- Гідрологія і Гідрометрія
- Господарське право
- Економіка будівництва
- Економіка природокористування
- Економічна теорія
- Земельне право
- Історія України
- Кримінально виконавче право
- Медична радіологія
- Методи аналізу
- Міжнародне приватне право
- Міжнародний маркетинг
- Основи екології
- Предмет Політологія
- Соціальне страхування
- Технічні засоби організації дорожнього руху
- Товарознавство продовольчих товарів
Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция
Складання (характер зростків або агрегатів)
Залежно від хімічного складу і умов утворення мінерали нерідко утворюють вельми характерні по вигляду скупчення зерен або кристалів, що мають назву мінеральні агрегати.
Агрегати можуть складатися з кристалічних зерен одного мінералу, тобто є мономінеральними (наприклад, штуф магнетитової руди або мармуру). Полімінеральні агрегати складаються з кристалічних зерен, представлених декількома різними мінералами (наприклад, кусок граніту).
Розглянемо основні типи мінеральних агрегатів.
I. Зернисті агрегати є найпоширенішими; ними складені всі кристалічні породи. Вони є скупченнями неправильно зрощених зерен, за величиною яких розрізняють наступні агрегати:
- грубозернисті - розмір зерен більш 5мм; середньозернисті - із зернами 1-5 мм, легко помітні неозброєним поглядом;
- дрібнозернисті - розмір зерен до I мм, зерна помітні тільки за допомогою лупи і мікроскопа в шліфах;
- скритнокристалічні або щільні - окремі зерна не можна розрізнити навіть у лупу, їх будова може бути встановлена тільки за допомогою мікроскопа.
За відносною величиною кристалічних зерен розрізняють рівномірно- і нерівномірно зернисті агрегати.
За ступенем заповнення простору розрізняють щільні і рихлі (землисті) агрегати. Землисті агрегати нагадують своїм виглядом шматки рихлої породи і характерні для порошковатих рихлих мінералів і для осадкових порід (глин, бокситів, бурих залізняків, марганцевих руд і так далі).
Залежно від форми зерен, що складають агрегат, розрізняють листуваті, стовпчасті, волокнисті, пластинчасті і інші агрегати. Коли агрегат складний зернами більш менш ізометричної форми, його називають зернистим.
Листуваті, пластинчасті, лускаті агрегати (рис. 8.15) складені індивідами пластинчастої, листуватої або лускатої зовнішності (слюда, хлорит, барит). При цьому враховуються розміри індивідів. Залежно від розташування індивідів складання агрегатів
| характеризується як паралельно-листувате (пластинчасте або лускате), радіально-листувате (пластинчасте або лускате) і безладно листувате (пластинчасте або лускате). Стовпчасті, голчасті, волокнисті агрегати складені індивідами (зернами), що мають витягнуту в одному напрямку форму. Залежно від взаємного розташування індивідів розрізняють |
| Рисунок 3.1 – Пластинчасті агрегати мінералу |
агрегати паралельно-, радіально- і безладно- або заплутано-листуваті (голчасті або волокнисті (рис. 4.2).
2. Друзи - групи кристалів одного або різних мінералів, що наросли своїми основинами на плоску або увігнуту поверхню (рис. 4.3). Таким чином, друзами є зростки добре утворених кристалів. Розрізняють два типи друз: I) друзи наростання і 2) друзи перекристалізації.
| 
|
| Рисунок 3.2 – Стовпчасто-голчасті кристали антимоніту на друзах кварцу | Рисунок 3.3 – . Друза кристалів кварцу |
Для друзи наростання характерна наявність певної поверхні породи,що вміщує та на яку наростають кристали мінералу в результаті кристалізації речовини, що привноситься розчинами у вільному просторі.
У друзах перекристалізації відсутня поверхня, від якої починають зростання всі, вхідні в друзу кристали. У них спостерігається, безперервний перехід від породи, що вміщує, до друзи.
3. Дендрити утворюються при швидкій кристалізації мінералів, а також при кристалізації в тонких волосяних тріщинах породи або у в'язкій речовині (у мокрій глині). Форма дендритів гілляста деревовидна, схожа на відбитки рослин (рис. 8.18). Дендрити, на відміну від скелетних форм монокристалів, складаються з окремих кристалічних індивідів, зрощених в двійниковому або паралельному положенні. Дуже часто зустрічаються чорні дендрити оксидів марганцю, а також самородної міді, золота, срібла.
- Конкреції (рис. 4.4) - частіше кулясті утворення або не зовсім правильної форми сферичні стягнення і жовна, що виникають в результаті відкладення речовини навколо певних центрів. Розміри конкрецій коливаються у широких межах - від декількох міліметрів до десятка сантиметрів, а іноді і до метрів в поперечнику.
