Основні дидактичні системи.

Традиційна, чи пояснювально-ілюстративний вид навчання Йоганна Фрідріха Гербарта:

навчання розглядається з погляду вчителя;

вчитель – суб’єкт навчання, учні – об’єкти;

ефективність навчання залежить від прийомуів і методів діяльності вчителя;

метою навчання є формування інтелектуальних умінь, уявлень, понять, теоретичних знань.

викладання, засвоєння і відтворення – основні етапи навчання;

головна функція вчителя – чіткий та доступний виклад матеріалу.

Основний вклад Й.-Ф. Гербарта вичленування 4 формальних ступенів навчання:

1. ясність – виклад, пояснення матеріалу у формі бесіди чи розповіді, активізація опорних знань;

2. асоціація – забезпечення зв’язку нового матеріалу з раніше засвоєними знаннями;

3. узагальнення – вкл. нових понять до раніше сформованої с-ми знань методіми бесіди й дискусії

4. застосування набутих знань на практиці (вправи, задачі)- формування уміння.

Недоліки:

• вербалізм та інтелектуалізм навчання;

• недостатнє врахування інтересів, потреб і запитів учнів; та увага до розвитку здібностей учнів.

• ототожнення пізнавального розвитку і засвоєння знань;

• формалізм навчання, методичну рутину і консерватизм.

Педоцентрична Джона Дьюї або прогресивістська, реформаторська, навчання через роблення, її сучасне втілення – конструктивізм:

1. учень – суб’єкт навчання зі своїми власними поглядами й уявленнями про світ;

2. учитель – організатор навчально-пізнавальної та дослідницької діяльності (постановки важливих практичних проблем), без нав’язування;

3. гнучкість процесу навчання;

4. підручник – не основне джерело навч інформації;

5. засвоєння знань і умінь є побічним продуктом

Основна ідея – «навчання через відкриття», яке здійснюється за такими етапами:

1) відчуття учніми утруднення;

2) аналіз і формулювання конкретної проблеми;

3) обгрунтування гіпотез щодо її розв’язання;

4) логічна перевірка гіпотез;

5) практична перевірка гіпотез за допомогою спостережень і експериментів.

Недоліки:

- надмірний лібералізм

- неекономічність «навчання черз відкриття»

- недооцінка теоретичних знань

- перебільшення ролі випадкових інтересів учнів при виборі змісту освіти

Таким чином, дидактика стоїть перед вибором: або давати систематизовані, фундаментальні знання на високому академічному рівні методом директивного навчання і, як наслідок, втратити індивідуальність, психологічну своєрідність і гальмувати розвиток особистості; або надати безконтрольну ініціативу учням в дидактичному процесі, керуючись тільки їхніми потребами – і тим самим втратити систематичність в навчанні, знизити рівень освіти. Розв'язання цієї проблеми знаходимо в сучасних дидактичних системах: Програмована концепція навчання, Теорія поетапного формування розумових дій, Проблемне навчання, Розвиткове навчання, Педагогіка співробітництва, Особистісно орієнтоване навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.