• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика розрахунку бойових можливостей роти і батальйону в бою

Механізована (танкова) рота і батальйон мають сучасне озброєння і бойову техніку в достатній кількості. Але, як свідчить досвід Великої Вітчизняної війни, післявоєнних навчань та локальних війн, важливо

озброєння і техніку уміло застосовувати у бою і найбільш ефективно використовувати їх бойові можливості.

При підготовці до бою перед командиром батальйону (роти) виникає низка запитань, які він повинен вирішити: скільки і яких сил необхідно для виконання бойового завдання, що отримано; який результат бою необхідно очікувати при даному складі сил і засобів своїх і противника; як найкращим способом і з найменшими втратами використати сили і засоби, що є у наявності під час бою.

Правильні відповіді на зазначені питання командир батальйону (роти) може отримати, якщо він буде знати і уміти оцінювати бойові можливості штатних і приданих сил і засобів.

Бойові можливості військ - це кількісні і якісні показники, що характеризують можливості підрозділів виконувати визначені бойові завдання за встановлений час у конкретних умовах обстановки за умови збереження боєздатності своїх військ на рівні, що забезпечує подальше виконання бойового завдання.

Бойові можливості військ є величина не постійна, яка залежить від факторів, які умовно можна розділити па три групи:

перша група - фактори, що характеризують матеріальну основу бойових можливостей військ (кількість і якість озброєння і військової техніки);

друга група - фактори, що характеризують конкретну бойову обстановку (вид бою, засоби підсилення, забезпеченість своїх військ, воєнно-географічні умови, пору року та час доби);

третя група - фактори, що характеризують рівень військової, спеціальної та польової виучки особового складу, його морального і психологічного стану, досвід бойових дій, злагодженість, дисципліну, мистецтво командного складу в керуванні підрозділами.

Бойові можливості підрозділів різних родів військ виражаються певними показниками. Наприклад, бойові можливості механізованої (танкової) роти, батальйону характеризуються: складом сил і засобів противника, який вони здатні розгромити (знищити) в наступі (відбити удар в обороні); шириною фронту наступу (розмірами батальйонного району оборони або ротного опорного пункту); глибиною бойових завдань підрозділів і темпом їх просування, глибиною впливу по об'єктах противника; радіусом дій засобів

ураження і часом підготовки до нанесення удару тощо. При цьому окремо можуть визначатися вогневі можливості, їх спроможність щодо знищення танків, бойових машин піхоти та інших вогневих засобів противника, маневровість підрозділів. Бойові можливості роти (батальйону) можуть розглядатися по видах і засобах ураження (артилерії, танках, стрілецької зброї тощо), а також по спроможності створювати необхідні щільності сил і засобів на 1 км фронту.

Складниками бойових можливостей батальйону (роти) є вогнева потужність, ударна сила і маневровість.

Вогнева потужність характеризується можливостями підрозділів щодо нанесення противнику збитків вогнем артилерії, танків, БМП, протитанкових засобів, вогнеметів, стрілецької зброї. В обороні, крім того, ураження противника досягається застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева потужність механізованої (танкової) роти, батальйону - сумарний обсяг вогневих завдань, які можуть бути виконані кількістю боєприпасів, що відпущені на бій, штатними і приданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневої потужності є збиток, що виражається визначеним ступенем придушення або знищення противника.

До показників вогневої потужності звичайно відносять: кількість об'єктів (цілей) противника, що уражуються, а також ступінь їх ураження; кількість засобів озброєння і бойової техніки противника, що знищується; математичне очікування збитків, що наносяться угрупованню військ противника.

Ударна сила - спроможність механізованих (танкових) підрозділів наносити удари по противнику сполученням вогню і маневру з метою розгрому його мотопіхоти і танків та оволодіння важливими районами (рубежами) місцевості.

Ударна сила роти (батальйону) ґрунтується на застосуванні вогню артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових засобів і стрілецької зброї у сполученні з їх стрімким просуванням в глибину розташування противника, знищенням його живої сили і вогневих засобів та оволодінням зазначеними рубежами (районами) місцевості або опорними пунктами в обороні противника. Тому ударна сила роти (батальйону) залежить від їх вогневої потужності,

маневровості різних засобів ураження противника, кількості і якості механізованих (танкових) підрозділів, що приймають участь в бою, темпів просування, фронту наступу і місця в бойовому порядку батальйону (полку). Ударна сила характеризується перш за все щільністю сил і засобів на всьому фронті наступу, що створюється, а також у напрямку зосередження головних зусиль, тобто кількістю механізованих взводів (рот), танків, гармат і мінометів, протитанкових та інших вогневих засобів на 1 км фронту наступу.

