Три сфери дії карми.

Дотепер ми розглядали три категорії сил, завдяки яким людина може свідомо будувати своє майбутнє. Так її думки творять її характер; її бажання визначають те, чим і ким вона буде оточена в наступному житті; її вчинки встановлюють точний розмір її щастя, внутрішнього й зовнішнього, в тій кількості щастя, внутрішнього й зовнішнього, котре вона давала іншим. І тепер ми підходимо до іншому закону карми: кожна сила діє у своїй сфері.

Якщо людина посіє насіння на Землі, вона може зібрати жнива тільки на Землі. Вона може посіяти хліб з дурним наміром, наприклад, з думкою здобути засоби для злої справи. Із цих насінь, посіяних нею, виросте таке ж саме жито або пшениця, якби вона сіяла з думкою нагодувати голодних сиріт. Тут проявляється мотив вчинку - вираження розумових, психічних або духовних сил, і наслідки його можуть виразитися тільки в сфері думки, пристрастей або духу, дивлячись на те, звідки мотив виходить. Але коли думка або почуття перейшли у вчинок, останній відіб'ється тільки в земному середовищі, і притому зовсім незалежно від мотиву. Якщо людина влаштує гарну школу або лікарню для бідних, і чи буде при цьому його спонуканням честолюбство, бажання похвали або нагороди, бідняки, скориставшись його школою або лікарнею, виграють однаково, так, якби спонуканням його було щось піднесене та високодуховне. Але для справжньої суті людини, для її безсмертної душі різниця виявиться надзвичайно важливою.

У першому випадку, коли спонукання було егоїстичним, плоди її діяльності виявляться тільки в фізичному середовищі, душа її залишиться при цьому незачепленою. В другому випадку, коли її спонуканням було безкорисливе прагнення до добра, мотив цей облагородить душу та залишить в ній нове зерно безсмертя, тому що добрі рухи душі і становлять той посів, жнива з якого збираються у вічності. Добрі, злі або змішані мотиви вчинків відіб'ються на розумі, серці або волі людини, але наслідки самого вчинку, якщо останній викликав добробут або радість для навколишніх, будуть однаково сприятливі для самого діяча, яке б спонукання не керувало ним.

Владики карми ведуть найсуворіший рахунок Книг життя кожної живої істоти у Всесвіті і виплачують за все, зроблене ними. Найбільш сухий егоїст народиться в гарних умовах, якщо він у минулому сприяв добробуту оточуючих. Але чи буде він у цих умовах задоволеним і щасливим або ж похмурим і незадоволеним - це буде залежати від іншого кармічного рахунку, який підводить підсумки його мотивам, які він виробляв у схованках своєї душі. Може трапитися, що людина із прекрасною душею народиться в найнесприятливіших зовнішніх умовах. Це відбувається тому, що вона у минулому своїми необдуманими діями викликала нестаток для оточуючих. Але якщо нею при цьому володіло чисте та безкорисливе спонукання, воно вже додало їй такі риси, які допоможуть їй перенести нестаток терпляче й легко.

Закон, згідно з яким кожен вид енергії, що проявляється, діє саме в тій сфері, з якої енергія ця виходить, має найбільше значення для розвитку людської душі.

Так фізичні вчинки людини не несуть у собі тієї творчої сили, яка збирає скарби для її безсмертної душі. Людину можна зрівняти із працівником, який вийшов у своє поле і обробляє його при сяйві сонця в непогоду, у холод та у жару. Коли поле пооране і засіяне, працівник повертається додому, знімає свій одяг і лягає відпочити. Коли він вийде знову у своє поле, щоб зібрати жнива, одяг на ньому буде вже інший, але від цього анітрошки не залежить, який буде урожай: сіяли сама людина[9], і якщо насіння було злиденне, то і урожай вона збере вбогий.

Байдужний мотив залишається для душі без наслідку, дурний - затримає її розвиток, гарний - збагатить її назавжди. Високий мотив, який має на меті тільки волю Бога, нічого не бажаючий для себе, поведе людину до волі і досконалості. Чим вище джерело, з якого виходить внутрішня діяльність людини, тим триваліші й сильніші будуть її наслідки.

Коли перед совістю людини, яка знає закон карми, з'являється зіткнення різних обов'язків і їй незрозуміло, як варто себе повести, вона повинна спокійно розібратися в усіх своїх мотивах, очистити своє серце від усього егоїстичного та вибрати найбільш безкорисливий мотив. Вирішивши раз, вона повинна діяти вже без коливань та без страху, знаючи, що якщо і діє неправильно, важливий тільки мотив, наслідки ж можливої помилки вона перенесе охоче та терпляче як урок, який не щезне з її душі ніколи.

З усього попереднього виникає неминуче питання: якщо душа повинна втілюватися доти, поки не виконає всіх своїх кармічних зобов'язань, а з іншого боку, поки не перестане зароджуватися (завдяки постійно виникаючим думкам і бажанням) нова карма, - чи не випливає із цього повна неможливість звільнитися з-під влади карми? Чи не щезає для людини всяка надія знайти волю?

Перш ніж відповісти на це питання, розглянемо, з яких властивостей людини сплітається тканина його карми.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.