Розглянемо декілька прикладів

Тема: додавання виду 34 +2, 34 +20;

віднімання виду 34-2, 34- 20

І етап

Завдання для всіх: розглянути зразок і пояснити порядок розв’язування прикладів. Як правило пояснюють сильніші учні. Створюється алгоритм, користуючись ним колективно розв’язують приклади з поясненням.

65+ 30 65+3 65-30 65-3

ІІ етап

Учні, які зуміли скористатись зразком, виконують розв’язування прикладів самостійно

95 – 70 14 + 80 99- 4 69 – 50

94 +5 25 + 4 29 + 40 19 – 5

Всі інші розв’язують приклади з коментуванням за допомогою вчителя

23 + 2 23 + 20 34 + 40

23 - 2 23 – 20 34 + ;

При перевірці слабші учні слухають пояснення товаришів.

ІІІ етап

Відкриваю завдання на дошці для варіанту А і Б. Обмежую час – 3 хвилини.

24 + 30 31 + 20

24 + 3 31 + 2

Всі інші виконують приклади з підручника з коментуванням. При перевірці слухають всі.

ІV етап

А – скласти подібні приклади

Б – самостійна робота (за підручником)

В – користуючись зразком (за підручником)

Самостійне розв’язування прикладів.

Використовуючи зміст таблиці № 1, можна провести аналогічну роботу і при розв’язуванні задач. Вивчаючи досвід Логачевської С.П., Лисенкової С.М. на уроках математики при розв’язанні задач використовують опорні схеми (майже по кожному виду). Дуже корисні схеми, які складаються учнями самостійно. Будова схеми задачі – це „бачення” задачі, розвиток творчої уяви. Принцип складання схем на уроках вводився диференційованим шляхом. Спостерігаючи за вибором дії розв’язування задачі учнями, можна зробити висновки, що схеми допомагають „ побачити” задачу, тобто події, які там розгортаються і зробити правильний вибір дії.

Як не допустити відставання слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів:

· Кожній дитині дати міцні знання.

· У кожній дитині бачити неповторну особистість, індивідуальність.

· Кожну хвилину перебування дитини в класі перетворити для неї на радість.

Зазначимо, що з якого б джерела не пропонував учитель диференційовані завдання, обов’язково слід зважати на ступінь оволодіння учнем попереднім знанням. Не можна слабших і середніх учнів орієнтувати тільки на виконання спрощених завдань, а сильних – на прискорене вивчення матеріалу. Диференційовані завдання мають різнитися насамперед ступенем самостійності прийомів розумової діяльності необхідних для їх виконання. В одному випадку завдання можуть містити вказівки по прийому роботи, їх послідовність, і в іншому – розраховані на певну самостійність школярів.

Якість виконання диференційованих завдань треба перевіряти так, щоб перевірка збагачувала знаннями всіх дітей. Водночас важливо звернути увагу не тільки на кінцевий результат, а й на спосіб діяльності, яким цей результат був досягнутий. Треба виявити, як дитина вміє аналізувати завдання, міркувати, узагальнювати, застосовувати правила.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.