В обороні ударна сила реалізується при розгромі противника, що вклинився в оборону, тобто при проведенні контратак, завершенні його розгрому і захопленні зазначених районів (рубежів) місцевості.

Бій є двостороннім процесом. Ударна сила роти (батальйону), що наступає, залежить від щільностей сил і засобів противника, що обороняється або наступає, і характеризується співвідношенням сил і засобів протидіючих сторін.

Очевидно, чим вища щільність сил і засобів, що створює рота (батальйон) в бою, і чим менше вона у противника, тобто чим більше співвідношення цих сил і засобів на користь того, хто наступає, тим більша сила його удару в межах призначеного фронту наступу і напрямку проведення контратаки в обороні.

Результатом реалізації ударної сили роти (батальйону) в наступі є збитки, що наносить підрозділ противнику силами і засобами ближнього бою, а також захоплення рубежу (району місцевості) на визначеній глибині.

Основу ударної сили роти (батальйону) складає бронетанкова техніка з озброєнням та особовим складом (танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери), які, як правило, ведуть бій спільно та спроможні знищити вогневі засоби противника не тільки вогнем, але і гусеницями (колесами). При цьому ударна сила роти (батальйону) і вогнева потужність виявляються у нерозривній єдності, що досягається організацією і підтримкою чіткої та безперервної взаємодії всіх сил і засобів, що приймають участь в бою.

Маневровість - властивості формувань різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ, що характеризують ступінь їх рухомості і спроможність швидко здійснювати пересування,

розгортання при підготовці і під час бою, можливість військової техніки швидко змінювати швидкість і напрямок руху.

Маневровість роти (батальйону) - це спроможність здійснювати організовано і швидко перегрупування та змінювати взаємо-положення сил і засобів; приймати ту або іншу побудову; готуватися до дій у відведений час; нарощувати силу першого удару; пере-націлювати свої вогневі засоби на одночасне ураження найважливіших об'єктів противника. В обороні, крім того, маневровість характеризується спроможністю підрозділів організовано і швидко займати оборону, пересувати в короткі терміни елементи бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для зайняття оборони, проведення контратак, знищення повітряного десанту противника, що висадився, тощо.

Результатом реалізації маневровості є випередження противника у відкритті вогню і нанесенні удару, що сприяє більш повному використанню вогневої потужності, ударної сили і вигідного положення.

Маневровість роти (батальйону) в наступі характеризується звичайно часовими показниками по здійсненню маневру підрозділами.

В обороні результатом реалізації маневрових можливостей підрозділів є випередження противника в захопленні вигідних для оборони рубежів, нарощування зусиль на загрозливих напрямках.

Методика розрахунку вогневої потужності роти (батальйону).Вогнева потужність роти (батальйону) складається з уражаючих можливостей штатних і приданих підрозділів артилерії, протитанкових засобів, бойових машин піхоти, танків, а також стрілецької зброї. Тому методика розрахунків вогневої потужності складається із самостійних, часткових методик по видах зброї.

Методика розрахунку ураження противника вогнем артилерії.Бойові можливості артилерії характеризуються вогневими і маневровими можливостями, а також дальністю стрільби. Вогневі можливості - основний показник бойових можливостей артилерії - виражаються обсягом вогневих завдань, що виконуються одночасно або послідовно в конкретних умовах.

Артилерія своїм вогнем в бою виконує такі завдання: знищує і придушує артилерію та інші вогневі засоби противника; знищує танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, ПТКР; придушує живу силу, пункти управління, радіоелектронні засоби; руйнує фортифікаційні споруди противника; провадить дистанційне мінування місцевості та світлове забезпечення.

Артилерійські підрозділи на озброєнні можуть мати різні артилерійські системи, характеристики яких наведені в табл.4.

Бойові постріли комплектуються снарядами різного призначення: фугасними (Ф), осколочними (О), з готовими убивними елементами (Ш), керованими (Кр), осколочно-фугасними (ОФ), бронебійними (Бр), кумулятивними (К), запалювальними (3), спеціальними (освітлювальними (С), димовими (Д), агітаційними (А) та допоміжними.

Бойові постріли комплектуються снарядами різного призначення: фугасними (Ф), осколочними (О), з готовими убивними елементами (Ш), керованими (Кр), осколочно-фугасними (ОФ), бронебійними (Бр), кумулятивними (К), запалювальними (3), спеціальними (освітлювальними (С), димовими (Д), агітаційними (А) та допоміжними.