- Секреції - мінеральні утворення, що заповнили порожнечі в гірських породах (рис.4.5). На відміну від конкрецій, що ростуть від якогось центру до периферії, зростання секрецій відбувається від периферії до центру шляхом відкладення речовини на стінках порожнечі. Форма секрецій зазвичай овальна. Залежно від розміру секреції носять назву жеод (діаметр більш 1-2 см) або мигдалин (до 10 мм в поперечнику).
|
|
| Рисунок 3.4 – Конкреції фосфоритів | Рисунок 3.5 – Полосчастість агату |
5. Натічні форми мінеральних утворень виникають за рахунок колоїдів - гелів, які обволікають стінки порожнин, поступово втрачають воду, що випаровується в порожній простір, густіють і під дією сили тяжіння звисають вниз і кристалізуються у вигляді затверділих стовпчастих (сталактитів), ниркоподібних, гроноподібних і інших утворень Сталагміти, на відміну від сталактитів, є стовпчастими утвореннями, зростання яких відбувається від низу до верху за рахунок падаючих крапель колоїдних розчинів. Розміри сталактитів і сталагмітів коливаються у вельми широкому інтервалі, починаючи від мікроскопічних і кінчаючи товстими стовпоподібними утвореннями арагоніту і кальциту у великих печерах.
Крупні кулясті маси неправильної форми з блискучою поверхнею носять назву скляні голови - бура і червона скляні голови характерні для бурого і червоного залізняка відповідно (рис. 8.21,а).
Натічні утворення часто характеризуються концентрично-зональною будовою. У натічних формах зустрічаються різні мінерали: опал, малахіт, гіпс, арагоніт, кальцит, гідроокиси заліза (лимоніт, гетит) і марганцю (псиломелани), сульфіди різних металів і ін. (рис. 8.22, 8.23)
|
в
|
| Рисунок 3.6 − Гідрогетит : а – бура скляна голова; б – натічні сталактитові утворення; бруньковидні агрегати арагоніту (в) |
Деревовидні, пір’ясті, в’язані форми агрегатів характерні для деяких самородних металів, окислів заліза та марганцю, галоїдних солей. Деякі з цих утворень
| нагадують відбитки рослин (рис. 4.7). Землисті агрегати – пухкі маси слабко пов’язаних поміж собою часток. Що легко розпадаються на дрібні грудочки, складаються з дрібних зерняток, характерні для багатьох осадкових порід, глин, бурих залізняків. Марганцевих руд, бокситів і т.д. |
| Рисунок 3.7 – Самородна мідь |
1.3 Спайність
Спайність - здатність кристалічних речовин розколюватися по певних кристалографічних напрямках з утворенням плоских блискучих поверхонь. Площини, по яких відбувається розколювання мінералу, називаються площинами спайності. Залежно від того, наскільки виразно виявляється спайність, розрізняють наступні типи спайності.
1. Спайність вельми досконала - мінерал дуже легко розщеплюється на тонкі листочки або лусочки; площини спайності рівні і дзеркальні (слюда, гіпс).
2. Спайність досконала - мінерали розколюються по певних напрямках на таблички, паралелепіпеди і так далі, утворюючи блискучі поверхні спайності (кальцит, свинцевий блиск, кам'яна сіль)
3. Спайність середня - при розколюванні мінералу в одному напряму виходять як рівні блискучі поверхні спайності, так і неправильні поверхні зламу (плавиковий шпат, рогова обманка, польові шпати).
4. Спайність недосконала - рівні блискучі поверхні спостерігаються дуже рідко, мінера, в основному, обмежений нерівними поверхнями зламу (берил, апатит).
5. Спайність вельми недосконала - майже повна відсутність ознак спайності, мінерали при розколі мають нерівні поверхні зламу (кварц, корунд).
Спайність може спостерігатися в одному (слюда), двох (польовий шпат), трьох (вапняний шпат, кам'яна сіль), чотирьох (плавиковий шпат) і навіть шести (цинкова обманка) напрямках.
Злам
При розламуванні мінералів утворюються не тільки площини спайності і окремості, але і поверхні розколу, що названі зламом. Злам - випадковий напрям розколу мінералу, є для деяких мінералів доброю діагностичною ознакою. За характером поверхні, що утворюється при розколі мінералу, виділяють наступні види зламу:
I. Рівний і ступінчастий злам - за наявності досконалої спайності в одному (рівний) і в двох і більш (ступінчастий) напрямках (галіт, галеніт).
2. Раковистий (опал, халцедон) - поверхня розколу нагадує стулки раковини.
3. Нерівний (апатит, самородна мідь) - характерний для мінералів з вельми недосконалою спайністю; поверхня зламу нерівна, без блискучих спайних ділянок.
4. Скалкуватий (актиноліт, азбест) - властивий мінералам з волокнистою або голчастою будовою, по своєму характеру нагадує злам деревини упоперек волокнистості.
5. Зернистий (альбіт) - поверхня представлена дрібними зернами (кристалітами), що створюють зернисту поверхню.
6. Землистий (каолініт) - поверхня зламу матова і ніби покрита тонким пилом мінералу.
7. Гачкуватий (самородна мідь, золото, срібло) - на поверхні розколу спостерігаються начебто гострі гачки; характерний для мінералів, що володіють ковкістю.
Переглядів: 701