередньо до груднини, а зростаються між собою та хрящовою частиною VII ребра, утворюючи реброву дугу; XI та XII ребра не зростаються, а закінчуються вільно у м'язах, це коливніребра. У кожному ребрі розрізняють тіло та два кінці — передній – реберний хрящ та задній – кістковий, що має такі анатомічні утвори як головка, шийка, горбик. Тіло ребра дугоподібно вигнуте. На ньому виділяють кут ребра, зовнішню та внутрішню поверхні, верхній та нижній краї. Вздовж нижнього краю ребра проходить борозна, де розміщуються міжреброві артерія, вена та нерв. Задній кінець ребра має головку, шийку та горбик (у 10 пар верхніх ребер).

I ребро має верхню та нижню поверхні, які розміщені майже горизонтально; передній та задній краї. На його верхній поверхні знаходиться горбик переднього драбинчастого м'яза, спереду та ззаду від якого знаходяться борозни (спереду борозна підключичної вени, а ззаду — борозна підключичної артерії).

II ребро на бічній поверхні має горбистість заднього драбинчастого м'яза.

XIтаXII ребра не мають кутів ребер та горбика.

ІІ –ХІІ ребра, на відміну від І ребра, розташовані у майже вертикальній площині. Тому вони мають передню та задню поверхні, верхній та нижній краї.

Мал. Ребра (вигляд зверху):

А – І ребро; Б – ІІ ребро: 1 – горбик ребра; 2 – кут ребра;

3 – шийка ребра; 4 – голівка ребра; 5 – тіло ребра.

 

Грудна клітка (compages thoracis) утворена 12 парами ребер, грудниною та 12 грудними хребцями.

У грудній клітці розрізняють передню, задню та бічні поверхні, а також верхній та нижній отвори (апертури). Верхня апертура обмежена І грудним хребцем, першою парою ребер та рукояткою груднини; через неї проходять стравохід, трахея, судини, нерви та деякі інші органи.

Мал. Грудна клітка (вигляд спереду):

1 - ручка груднини; 2 - тіло груднини;

3 - мечоподібний відросток; 4 - реброва дуга;

5 - міжреброві проміжки; 6 - І — XII ребра.

Нижня апертура обмежена XII грудним хребцем, дванадцятою парою ребер, ребровими дугами, мечоподібним відростком груднини. Вона затягнута діафрагмою - м'язово-сухожилковою перегородкою, крізь яку проходять стравохід, великі судини і нерви. Внутрішню частину грудної клітки розглядають як грудну порожнину, яка має форму злегка зрізаного конуса. Проміжки між двома сусідніми ребрами визначаються як міжреброві, в яких містяться міжреброві м'язи та зв’язки.

В грудній клітці знаходяться життєво важливі органи — серце та легені, тому варіанти її змін мають велике значення для оцінки фізичного розвитку та діагностики внутрішніх захворювань.

На зовнішній поверхні грудної клітки розрізняють наступні умовні лінії: передня серединна, пригруднинна лінія, середньоключична (соскова) лінія; передня, середня та задня пахвові лінії; лопаткова лінія, прихребтова лінія та задня серединна лінія.

> Зверніть увагу на те, що:

на форму грудної клітки впливають перенесені захворювання. Наслідком рахіту може бути так звана куряча грудна клітка, коли кут груднини виступає вперед у вигляді кіля птахів. Наслідком хронічних захворювань органів дихальної системи є бочкоподібна грудна клітка;

перше ребро дуже малорухоме, а тому верхівки легень вентилюються недостатньо. Це за певних умов призводить до розвитку патологічного процесу (наприклад, пневмонії) в першу чергу у верхніх сегментах легень.

 




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.