Фугасні, осколочні, осколочно-фугасні снаряди складають найбільшу частину боєприпасів у бойових комплектах артилерійських гармат та призначені для ураження живої сили, бойової техніки і руйнування укриттів польового типу.

Фугасна дія снаряда полягає в глибокому проникненні його в перешкоду і вибусі всередині перешкоди (грунті), осколочна дія снаряда _ в миттєвому його вибусі при зіткненні з перешкодою, осколочно-фугасна дія снаряда - в його вибусі при деякому заглибленні в перешкоду (грунт).

Бронебійні снаряди призначені для ураження броньованих цілей противника. Дія бронебійних снарядів полягає в пробиванні броні і ураженні за бронею уламками сердечника живої сили.

Кумулятивні снаряди на відміну від бронебійних пробивають броню не за рахунок кінетичної енергії снаряда, а завдяки зосередженій направленій дії розривного заряду з кумулятивною вирвою. Ураження за бронею здійснюється уламками броні і газами від розривного заряду;

Запалювальні снаряди застосовують для стрільби по дерев'яних будівлях, складах пального, боєприпасів, інших легкозаймистих об'єктах і призначені для створення осередків вогнищ, а також для ураження живої сили.

Освітлювальні снаряди застосовуються для освітлення місцевості в районі цілі вночі (постановка світлових орієнтирів).

Димові снаряди призначені для постановки димових завіс, пристрілки та сигналізації.

Агітаційні снаряди застосовуються для доставки листівок, прокламацій, звернень тощо в розташування противника з метою проведення психологічної боротьби.

При ураженні цілі залежно від її характеру, важливості і умов бойової обстановки завданнями стрільби артилерійських підрозділів можуть бути: знищення, руйнування, придушення або виснаження.

Знищення цілі полягає в нанесенні їй таких втрат (пошкоджень), при яких вона повністю втрачає свою боєздатність. Імовірність ураження окремих цілей складає 0,7 - 0,9 або математичне очікування кількості ураження цілей із складу групової цілі 50 - 60%.

Зруйнування цілі полягає в доведенні її до непридатного стану для подальшого використання.

Придушення цілі полягає в нанесенні їй втрат (пошкоджень) та створенні таких умов, за яких вона тимчасово позбавляється боєздатності, обмежується її маневр або порушується управління. Математичне очікування числа уражених цілей до 30%.

Виснаження полягає в морально-психологічному впливі на живу силу противника веденням турбуючого вогню обмеженою кількістю гармат і боєприпасів у визначений час.

Підчас світлового забезпечення бойових дій загальновійськових підрозділів і стрільби артилерії вночі завданнями стрільби можуть бути освітлення місцевості, засліплення спостережних пунктів (електронно-оптичних приладів) та вогневих засобів противника, створення світлових орієнтирів (створів).

Підчас задимлення противника завданнями стрільби можуть бути створення димових завіс, задимлення (засліплення) вогневих засобів противника, його командних і спостережних пунктів.

Підчас вогневого ураження противника артилерійські підрозділи самостійно застосовують такі види вогню (схема 6): дивізіон - зосереджений вогонь (3В), одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) і одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ); батарея, взвод або гармата (міномет, бойова машина, установка ПТКР) - вогонь по окремій цілі.

Крім того, дивізіон може брати участь у зосередженому і загороджувальному вогні артилерійської групи, масованому вогні (МВ) артилерії з'єднання, в рухомій вогневій зоні (РВЗ), вогневому валу (ВВ) і послідовному зосередженні вогню (ПЗВ).

Вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТКР), що ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою.

Зосереджений вогонь - вогонь, що ведеться декількома батареями по одній цілі.

Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь - суцільна вогнева завіса, що створюється перед фронтом противника, що атакує (контратакує). Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь застосовується з метою відбиття атак (контратак) піхоти противника і відсічі її від танків, прикриття відкритих флангів, проміжків, стиків та рубежів розгортання для контратак. Для ведення НЗВ залучають гармати і міномети всіх калібрів.

Ширина ділянки НЗВ призначається із розрахунку не більше 50 м на гармату. Не ближче 300 - 400 м від своїх військ призначають рубежі НЗВ, яким присвоюють умовні найменування за назвою дерев, наприклад "Дуб", "Калина" та інші.

Стрільба ведеться осколочно-фугасними снарядами з ударним підривником при установці на осколочну дію, снарядами з радіопідривником, касетними снарядами осколковоїдії, а для відбиття атак (контратак) піхоти, крім того, і снарядами з дистанційною трубкою.

