НЕІГРОВІ ЖАНРИ

У практиці студій та каналів частіше за все зустрічаються роботи, які можна віднести до хронікально-документальних, тобто побудованих на реальних фактах.

Це перш за все інформаційні твори. До них можна віднести різні новини. Цей жанр найбільш операторсько-журналістський. Режисури показ новин майже не вимагає. Треба логічно і емоційно викласти інформацію. Точність і достовірність мають велике значення. Такі твори не вимагають великої попередньої підготовки, організації зйомки і подій. Авторам слід йти за фактами, не забуваючи про різні творчі засоби.

Екранна інформація існує у кількох видах: кореспонденція, інтерв’ю, звіт або репортаж.

Кореспонденція– стисле повідомлення про новини. Як правило розповідь йде про один факт, або дві-три пов’язані події. Вона не потребує технічних чи монтажних прийомів. Може мати закадровий коментар або бути без коментарів, якщо глядачеві зрозуміло без пояснень. Такі кореспонденції бувають об’єднані у „журнал” або використовуються у великих документальних фільмах.

Інтерв’ю – бесіда кореспондента із діячем, свідком, людиною, чия думка може бути цікавою глядачеві. Інтерв’ю може стосуватися однієї проблеми, складатися із одного питання, однієї відповіді. Але частіше бесіда буває більш детальною. Тоді варто співбесідника повідомити заздалегідь про тему бесіди, але в жодному разі не можна до запису проговорювати питання-відповіді. Тому що подальше інтерв’ю матиме такі слова: „як я раніше казав”, „вже говорила” і таке інше. Або відповіді будуть нецікавими через те, що інтерв’юєнт не думає над питанням, а видає готові фрази. Також не можна підказувати „правильну” відповідь. Глядач одразу помітить фальш. Нічого поганого нема, якщо людина, документальний герой, буде обдумувати слова, ставити не ті наголоси, використовувати місцеву говірку. Такі деталі надають переконливості людині в кадрі і викликають більшу довіру у глядача. При зйомці інтерв’ю треба уважно ставитися до заднього плану кадру, слідкувати, щоб з голови не „росло” дерево, щоб не було позаду непотрібної метушні. Також може стати проблемою звук, якщо заздалегідь не потурбуватися про місце, вільне від зайвих шумів або голосів. Особливо це важно, коли розмову знімають на „пушку”.

Якщо є можливість обирати інтерв’юєнта, то краще звернутися із своїми питаннями до людини, в якої гарна дикція, яка вміє логічно говорити.

Але ці два види хронікальних зйомок рідко використовують самостійно. Вони, як правило, бувають включені у фільми, сюжети для новин, репортажі. Якщо кореспонденція триває 1-1,5 хв., то інтерв’ю може бути протягом цілої передачі (ток-шоу) або частиною розгорнутого репортажу.

Репортаж, на відміну від кореспонденції, показує подію більш детально. Автори не повинні на власний розсуд змінювати порядок подій. Це може спотворити суть інформації, але не варто і показувати все і всіх. У залежності від того, наскільки важливим є той чи інший факт, автор може внести свої корективи: про щось сказати детально, про щось побіжно, а про щось і не згадати взагалі, пропустивши нецікаве і несуттєве.

Репортаж про події, що тривають кілька днів (похід, змагання), може складатися з кількох окремих випусків або епізодів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.