Смертність.

Відомо, що зростання тривалості життя у Європі, в т.ч. і в Україні, яке мало місце протягом повоєнних років, у 60-х роках припинилося. Завдяки успіхам медицини в попередженні і лікуванні інфекційних хвороб, основними причинами смерті стали хронічні захворювання сердцево-судинної системи, онкологічні хвороби, нещасні випадки тощо. Західне суспільство було переорієнтоване на боротьбу з тими чинниками ризику, що впливають на виникнення і перебіг таких хвороб. Розрив за показником очікуваної тривалості життя між країнами Західної Європи і бувшого СРСР почався у 70-ті роки і досяг найвищого рівня у 1995 р. Ця різниця сягає до 10 років за даними ВООЗ і майже на 50% обумовлена хворобами серцево-судинної системи, де основними чинниками ризику обгрунтовано вважаються паління, вживання алкоголю, дієта, недостатня фізична активність, стрес.
Смертність в Україні неухильно зростає з середини 60-х років, але темп її підвищення суттєво прискорився у 90-ті роки у всіх вікових групах за винятком дітей у віці 5-14 років. Хвороби системи кровообігу є найчастішою причиною передчасної смерті (мал.2,3). Що стосується смертності дітей у віці до одного року, то у 1996 і 1997 р.р. вона складала 14,3 і 14,0 на 1000 живонароджених, що вдвічі первищує показники для Західної Європи. Основними причинами смерті немовлят є стани, що виникають у перинатальному періоді, вроджені аномалії, хвороби респіраторної системи та інфекційні захворювання.
Становище, що склалося, як вже вказувалося раніше, є результатом тиску різних процесів, в т.ч. і незадовільного стану навколишнього середовища в багатьох регіонах України.

Малюнок 2: Основні причини смерті чоловіків (1990 та 1997р.р,%).

Чоловіча зверхсмертність в Україні одна з найвищих у світі
1 - серцево-судинні хвороби;
2 - онкологічні хвороби;
3 - нещасні випадки, травми, отруєння;
4 - інші причини смерті.

Малюнок 3. Основні причини смерті жінок (1990 та 1997 р.р.,%).
1 - серцево-судинні хвороби;
2 - онкологічні хвороби;
3 - нещасні випадки, травми, отруєння;
4 - інші причини смерті

2. Негативний вплив антропогенних чинників навколишнього середовища на здоров`я населення

Фактори ризику для здоров`я населення, що зустрічаються в навколишньому середовищі України, різноманітні. У спадок від колишнього СРСР Україні залишився високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС. Енергомісткість валового національного продукту в Україні у 9 разів вища, ніж у країнах Європейського союзу. Незважаючи на складне екологічне становище, частка природоохоронних витрат у ВВП в період 1996-1999 років була у межах 0,3-0,4%. У 1999 році у природоохоронному будівництві в країні освоєно в 2,7 рази менше капіталовкладень, ніж у 1990 році.
Вплив багатьох забруднювачів на здоров`я може компонуватися з іншими чинниками (паління, алкоголь, економічні негаразди). Ця негативна дія на здоров`я не завжди достатньо вивчена, але на сьогодні не існує сумнівів у тому, що забруднювачі середовища можуть підвищувати кількість захворювань органів дихальної системи, пухлин різної локалізації, деяких вроджених аномалій і т.і., а також погіршувати самопочуття.
Як оцінити розміри негативного тиску довкілля на здоров`я населення, пріоритезувати чинники навколишнього середовища у їх шкідливій дії і визначити послідовність профілактичних дій, особливо в умовах економічної і фінансової дестабілізації?
Відомо, що для оцінки наслідків несприятливої дії чинників навколишнього середовища щодо здоров`я враховується наступне:
· біологічна дія шкідливого чинника;
· ступінь його розповсюдження;
· стійкість чинника у часовому просторі;
· розміри груп населення, які в тій чи іншій мірі знаходяться під негативним впливом.
Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання, або регламентують їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації приймається згідно концепції “користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь від того, що впроваджує. Ця величина встановлюється з урахуванням не тільки вищевикладених критеріїв, але й економічного стану суспільства.
В Україні до теперішнього часу регламентування шкідливих чинників проводиться з позицій “примату здоров`я” і “нульового” ризику. Вважається, що при дотриманні розробленого нормативу, антропогенні чинники негативно не впливатимуть на здоров`я людей. Але це твердження не відповідає дійсності, в популяції завжди знайдуться індивіди більш чутливі - особи з хронічними захворюваннями легенів, печінки, спадковою схильністю і т.і.
В Україні взагалі майже не користуються концепцією ризику (ймовірності виникнення) для регламентування і оцінки шкідливого впливу чинників навколишнього середовища. Поняття допустимого ризику існує тільки при регламентуванні радіаційного чинника (іонізуючого випромінення).
Між тим, без застосування поняття ризику і його розрахунку неможливо вірно ранжувати чинники за ступенем їх шкідливості. Слід також зазначити, що нашій країні з вкрай дестабілізованою економікою потрібні реальні і прийнятні рівні ризику.
Відсутність або обмеження застосування вищевказаних понять ускладнює кількісну оцінку шкоди, що наноситься здоров`ю негативним впливом середовища.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.