При веденні одинарного нерухомого загороджувального вогню вогонь відкривається в момент підходу піхоти і танківдо рубежу НЗВ і ведеться до того часу, поки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку (контратаку). Якщо піхота противника залягла, то вона уражається серіями швидкого вогню по 2 - 4 снаряди на гармату до виконання вогневого завдання.

Одинарний рухомий загороджувальний вогонь - суцільна вогнева завіса, що створюється на одному рубежі на шляху руху танків, БМП, БТР противника і послідовно переноситься на призначені рубежі у міру виходу основної маси танків (БТР, БМП) із зони вогню. Для ведення РЗВ залучають артилерію калібру 100 мм і більше.

Перший (дальній) рубіж РЗВ призначають на очікуваному рубежі, на якому розгортається противник у бойовий порядок (на віддаленні 1000 - 2000 м від переднього краю). Відстань між рубежами РЗВ залежно від швидкості руху противника та умов спостереження може складати 400 - 600 м, а відстань до ближнього рубежу РЗВ від своїх військ - 300 - 400 м. Ширина батарейної (дивізійної) ділянки РЗВ призначається із розрахунку не більше 25 м на гармату. Рубежам на кожному танконебезпечному напрямку

присвоюють загальне найменування за назвами хижих звірів, наприклад "Вовк", "Тигр", "Барс" тощо, а кожному рубежу, починаючи з дальнього, - свій порядковий номер, наприклад "Тигр-1", "Тигр-2" тощо.

Рубежі загороджувального вогню призначаються на ділянках місцевості, що спостерігаються з наземних спостережних пунктів.

Дивізіону на рубежі загороджувального вогню призначається ділянка, яка ділиться на батарейні ділянки. Місце кожної батареї в дивізіонній ділянці командир дивізіону встановлює заздалегідь.

Під час ведення одинарного РЗВ вогонь починають у момент підходу головних танків, БМП, БТР до першого рубежу і ведуть його до виходу їх основної маси із зони розривів, після чого вогонь переносять на наступний рубіж. Вогонь відкривають і переносять з рубежу на рубіж за командами командира дивізіону.

Стрільбу по танках ведуть: осколочно-фугасними снарядами з ударним підривником з установкою на фугасну і осколкову дію (приблизно рівними частинами), по БМП та БТР - снарядами з радіопідривником, дистанційним підривником і ударним підривником з установкою на осколкову дію.

До супроводжувального вогню відноситься: послідовне зосередження вогню (ПЗВ); вогневий вал (ВВ); рухома вогнева зона (РВЗ).

Послідовне зосередження вогню застосовується при вогневій підтримці атаки. Рубежі ПЗВ призначаються з урахуванням побудови оборони противника через 300 - 600 м. Рубежам ПЗВ надають номери, починаючи з ближнього, та умовні найменування за назвами хижих звірів, наприклад "Лев" (перший рубіж), "Тигр" (другий рубіж), "Вовк" (третій рубіж) тощо.

На рубежі ПЗВ дивізіону призначають для ураження 2 - 3 окремі цілі або одну групову ціль, розмірами не більше 6 га для 18 гарматних дивізіонів (гармати до 100-мм включно і міномети всіх калібрів), та не більше 9 га для 18 гарматних дивізіонів калібру більше 100-мм.

Батарея веде вогонь у складі дивізіону або самостійно. Під час самостійного ведення вогню батареї призначають ціль, розміри якої не повинні перевищувати (для 6-гарматної батареї) для зазначених калібрів 2 та 3 га відповідно.

Вогневий вал застосовують при вогневій підтримці атаки, він ведеться по основних і проміжних рубежах.

Основні рубежі вогневого валу призначають через 300 - 600 м один від іншого, а проміжні - між основними через 150 - 200 м. Перший рубіж вогневого валу призначають, як правило, по передньому краю противника. Основним рубежам вогневого валу надають номери, починаючи з ближнього, і умовні найменування за назвами хижих звірів, наприклад "Барс" (перший основний рубіж), "Лисиця" (другий основний рубіж) тощо.

Проміжні рубежі нумерують окремо від основних, починаючи з ближнього, та іменують: 1 -й проміжний, 2-й проміжний тощо.

На рубежі вогневого валу дивізіону призначають одну ділянку, яка ділиться на батарейні ділянки. Ширину дивізіонної (батарейної) ділянки визначають розрахунком так, щоб на одну гармату припадало

не більше: 15м для гармат калібру до 100 мм включно! мінометів;

25 м - для гармат калібру більше 100 мм.

