• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Витрати: поняття і класифікація

Підприємства в процесі господарської діяльності здійснюють досить складний комплекс грошових витрат. Згідно з П(С)БУ 3:

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

З точки зору економічної сутності під це визначення підходять два види операцій:

- витрати ресурсів у ході виробничо-господарської діяльності, наприклад, витрачання сировини у виробничому процесі, або витрати праці робітників, або витрати корисності (знос) основних засобів

- втрати активів через різні причини, наприклад, через псування цінностей, або через банкрутство покупця-дебітора. Фактично тут ресурси не витрачаються, а підприємство несе прямі збитки.

Однак, оскільки кінцевий результат в обох випадках – зменшення власного капіталу, при складанні звітності ця різниця не враховується.

Виходячи з економічного змісту і цільового призначення усі витрати підприємств можна об'єднувати в кілька груп.

За економічним змістом витрати поділяються за елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, витрати на амортизацію, витрати на послуги, інші грошові витрати, втрати (збитки);

Відповідно до мети управління витратами можна виділити чотири напрямки класифікації витрат, в основу якої покладений принцип: різні витрати для різних цілей.

Перший напрямок класифікації витрат – потреби оцінки запасів та визначення фінансового результату. Для вирішення проблем тут використовуються такі класифікаційні групи:

1) Вичерпані і невичерпані витрати.

Цей признак потребує оцінки завершеності мети здійснення витрат і відділення витрат, які вже дали очікуваний результат від інших. Це відноситься до всіх витрат незалежно від виду діяльності (операційна чи, скажемо, фінансова).

Невичерпані витрати - це збільшення зобов'язань чи зменшення активів у процесі поточної діяльності для одержання доходу чи іншої вигоди в майбутніх періодах. Ці витрати відображаються в активі балансу, наприклад, придбані та ще не продані товари, не введене устаткування, витрати майбутніх періодів.

Вичерпані витрати - це збільшення зобов'язань чи зменшення активів у процесі поточної діяльності для одержання доходу звітного періоду, або втрати, які виникли в звітному періоді. Дані витрати відбиваються в звіті про фінансові результати. Наприклад, сюди відносяться собівартість реалізованої продукції, витрати на управління підприємством, або ж втрати від крадіжок та ін.

2) Витрати на продукцію і витрати періоду.

На практиці не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції чи придбанням товарів. Тому для визначення собівартості продукції потрібно відділити витрати на продукцію. Цей признак використовуються тільки для витрат операційної діяльності.

Витрати на продукцію - це витрати, зв'язані з виробництвом продукції, наданням послуг чи придбанням товарів для їх наступної реалізації. Наприклад, витрати на закупівлю сировини, оплату праці, амортизаційні витрати, вартість придбання та завозу товарів. Ці витрати відбиваються в активі балансу, якщо продукція чи товари ще не реалізовані, а потім за статтею «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати.

Складі витрат на виробництво (робіт, послуг) визначається положенням бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витрати періоду - витрати, що не включаються в собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були здійснені. Наприклад, витрати на управління: утримання працівників апарата керування, матеріально-технічне і транспортне обслуговування їхньої діяльності, витрати на відрядження, оплата консультаційних, інформаційних, аудиторських послуг, представницькі витрати та ін.; маркетинг, зв'язані з винахідництвом і раціоналізаторством, дослідженнями, які не ведуть до створення нематеріальних активів і т.п. Дані витрати відбиваються в Звіті про фінансові результати.

Собівартість реалізованої продукції чи товарів визначається з урахуванням змін залишків запасів (Мал. 3.2).

		Торгове підприємство
Запаси товарів на початок періоду	+	Собівартість закуплених товарів	-	Запаси товарів на кінець періодів	=
Виручка від реалізації	+	Собівартість реалізованих товарів (продукції)	=	Валовий прибуток
Запаси готової продукції на початок періоду	+	Собівартість виробленої продукції	-	Запаси готової продукції на кінець періоду	=
	Виробниче підприємство

Мал. 3.2. Алгоритм визначення собівартості реалізованих товарів (продукції)

У сфері виробництва попередньо визначається собівартість готової продукції. Для цього необхідно прийняти до уваги зміну залишків незавершеного виробництва (Мал. 3.3).

Мал. 3.3. Алгоритм розрахунку собівартості виробленої продукції

3) Прямі і непрямі витрати.

Важливою рисою витрат є характер їх зв'язку з визначеним об'єктом: продуктом, проектом, підрозділом і т.д. У залежності від характеру цього зв'язку витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до визначеного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені до визначеного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і розподіляються відповідно до обраної бази.

Застереження «економічно доцільним шляхом» тут означає, що витрати на отримання зазначеної інформації не повинні перевищувати вигоди, які вона приносить. Тобто при виготовлені м’якої меблі можна порахувати всі скоби в оббивці кожного виробу, але чи варта того ця інформація? До того ж що робити зі скобами, що залишилися на підлозі?

Віднесення витрат до прямих чи непрямих залежить від того, що є об'єктом калькулювання витрат.

