Void main ( )

{

int x = 10;

fun2 ( &x );

cout << "x = " << x << endl;

}

У цьому випадку одержуємо той же результат, тобто р = 11іх = 11.

Під час використання таких параметрів у функцію і з неї передається не значення, а адреса, тому зміна значення цієї змінної усередині функції передається за її межі (в інші функції). Якщо треба, щоб які-небудь параметри не змінювали свої значення усередині функції, то їх варто оголосити як параметри-константи, використовуючи модифікатор const .

Тіло функціїможе складатися з описів змінних і операторів. Змінні, котрі використовуються при виконанні функції, можуть бути глобальні і локальні. Якщо змінні описані (визначені) за межами функції, вони будуть глобальними. З їхньою допомогою можна передавати дані у функцію, не включаючи до складу формальних аргументів. У тілі функції їх можна змінювати і потім отримані значення передавати в інші функції.

Змінні, описані в тілі функції, називаються локальними або автоматичними. Вони існують тільки під час виклику функції. Як тільки відбувається повернення з функції, система видаляє локальні змінні і звільняє пам'ять. Отже, між викликами функції значення локальних змінних губиться, тому ініціалізацію локальних перемінних треба робити щораз при виклику функції.

У випадку, коли необхідно зберегти значення локальних змінних між викликами функції, їх треба описати як статичні за допомогою службового слова static, наприклад:

static int x, y; або static float p = 3.25;

Статична змінна схожа на глобальну, але доступна тільки в тій функції, у якій вона оголошена.

Таким чином, можна зробити висновок:

¾параметри функції передаються в неї за значенням, тому за межами функції вони не змінюються, тобто їх не можна використовувати для передачі результату роботи функції;

¾ при передачі результату функції за її межі використовуються: або передача параметрів за посиланням (&р); або передача за покажчиком (*р), у цьому випадку під час звертання до функції застосовується символ адреси &, тобто (&р); або як параметр функції варто використовувати глобальні змінні;

¾ локальні (звичайні) змінні використовуються в тілі функції, існують тільки під час роботи функції, а при виході з неї знищуються, тому такі змінні називаються автоматичними і їх можна використовувати тільки для перетворень усередині функції;

¾ якщо виникає необхідність збереження значень локальних змінних між викликами функції, то вони повинні бути оголошені як статичні, тобто з описом static, наприклад:

static char st[ ]= "Тесленко А.М.";

¾ у якості вхідних (і вихідних) формальних аргументів функцій можуть використовуватися масиви як фіксованої довжини, так і змінної; якщо використовується в якості формальний масив змінної довжини, то обов'язково серед аргументів функції повинна бути змінна, що вказує длину масиву, наприклад:

int minmas (int mas [ 50]); // Масив фіксованої довжини

int minmas (int mas [ ], int n); //Масив змінної довжини

int minmas (int *mas, int n); //Масив змінної довжини

¾ усі масиви ¾ формальні аргументи передаються за адресою, тобто як покажчики;

¾ на початку програми записується заголовок використовуваної функції, який називається прототипом , наприклад:

double sgr (double);// Прототип функції sqr

. . . . . . . . .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.