Рухома вогнева зона створюється веденням вогню одночасно на трьох-п'яти рубежах, віддалених на 150 - 200 м один від іншого. Дивізіону на рубежі рухомої вогневої зони, по якій він веде вогонь, призначають ділянку, що дорівнює фронту наступу батальйону на ділянці прориву. Дивізійні ділянки РВЗ ділять на батарейні за кількістю батарей в дивізіоні.

Масований вогонь ведеться одночасно всією або більшою частиною артилерії по угрупованню противника із завданням рішучого ураження в стислий термін одного або декількох важливих об'єктів (цілей).

Порядок ураження різних цілей (об'єктів) противника.Відкрито розташовані, неброньовані нерухомі цілі, що не спостерігаються (візуально з наземних спостережних пунктів), як правило, знищуються, а укриті та броньовані цілі придушуються або знищуються. Для стрільби по таких цілях залучається не менше батареї.

Артилерійські, мінометні батареї і взводи (секції), а також окремі гармати уражуються на вогневих позиціях. Батареї (взводи) самохідних броньованих гармат (мінометів) придушують, а батареї (взводи) самохідних неброньованих гармат знищують негайно після їх виявлення одним вогневим нальотом, який ведуть швидким вогнем.

Відкрито розташовану живу силу та вогневі засоби, в тому числі і протитанкові, в районах розташування (зосередження) або на позиціях знищують. Укриту живу силу і вогневі засоби, підрозділи танків, БМП, БТР, установок ПТКР та протитанкових гармат придушують. Відкрито розташовану живу силу і вогневі засоби уражають одним вогневим нальотом, який ведуть швидким вогнем, а укриту живу силу і вогневі засоби, підрозділи танків, БМП, БТР _ одним або кількома вогневими нальотами.

Об'єктами і цілями для ураження вогнем артилерії механізованих підрозділів і частин звичайно є взводні опорні пункти, мінометні взводи, командно-спостережні пункти противника, радіолокаційні станції, роти в районах зосередження та на марші.

Вогневі можливості артилерії щодо ураження об'єктів противника вогнем із закритих вогневих позицій визначаються характером цілей та прийнятою щільністю їх ураження, кількістю гармат і мінометів, що є в наявності, кількістю та якістю наявних боєприпасів та часом, протягом якого повинні бути вирішені завдання. Залежно від кількості гармат і мінометів, які є в роті (батальйоні) та придані, тривалості вогневої підготовки і режиму вогню для кожної артилерійської системи визначають кількість снарядів і мін, які можливо випустити за цей час. Розділивши отриману кількість снарядів і мін на середню норму витрат боєприпасів, отримують кількість об'єктів, які можливо придушити (знищити) за час артилерійської підготовки атаки (табл.5).

Вогневі можливості артилерії щодо ураження противника різними видами вогню наведені в табл.6.

Методика розрахунку можливостей підрозділів щодо боротьби з броньованими об'єктами та іншими вогневими цілями вогнем прямої наводки.Методика розрахунків базується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності протитанкових засобів. Для кожного протитанкового засобу, починаючи з ручного протитанкового гранатомета, дослідним шляхом визначені коефіцієнти ефективності, які показують, скільки танків та інших бронецілей може знищити той або інший протитанковий засіб, перш ніж вийде з ладу (табл.7).

* Тривалість вогневої підготовки 35 хв. Норми залучення артилерії: для придушення взводного опорного пункту – 18 - 24 гармати, КНП - 18 гармат, мінометного взводу - 6 гармат, РЛС - 9 гармат. Витрати снарядів (мін) на дальності 4км: придушення ВОП на підготовлених позиціях - 220 снарядів (210 мін) на 1га площі; придушення взводу мінометів, що буксируються та розташовані відкрито, - 130 снарядів (60 мін); придушення КНП, що розташований в перекритих окопах, - 220 снарядів (210 мін), придушення РЛС польової артилерії -140 снарядів (100 мін).

Для того щоб провести підрахунок можливостей, необхідно перемножити кількість протитанкових засобів на їх коефіцієнт.

При веденні вогню прямою наводкою на передньому краї і в найближчій глибині оборони в період вогневої підготовки атаки прийнято, що для знищення однієї цілі необхідно призначати два-три протитанкових засоби.

При переході в наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником в механізованій роті на БТР для цієї мети залучаються три ПТКР "Метис". В роті, що має на озброєнні БМП, та у танковій роті залучаються 50 - 60% танків та БМП. Рота на БТР своїми засобами може знищити 3 - 4 цілі, а рота на БМП та танкова рота - 5 - 8 цілей.