Так, наприклад, опалення цеху є прямими витратами стосовно цього цеху, але є непрямими витратами щодо окремих видів продукції, що виробляється в цьому цеху.

4) Основні і накладні витрати.

У підприємствах виробничої сфери витрати на продукцію називають виробничими витратами, а витрати періоду - невиробничими витратами.

Виробничі витрати традиційно поділяють на основні і накладні.

Основні витрати - сукупність прямих витрат на виробництво продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати).

Виробничі накладні витрати - витрати, зв'язані з процесом виробництва, що не можуть бути віднесені до визначених виробів економічно доцільним шляхом. Наприклад, додаткові матеріали, непряма заробітна плата, витрати на утримання і ремонт будинків і ін.

Виробничі накладні витрати розподіляються між виробами пропорційно обраній базі.

Прямі витрати на оплату праці і виробничі накладні витрати в сумі складають конверсійні витрати.

Конверсійні витрати - витрати на обробку сировини для перетворення її в готовий продукт.

Невиробничі витрати - витрати на управління, збут продукції, дослідження і розробку й інші функції бізнесу.

Дана концепція витрат використовується для складання фінансової звітності.

Другий напрямок класифікації витрат – корисність для прийняття управлінських рішень. Для цих цілей витрати поділяються на наступні групи:

1) Релевантні і нерелевантні витрати.

Релевантні витрати - витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень.

Нерелевантні витрати - витрати, що не залежать від прийняття рішень.

Наприклад, ви розглядаєте питання - придбати комп'ютер для ведення бухгалтерського обліку чи орендувати його. У цьому випадку вартість комп'ютера й орендна плата є релевантними витратами, а вартість програмного забезпечення є нерелевантними витратами, оскільки вони будуть мати місце в обох випадках.

Витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями, називаються диференціальними витратами.

У наведеному прикладі диференціальні витрати - різниця між вартістю комп'ютера і сумою орендної плати за період експлуатації.

2) Постійні і змінні витрати.

Класифікація витрат за даним критерієм та її використання буде розглянуто в наступному розділі.

3) Дійсні і можливі витрати.

Розглядаючи різні альтернативні варіанти рішень, варто враховувати не тільки дійсні (реальні), але і можливі витрати (втрати).

Дійсні витрати - витрати, що вимагають виплати грошей чи витрат інших активів. Ці витрати відбиваються в бухгалтерських регістрах по мірі їх виникнення.

Можливі витрати - вигода, що втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних грошей: покласти їх у банк на депозит чи придбати комп'ютер і здати його в оренду.

У цьому випадку релевантні витрати включають (Мал. 3.4):

Мал. 3.4. Релевантні витрати

Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і приймають до свідома тільки у випадку прийняття рішення щодо використання обмежених ресурсів.

4) Маржинальні і середні витрати.

Маржинальні витрати – це витрати на виготовлення (придбання) кожної додаткової одиниці продукції чи товару. Їх розмір за звичай розраховується шляхом ділення додаткових витрат на кількість додаткових одиниць виробів.

Середні витрати – це сума витрат на одиницю продукції, отримана шляхом ділення сукупних витрат на кількість одиниць виробів.

Третій напрямок класифікації – можливість контролю. Для контролю діяльності окремих підрозділів і оцінки роботи їхніх керівників виділяють контрольовані і неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - витрати, що менеджер може безпосередньо контролювати чи може здійснювати на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати - витрати, що менеджер не може безпосередньо контролювати чи не може здійснювати на них значний вплив.

Практичний поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані залежить від сфери повноважень менеджера. Ті ж самі витрати можуть бути контрольованими з боку начальника цеху одного підприємства і неконтрольованими для начальника цеху іншого підприємства.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є основні матеріальні витрати й основна зарплата, а неконтрольованих - амортизація верстатів.

Класифікація витрат на контрольовані і неконтрольовані покладена в основу системи управління за центрами відповідальності.

Останній напрямок класифікації витрат – джерела їх покриття.

За джерелами покриття витрати поділяються на:

- такі, що повинні покриватись за рахунок виручки. До них відноситься собівартість продукції, робіт, послуг.

- такі, що повинні покриватись за рахунок валового прибутку. До них відносяться поточні операційні витрати – адміністративні витрати та витрати на збут. Завдання керівництва підприємства для отримання прибутку – вкластися операційними витрат тами у розмір валового прибутку.

- такі, що повинні покриватись за рахунок спеціальних додаткових надходжень. До них відносяться інші витрати, що можуть плануватись підприємством, наприклад, витрати на утримання об’єктів соціальної сфери повинні хоч би частково компенсуватись тими, хто отримує ці послуги; потрібно, щоб виручка від реалізації запасів покривала їх собівартість.

- такі, що повинні покриватись за рахунок поточних фондів грошових коштів. До них відносяться поточні витрати, що дуже важко, або неможливо планувати – виплати фінансових санкцій, невідкладні господарські витрати та інші

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
7. А/. Поняття про судовий процес.
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
11. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
12. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.

Переглядів: 883