Загальна характеристика епохи

Медицина середньовічної Європи

1. Загальна характеристика епохи.

2. Медична наука та освіта в Середньовічної Європи. Медичні школи

Салерно і Монпельє.

3. Практична медицина в Середньовічній Європі.

4. Висновки та контрольні запитання.

Загальна характеристика епохи

Термін «середні віки» виник в Італії в ХІV – ХVІ ст.. серед істориків та літераторів, передових людей того часу. «Середніми віками» вони назвали час між античністю і своєю епохою. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії обіймають час від падіння Західної Римської імперії в V ст. н. е. до епохи Великих географічних відкриттів на межі ХV –ХVІ ст., при цьому повне панування саме середньовічного типу культури на теренах Європи пов’язують не з усім періодом, а з V – ХІІІ віками. Потім в Італії починається нова культурна епоха – Відродження, що охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу. Оцінка середніх віків в науці змінювалась від надзвичайно негативної («темні віки», «провал культури») до ідеалізації. Більшість сучасних учених не так категоричні. Вони визнають, що в порівнянні з античністю було багато втрачено, але в той самий час у сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури. Формування середньовічного типу культури на теренах колишньої Римської імперії відбувалося різними шляхами. Східна Римська імперія (Візантія) зберегла свою державність і єдність. На руїнах Західної Римської імперії виник ряд іноді дуже великих, але нестійких ранньофеодальних монархій – «варварських королівств» (як, наприклад, імперія франків часів Карла Великого).

Основою економіки було сільське господарство. Спочатку вся земля належала королю, він розподіляв її між своїми васалами – феодалами, що служили в його війську. Феодали в свою чергу наділяли землею своїх васалів або селян, останні сплачували оброк чи ходили на панщину. Формувалися складні взаємовідносини між кріпаками і феодалами, а також в середині класу феодалів. Кожен з них прагнув розширити свої володіння, війни велися майже безперервно, отже королівська влада втрачала свої позиції, що спричиняло роздробленість. Пригнічені селяни не припиняли боротьбу в різних формах – від втечі у міста до великих селянських війн і повстань. Самостійні міські комуни, що виникли, зробилися опорою королівської влади. Почав формуватися новий клас – буржуазія (слово «буржуа» походить від німецького «бург» - місто).

В феодальної роздробленості найбільш організованою силою, своєрідним «островом порядку серед безладу» була католицька церква. Політичний вплив папства розповсюджувався на всю Європу. Приблизно третина всієї орної землі в Європі належала церкві, всі держави виплачували десятину (десяту частину зібраних податків) на її користь. «Церква… стояла біля колиски дитини, проводжала покійника в останню путь. Вона приймала людину в суспільство, й вона ж претендувала на те, щоб визначати її загробну долю, її порятунок, або загибель».

Відокремлюють три основних періоди в історії середніх віків:

- раннє середньовіччя (кінець V ст.. – середина ХІ ст.)

-феодальна роздробленість (ХІ – ХІІ ст.)

- централізація держав під королівською владою (ХІІІ – ХV ст.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.