Можливості механізованої (танкової) роти (батальйону) щодо боротьби з броньованими цілями противника надані в табл. 8.

Вважають, що 70% можливостей протитанкових засобів і танків використовуються у боротьбі з танками противника, а 30% _ в боротьбі з його бойовими машинами, бронетранспортерами та іншими бронеоб'єктами. Можливості зазначених засобів щодо

* В чисельнику - при розташуванні танків противника в окопах; в знаменнику - при відкритому розташуванні.

** В чисельнику - при відкритому розташуванні своїх протитанкових засобів; в знаменнику - при розташуванні своїх протитанкових засобів в окопах.

*** В чисельнику - при розташуванні своїх протитанкових засобів в окопах; в знаменнику - при відкритому розташуванні своїх протитанкових засобів.

боротьби з БТР і БМП противника в півтора - два рази більші, ніж з танками, тому що БМП і БТР мають слабкий броневий захист, який оберігає особовий склад лише від куль і уламків снарядів та мін, та після першого влучення снаряда будуть виходити з ладу.

Методика розрахунку можливостей роти (батальйону) щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї. Основним показником можливостей роти (батальйону) щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї є математичне очікування збитку, що наноситься його живій силі. Вогневі можливості щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї звичайно розраховуються тільки в підрозділах.

Методика розрахунків базується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, що виражається кількістю куль на 1 м фронту в зазначеному секторі (смузі) ведення вогню. При цьому дослідним шляхом встановлено, що при наступі роти в пішому порядку при підході до оборони противника на 400 м відкривається вогонь з усіх видів зброї по його передньому краю із щільністю не менше 8 10 куль за 1 хв. на 1 м фронту і ведеться з такою щільністю протягом 4 хвилин (при швидкості атаки 100 метрів за хвилину). Така щільність вогню призводить до втрат противника в живій силі до 30% на передньому краї оборони. В обороні показник щільності куль на 1 м фронту атаки противника приймають до 3 - 5 куль у хвилину.

Порядок розрахунку вогневих можливостей підрозділів щодо ураження противника вогнем із стрілецької зброї такий: визначається кількість механізованих(танкових) рот батальйону, що діє в першому ешелоні, в кожному з них підраховується кількість автоматів, кулеметів та інших вогневих засобів, а потім шляхом ділення їх сумарної бойової швидкострільності на ширину фронту наступу (ширину ротного опорного пункту або батальйонного району оборони) визначається, скільки куль за 1 хв буде випущено на 1 м фронту.

Методика розрахунку ударної сили підрозділів. Про величину ударної сили підрозділів судять по кількісному складу, щільностям і нарешті по кількості сил і засобів ворогуючих сторін і темпах наступу. Щільності і співвідношення сил і засобів ближнього бою дозволяють зробити висновок щодо можливості розгрому противника і виконання

поставленого завдання. При цьому щільності в роті розраховуються по відділеннях, а в батальйоні - по взводах. Так, для успішного ведення наступу необхідно мати 2 - 3-разову перевагу на користь підрозділів, що наступають, на фронті наступу роти (батальйону), а на ділянці прориву створити 4 - 6-разову перевагу над противником, і тим самим, використовуючи досягнуту перевагу, зразу ж за вогневим ураженням стрімко атакувати противника, розгромити його і захопити зходу зазначений рубіж.

Носіями ударної сили механізованої роти на БТР є дев'ять механізованих відділень та три протитанкових відділення. Звичайно на напрямку наступу роти спільно з нею діють один - два взводи танків, що значно підвищують її ударну силу. В роті на БМП головною ударною силою є бойові машини піхоти (10 БМП), які можуть з успіхом вести боротьбу не тільки з живою силою, але і з танками та іншими бронеоб'єктами противника. Але і рота на БМП повинна щільно взаємодіяти з танковими підрозділами.

Основу ударної сили механізованого батальйону на БМП складають 9 механізованих взводів та ЗО БМП. Досвід проведених навчань з бойовою стрільбою показав, що механізований батальйон на БМП, підсилений танковою ротою, здатний знищити на одному рубежі всі основні засоби в двох-трьох взводних опорних пунктах противника, витрачаючи для цього 0,2 - 0,3 боєкомплекту різних боєприпасів.

