СЦЕНАРІЙ

Сценарійобов’язково будується на конфлікті. В залежності від хронометражу ліній може бути декілька, як і героїв. У конфліктуючих сторін мають бути прибічники. Непогано, коли глядач робить для себе висновки про моральність вчинків персонажів. Як правило, казкові сюжети або анекдотичні найбільш до вподоби глядачам. Дуже моралізаторські, особливо для дітей, не мають прихильників. Навіть складні ситуації добре було б закінчувати якимсь жартом.

І треба завжди пам’ятати, що такі фільми є дуже насиченими, то й драматургія має бути „густою, як ложка в каші”.

Найбільшою глядацькою аудиторією є діти.

"Для дітей треба писати так само, як і для дорослих, тільки краще" - ці слова відомого дитячого письменника С. Маршака можна було б взяти за гасло телевізійникам, які працюють на дитячу аудиторію. Але не все залежить від творців. Часто вони потрапляють у дитячу редакцію випадково, за збігом обставин. І, буває, режисери і журналісти, навіть цілком професійні і обізнані у широкому колі питань, самотужки, з помилками і знахідками, опановують кіно для дітей.

Отже, з чого починається любов дитини до екранних мистецтв? Можна сказати одним словом: з руху. Згадаймо, що можна годинами дивитися на вогонь чи хвилі, а нестійка увага дитини тримається на рефлекторній реакції на рух. Тому фільми для дітей мають бути динамічними за рахунок руху в кадрі, або завдяки зміні кадрів, чи за допомогою жвавої музики. Всенародна любов до анімації має в своїй глибинній основі саме цю увагу до руху. Також на генетичному рівні в нас закладено любов до всього круглого та пухнастого. Герої фільмів Уолта Дізнея тому яскраве підтвердження. Негативні персонажі мають гострі ікла, голки, кутасті форми і незграбні рухи.

Сучасна анімація, бажаючи зламати стереотипи Дізнея, йде на створення персонажів, які не відповідають потребам дитини на рівні інстинкту, і тому спотворюють її світосприйняття. Дитина ще не має життєвого досвіду, в неї недостатні критерії оцінки людей і подій, тому в творах для дітей, особливо маленьких, автори мають орієнтуватися на інстинкти та навчати глядачів життю, допомагати виробляти правильні моделі життя, показуючи і називаючи добро - добром, а зло - злом. До того ж треба створити для дітей щасливий фінал, тому що діти мають знати - їм завжди хтось прийде на допомогу або дитина сама може впоратись із складною ситуацією. Екран повинен показати глядачеві шлях до перемоги.

До речі, люди змалечку люблять, щоб їм полоскотали нерви. Приклад: вічно живі історії про чорну руку, або неперевершені казки К. Чуковського, Ш. Перро, народні казки. Тут автори зачіпають інстинкт самозбереження. Різні “жахалки” сприяють виробленню адреналіну, вчать не втрачати контроль над собою в серйозних випадках. Почуття гумору при дрібних негараздах сприяє позитивному станові маленького глядача. Особливо цікавими для дітей є твори, в яких негативні персонажі намагаються завдати шкоди їхнім ровесникам, а помічниками героїв є тварини. І вся малеча разом перемагає „великих та жахливих”.

Ігровий фільм діти часто сприймають як документальний, а при наявності сучасних засобів комп’ютерної обробки і графіки, реалізм вигаданих персонажів і антуражу стає переконливим, і дитині важко відрізнити уявне від правдивого. Довіра глядача до екранного твору у цьому віці є дуже великою.

Діти швидко втомлюються, втрачають увагу, особливо, коли глядачам стає і справді страшно - вони наче ховаються від жахливого. Маленьким глядачам подобається, коли перемагає герой-дитина, і не просто перемагає, а ще й ставить свого ворога у смішне становище. Одразу по закінченні фільму діти намагаються перевірити на собі екранний досвід: вони починають фехтувати, як мушкетери; кидати ножі, стріляти, підпалювати петарди – діяти, як герої пригодницьких фільмів. І про це треба пам’ятати авторам таких творів для дітей. Підвищеній активності сприйняття дитини, зосередженості на дійовому началі в поведінці героїв, бажанню виразити себе зараз, а не в майбутньому, бути подібним до героя автори мають протиставити чітку орієнтацію таких дій на добро, на вчинки, які отримають схвалення батьків або громади.

З трьох років у дитини пробуджується цікавість до іншої статі. Цю цікавість автори часто експлуатують у фільмах для підлітків. Але якщо цю тему зробити домінуючою, автори ризикують втратити частину аудиторії: не всі діти одного віку з однаковою увагою ставляться до "кіна про любов". Стосунки хлопчиків і дівчаток мають бути однією з фарб, що прикрашають динамічний сюжет. Так само діти не люблять дуже позитивних героїв, яких їм нав’язують за приклад. Щоб наш герой здобув прихильників чи послідовників, в його занадто світлий образ треба додати трішки інших кольорів. Тоді глядач не буде пригнічений через власну недосконалість і зможе в деяких ситуаціях поставитися до героя зверхньо, а автори знайдуть таким чином шлях до читача-глядача і не втратять його.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.