Виробничий графік

Планування виробничого ланцюга (Supply Chain Planning) — це вищий рівень системи планування. Підхід до планування передбачає облік необхідних чинників як всередині, так і поза підприємством. Можуть включатися такі зовнішні чинники, як потужності суміжників і постачальників, рівень попиту з боку покупців продукції, варіанти організації транспортування.

З допомогою SCP виробляються допустимі плани з урахуванням обмежень на виробничі потужності по всьому виробничому ланцюжку. Мета даного кроку полягає в забезпеченні координації планів і графіків, що базуються на використанні цих ресурсів.

Планування діяльності підприємства полягає в тому, що бізнес-плани, виробничі потужності і матеріальні ресурси оптимізуються з метою задоволення ринкового попиту або попиту окремих замовників. На цьому рівні розглядаються основні виробничі ресурси і матеріальні потреби і виробляється допустимий план, який потім поліпшується з урахуванням інших обмежень і цілей підприємства. Як обмеження звичайно розглядаються потужності виробництва і розподільної мережі, доступність матеріальних ресурсів і інших найбільш важливих ресурсів, а як цілі — міра задоволення попиту замовників, прибуток, рівень запасів і т. ін. Взагалі, цей крок об’єднує і оптимізує виконання функцій, що традиційно виконуються модулями ERP верхнього рівня (бізнес-планування, планування виробництва, формування графіка випуску продукції, розрахунок потреб на виробничу програму).

Використовуючи отриманий раніше план роботи підприємства як вхідний, модуль виробничого планування (Production Scheduling) має справу з доступними матеріальними ресурсами, деталізованою інформацією про потужності і інформацією про стан ходу виробництва для того, щоб вирішувати задачу календарного планування, маючи за головну мету виконання термінів завершення замовлень. У ході виробничого планування, яке має календарний характер, використовуються ті ж самі цілі і обмеження, що і на попередньому рівні, але і інформація більш деталізована. Матеріальні ресурси прив’язані до конкретних операцій, на яких вони використовуються, щоб підвищити точність визначення короткострокових матеріальних потреб. Виробниче планування виконує також функцію регулювання для більш високого рівня з тим, щоб скорегувати терміни і кількості при реалізації матеріальних потреб всередині підприємства і від суміжників.

Оцінка можливості виконання (available-to-promise-ATP) цей засіб забезпечення функціонування трьох попередніх рівнів. Вона спеціально введена в систему, щоб підвищити точність визначення дат виконання, що обіцяються замовникам замовлень. При вирішенні цієї задачі використовується інформація з існуючого виробничого плану, а також про ресурси, що необхідні для виробництва існуючих, але не включених в план замовлень. Нова концепція обчислення АТР в реальному часі, тобто на основі не статичного, а динамічно скорегованого виробничого плану, іноді називається задачею про можливість виконання замовлень на основі доступних потужностей (capable-to-promise -CTP).

Системи АРS являють собою сьогодні швидше узагальнену модель і модулі, чим інтегровані продукти. Вони використовуються спільно з системами планування, що вже є.

У сучасних системах АРS застосовується широкий спектр алгоритмів оптимізації.

Найчастіше зустрічаються наступні підходи.

1) Лінійне програмування.Задача оптимізації вирішується для лінійної цільової функції при лінійних обмеженнях і обмеженнях на змінні.

2) Алгоритми типу випадкового пошуку.Група методів, заснована на принципі генерування, аналізу і відбору кращого варіанту плану. При цьому кращий поточний план може бути для наступної ітерації базовим, в околиці якого буде продовжуватися пошук.

3) Алгоритми, засновані на теорії обмежень.Теорія обмежень являє собою підхід до календарного планування, в якому спочатку будується план для «вузького місця» в системі, а потім від нього для всіх інших елементів системи.

4) Евристичні алгоритми.Розвинена група методів, доступна завдяки потужності сучасних ЕОМ. Це, як правило, алгоритми невипадкового пошуку, які полягають в перегляді змінних в позитивному і негативному напрямі з метою поліпшити план. При цьому активно використовується специфіка задачі. Одна з особливостей реалізації евристичних алгоритмів: фірми-виробники систем АРS часто продають їх у вигляді «чорних ящиків», не розкриваючи їх змісту.

Моделювання і підтримка прийняття рішень— це одне зосновних засобів підходу АРS, особливо тих, які орієнтовані на планування верхнього рівня.

Практично всі АРS-системи володіють можливостями моделювання. Діапазон можливостей широкий — від ведення численних копій планів для покрокового порівняння до можливості аналізу витрат для різних планів. Більшість систем мають вбудовані панелі, які відображають результати оптимізації і організують їх передачу для імітаційного моделювання.

Потенціал систем АРS в області моделювання далеко не вичерпаний. Зараз вони орієнтовані в основному на підтримку прийняття тактичних рішень, пов’язаних з появою нової продукції або нових замовлень. Потенційні можливості розповсюджуються на рішення стратегічного характеру, такі, як будівництво нових заводів, об’єднання підприємств, поведінка ринку.

Сьогодні вільність фірм-розробників включають модулі АРS в ядро своїх систем типу ERP або вступають в кооперацію з ведучими виробниками.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.