Такими ж можливостями володіє і механізований батальйон на БТР, підсилений двома танковими ротами. Танковий батальйон, якщо він не придається механізованим батальйонам, гарматним і кулеметним вогнем ЗО танків може одночасно знищити вогневі засоби в двох-трьох взводних опорних пунктах, що складе до мотопіхотної роти противника. Механізована рота, що щільно взаємодіє з приданою батальйону танковою ротою і використовує результати вогневого ураження противника, здатна у взаємодії із сусідами завершити розгром противника за час виконання батальйоном завдання в двох - трьох взводних опорних пунктах противника. В свою чергу механізований і танковий батальйони під час бою протягом дня здібні послідовно на трьох рубежах завершити

знищення живої сили і вогневих засобів у 8 - 9 взводних опорних пунктах, тобто розгромити до трьох рот противника.

Величина показників ударної сили підрозділів, що контратакують, залежить від кількості і якості танкових і механізованих підрозділів, що залучаються для удару, а також від кількості протитанкових засобів, що діють спільно з підрозділами, які здійснюють контратаку. Показники ударної сили будуть тим більшими, чим вища щільність зазначених сил і засобів. Аналіз досвіду Великої Вітчизняної війни, післявоєнних науково-дослідницьких навчань та локальних війн показує, що при застосуванні звичайних засобів ураження для розгрому противника, що вклинився в оборону, достатньо мати 2 - 3-разову перевагу над противником в силах і засобах на користь підрозділів, що проводять контратаку, якщо противник не встиг закріпитися на досягнутому рубежі.

Глибину можливого просування підрозділів, що контратакують, визначають глибиною розташування сил і засобів противника, який вклинився в оборону.

Методика розрахунків маневрових можливостей.Маневровість роти і батальйону визначається маневровими якостями їх штатних і приданих підрозділів зі швидкості, темпу, часу, пересуванню і готовності до визначених дій. Рота (батальйон) може застосовувати маневр вогнем, силами і засобами.

Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника. Маневр вогнем полягає у своєчасному зосередженні вогню штатних і приданих підрозділів по одній цілі або по групі важливих цілей, а також у перенесенні вогню з однієї цілі на іншу і розподіл вогню по декількох цілях. Основним показником, що характеризує можливості щодо маневру вогнем, є час, який витрачається від моменту передачі команди до розриву снаряда (боєприпаса) у цілі. Цей час залежить від того, по якій цілі (об'єкту) відкривається вогонь (плановій або позаплановій). Час нанесення удару вогнем по позаплановій цілі складається з часу на передачу команд і підготовку даних для стрільби. Якщо вогонь ведеться по плановій цілі, то затрати часу на підготовку нових даних для стрільби не враховуються, тому що підготовка була проведена раніше. Час на

здійснення маневру вогнем штатної і приданої роти (батальйону) артилерії наведений в табл.9.

Методика розрахунку показників маневру силами і засобами (підрозділів).Маневр проводиться з метою зайняття більш вигідного положення для нанесення удару по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо по його флангу і тилу, а також для виведення своїх підрозділів з-під удару противника. Маневр силами і засобами може здійснюватися по дорогах, колонних шляхах, по повітрю і воді. Маневр повинен бути простий за замислом і проводитись швидко, потай і раптово для противника. В основу маневру силами і засобами (підрозділами) має бути покладене своєчасне і найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника. Видами маневру підрозділами є: охоплення, обхід, їх сполучення і відхід. Охоплення здійснюється в щільній тактичній і вогневій взаємодії, обхід _ у тактичній взаємодії з військами, що наступають з фронту, а інколи і з тактичним повітряним десантом.

В обороні маневр проводиться з метою заміни або підсилення підрозділів, що зазнали втрат, проведення контратак, зайняття запасних позицій і вогневих рубежів, а також знищення противника, Ідо вийшов на фланг або тил опорного пункту (району оборони). Загальний зміст маневру силами і засобами роти (батальйону) на місцевості складають такі дії: залишення районів позицій або рубежів, Що займалися; згортання підрозділів в колони та витягування; перехід

у нові райони, на позиції або рубежі і розгортання для виконання бойового завдання.

Основним показником маневру силами і засобами є час здійснення маневру (табл. 10).

Вихідними даними для розрахунку маневрових можливостей роти (батальйону) силами і засобами е: зміст маневру, його глибина; швидкість руху підрозділів по дорогах і колонних шляхах з урахуванням доступності місцевості; тип колони; нормативи часу, потрібного силам і засобам на залишення районів (позицій, рубежів), згортання в колони та їх витягування; час на висування колони в новий район розгортання в бойовий порядок і підготовку до виконання завдання.

