ІГРОВИЙ ФІЛЬМ

В ігрових фільмах із участю акторів або аматорів-виконавців сюжет будується на драматичних подіях, де герої борються за досягнення своєї мети, композиція, як правило, складається за принципом, так званої, класичної драматургії.

Ще Аристотель запропонував етапи розвитку конфлікту, зіткнення:

Провокація – реакція – опозиція – ситуація – колізія – конфлікт – ультимація (останнє попередження) –рішення – кульмінація – апофеоз. Дуже дійова конструкція. Якщо є конфлікт, то цікавість зростає у рази. Причому конфлікт можна застосовувати не тільки у драматургії, але й в інших засобах виразності.

Експозиція. В цій частині твору відбувається знайомство глядача з місцем дії, головними героями, історичним часом, жанровим різновидом.

Зав'язка. Це момент зародження конфлікту, перше зіткнення героїв, їх принциповий спір. У коротких фільмах експозиція і завязка займають небагато часу. Вони можуть навіть співпадати, тобто один той самий епізод стає експозицією і зав’язкою одночасно.

Розвиток подій. В цей час відбувається поділ персонажів на табори, які підтримують різних учасників конфлікту. Дія ускладнюється, вона може призвести до неочікуваних перемін у положенні дійових осіб - перепетій. Прийом чергування щасливих і трагічних ситуацій дає глядачеві можливість відпочити від напруження і підготуватися до наступної драматичної ситуації твору.

До того ж події складаються таким чином, що призводять до найвищого напруження конфлікту - Кульмінації.

Розв'язка настає, коли конфлікт вже досяг максимуму і певним чином розрішився. Автори наче підводять підсумок того, що відбувалося, показані результати конфлікту, боротьби. Герой досягає мети або гине.

У сучасних творах ще є апофеоз, коли перемога добра стає незаперечною; або катастрофа, коли носії позитивних ідей гинуть.

Епілог. В цій частині твору автори розповідають про подальшу долю задіяних осіб чи сил.

Є навіть розрахунки окремих частин, де кульмінацію пропонують розташувати на відстані „золотого перетину”, тобто десь на початку останньої третини твору.

Фольклорні джерела пропонують читачеві досконалі зразки таких творів. Наприклад, “Казка про курку Рябу” може слугувати за взірець класичної драматургії:

· експозиція – “ жили собі дід і баба і була в них курка Ряба”;

· зав’язка – “знесла курка яєчко, та не просте, а золоте”;

· розвиток подій – “дід бив-бив, не розбив, баба била-била, не розбила. Бігла мишка хвостиком махнула,”

· кульмінація – “яєчко впало і розбилося! Дід плаче, баба плаче,”

· розв’язка – “ а курка квокче: не плачте, я ще знесу яєчко”.

Або інша казка “Колобок” - це приклад драматургії, так званої, подорожі.

Коли події нанизуються і йде розвиток події у зростанні від одної пригоди до іншої, але експозиція, зав’язка, кульмінація (зустріч з Лисицею) і розв’язка все одно присутні.

Майстерність драматурга полягає в умінні впливати на глядача на двох рівнях водночас – мистецьки збуджуючи “біологічну програму” мозку і основне навантаження покладаючи на “соціальну програму”. Дія творів мистецтва будується на тому, що в ньому відбувається подвійний процес: стрімке прогресивне піднесення по лінії вищих ідейних ступенів свідомості й водночас проникнення через побудову форми в шар найглибиннішого чуттєвого мислення.

Звісно, це спрощена схема. У великих фільмах конструкція значно складніша. Такі роботи вимагають значного досвіду, сценарного і режисерського, не кажучи вже про витрати. Початківцям слід будувати композиції сценаріїв, які мають „короткий метр”, тобто створювати новелу з мінімальною кількістю осіб в умовах обмежених місць дії (локацій) та часі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.