АНІМАЦІЙНИЙ РУХ

Як навчитися керувати рухами анімаційного героя? Для початку треба навчитися спостерігати за рухами живої людини, птаха, тварини, потім уважно, покадрово вивчити рухи, які вже зроблені в готових мультфільмах. Можна побачити, що актори і живі люди, рухаючись, змінюють своє положення у кожному кадрі, 25 разів за секунду. А анімаційний персонаж змінює свої фази, практично що 2 кадрики. Тобто жива людина рухається безперервно, а у мультфільмі із зупинками. Чому це так? Тому, що проекційний апарат з’єднує ці окремі кадри у безперервний рух, і 12-13 фаз для нормальної швидкості виявляється достатньо. Якщо персонаж біжить, тоді треба змінювати його фази швидше, крок стає не 10-12 кадриків, як при крокуванні (тобто 6-7 фаз, положень, по 2 кадри), а 6-7, навіть ще швидше, і тоді знімають кожну фазу один раз. До речі, коли людина (тварина) крокує, то вона поперемінно стоїть однією ногою на землі, а при бігу є одна фаза „польоту”, коли всі ноги не торкаються землі. По одному кадрику знімають (малюють) рух об’єктів і на дуже крупних планах.

При появі фотографії художники побачили, як падає крапля, як деформується під час удару м’яч, як поводиться батіг, крило або хвіст. Ще Леонардо да Вінчі спостерігав за такими речами, він мав гострий зір і блискучу реакцію, щоб побачити, а потім замалювати такі речі. Коли з’явилися камери із надшвидким способом зйомки, на екрані усі побачили „корону”, яку створює крапля води, б’ючись об поверхню рідини.

Тому художник-аніматор повинен дивитися такі фільми, записувати собі і замальовувати окремі фази руху (з різною швидкістю) різних об’єктів.

У.Дізней, створюючи „Білосніжку і сім гномів”, спочатку знімав людей у гримі і костюмах. Цей прийом тоді назвали „еклер”. Потім перемалювали з певною долею умовності на напівпрозорий папір з екрану усі рухи. Ось чому так гарно, плавно танцює, співає, рухається Білосніжка. Пізніше такий метод роботи взяли на озброєння інші аніматори. Але манера поведінки гномів була створена художниками без акторської участі. Тому гноми виглядають цікавіше за людські персонажі. І звісно, умовні герої і „жити”на екрані мають умовно, це властива саме анімація умовність і цим вона приваблює глядачів.

У ляльковому фільмі доводиться не малювати рух, працювати із лялькою. Це означає, що треба запам’ятовувати місце ляльки у просторі, потім зрушити її на певну відстань і зняти цей один кадрик. Як же запам’ятати точку в обємному просторі? По-перше, потрібен досвід малювання і зйомки мальованих героїв. По-друге, є різні пристосування – „рейсмус”, наприклад. Це така конструкція: важка основа, щоб стояла на майданчику, потім на цій основі закріплюється гнучка проволока. Кінчик проволоки можна зафіксувати біля носика чи ока ляльки, потім зрушити цю голівку, скільки треба, забрати рейсмус, зняти один-два кадри і починати усе спочатку.

Можна заздалегідь приготувати полоску паперу із нанесеними поділками, розрахунками кроків, наприклад. І тоді перед кожною зміною положення ляльки цю лінійку підкладають до ніг, зрушують її, забирають лінійку, знімають...

Так само роблять розрахунок панорам, тільки лінійку кріплять і до камери, щоб рухати вже її рівномірно.

Вертикальна лінійка допомагає знімати падіння, стрибки, злети...

До речі, варто нагадати, що анімація – умовне кіно. Достатньо зняти три кроки, щоб глядач зрозумів, з якою швидкістю, з яким настроєм, в якому напрямку і т.д. рухається герой. В.Дахно у своїх фільмах про Казаків, якщо хотів показати, що вони рухаються швидко і через весь кадр, малював „спідлайн”, тобто, практично, „змазку”, дуже умовний графічний образ руху.

Іноді аніматори використовують у своїх фільмах фотографії, які вже не сфазуєш. Тоді можна застосувати прийом „напливи”. Тобто зміна окремих кадрів відбуватиметься через спецефект, наплив. Але і в цьому разі треба знати закони одушевляння, закони анімації.

І треба неодмінно пам’ятати, що анімація мистецтво високої „концентрації”, як у хімії – перенасичений розчин. Тобто анімація – це шарж, карикатура,перебільшення і відбір.

Справжній художник-одушевитель завжди актор. Але він ще і зоолог, знавець фізики і хореографії. Необхідно збагачувати свою пам’ять картинами класиків, творами скульпторів, композиторів. Щоб стати фахівцем-аніматором треба багато працювати і над собою, і разом з іншими.

ПЕРЕЛІК КОМП'ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ РОБОТІ НАД ЕКРАННИМ ТВОРОМ.

Microsoft Word – для ознайомлення з електронними текстовими матеріалами, пов'язаними з даною дисципліною.

Internet Еxplorer – для пошуку матеріалів, які можуть бути корисними при виконанні завдань.

Adobe Premier – для монтажу відеокадрів при виконанні завдань.

Adobe Photoshop – для роботи з фотокадрами при виконанні завдань.

ACDSee 4.0 – для роботи із фото і відео матеріалами при виконанні завдань.

ФЛЕШ-АНІМАЦІЯ, АВТОР-ЕФЕКТ, ПИНАКЛ-СТУДИЯ, ТУМ-БУМ (TOOM-BOOM) – для роботи над анімаційними фільмами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.