Порядок розрахунку часу на здійснення маневру силами і засобами на місцевості може бути такий: усвідомити мету і зміст маневру; визначити з карти глибину маневру з урахуванням поправок

на рельєф місцевості і масштаб карти; провести розбивку маршруту на 5 - 10-км відрізки і визначити швидкість руху по ділянках з різною прохідністю, при розбивці маршрутів на відрізки по 5 - 10 км поправку вносити в кожний відрізок; розрахувати час на подолання кожної ділянки (протяжність ділянки поділити на швидкість руху), на підготовку до руху (залишення районів розташування, згортання і витягування колон), на розгортання в новому районі і підготовку до виконання завдання (з використанням даних табл. 10); визначити загальний час на здійснення маневру шляхом додавання отриманих показників.

При розрахунках часу на висування необхідно враховувати, що рух змішаних і танкових колон здійснюється із середніми швидкостями 20 - 25 км/год, автомобільних колон 25 - ЗО км/год, в пішому порядку 4 - 5 км/год, на лижах 5 - 7 км/год, в горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах 15 - 20 км/год; висування до рубежу переходу в атаку проходить із швидкістю 15 - 18 км/год.

Час на зосередження (влаштування) підрозділів в район розраховується за формулою

Де Т_В - час на зосередження (втягування) підрозділів в район;

Г_К - глибина похідної колони;

Г_Р - глибина району;

V_З - швидкість зосередження (половина маршової швидкості 10-12 км/ч).

Приклад 1. Розрахувати час на висування роти (батальйону) на рубіж переходу в атаку. Вихідні дані: віддалення вихідного району по карті масштабу 1:100000 – 40 км, вихідного пункту – 5 км, рубежу розгортання в ротні колони - 5 км, рубежу переходу в атаку - 1 км, швидкість руху до рубежу розгортання в ротні колони - 20 км/год, до рубежу переходу в атаку - 15 км/год.

Рішення. Відстань від рубежу переходу в атаку до рубежу розгортання в ротні колони - 4,4 км (коефіцієнт поправки залежно від масштабу карти 1:100000 - 1,1; 5км -1км=4км; 4км*1,1=4,4 км).

При русі зі швидкістю 15 км/год цю відстань рота (батальйон) пройде приблизно за 18 хв. (4,4*60:15=17,6). Від вихідного району до рубежу розгортання в ротні колони батальйону необхідно пройти 33 км (40-5-5=30; 30*1,1 =33). При швидкості руху 20 км/год необхідно 99 хвилин (33-60:20=99). На розгортання батальйону в передбойовий порядок вдень необхідно 5 хв, рот із похідних колон в бойовий порядок - 4 хв. Таким чином, роті (батальйону) першого ешелону батальйону (полку) на висування і розгортання необхідно 2 год. 06 хв. (18+99+5+4=126).

Приклад 2. Розрахувати час на введення в бій батальйону другого ешелону. Віддалення батальйону від рубежу введення в бій 6 км.

Рішення. Батальйон вийде на рубіж розгортання у взводні колони за 18 хв. (5*1,1=5,5 км; 5,5*60:18=18). З рубежу розгортання у взводні колони на рубіж введення в бій батальйон вийде за 3,3 хв. (1-60:18). На розгортання рот у бойовий порядок вдень потрібно 4 хв, для введення в бій - 25 хв. Командиру батальйону і штабу на прийняття рішення і постановку (уточнення) завдань ротам потрібно до 20 хв. Таким чином, батальйон другого ешелону полку може бути введений в бій через 45 хв. (18 + 3,3 + 4 + 20) після уточнення (постановки) йому старшим командиром бойового завдання.

Маневр силами і засобами роти (батальйону) по повітрю (при дії в тактичному повітряному десанті) складається з висування роти (батальйону) в район посадки на вертольоти (літаки), їх посадки і навантаження, перельоту у район висадки та висадки.

Вихідними даними для проведення розрахунків часу на здійснення маневру з повітря є: швидкість висування сил і засобів десанту власним ходом; нормативи часу, необхідного на посадку (навантаження) і висадку (вивантаження); віддалення районів посадки від районів висадки; тип авіадесантних засобів і швидкості польоту.

Порядок розрахунку часу на висадку тактичного повітряного десанту: визначити по карті дальність десантування; розрахувати підльотний час десанту; визначити час на висування сил і засобів десанту в райони (пункти) посадки і час посадки; встановити час на висадку (вивантаження) після приземлення; визначити загальний час,

склавши отримані показники. За досвідом навчань посадка (висадка) підсиленої механізованої роти займає 20-25 хв., підсиленого механізованого батальйону – 45 - 50 хв.

Переглядів: 5740

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.