Структура готовності менеджера до комунікативної діяльності.

Як методологічна основа формування комунікативної компетентності фахівця виступає концепція педагогіки індивідуальності О. Гребенюка, Т. Гребенюк []. Дана концепція реалізує ідею людинознавчої спрямованості в усіх сферах життєдіяльності, ідею формування людського в людині, а не тільки й не стільки особистості й особистісних якостей. Індивідуальність визначається основними її сферами:

- інтелектуальною,

- мотиваційною,

- емоційною,

- вольовою,

- предметно-практичною,

- саморегуляції

- й екзистенціальною.

Оскільки саме потреби й похідні від них трансформації – мотиви, інтереси, переконання, прагнення, потяги, бажання,ціннісні орієнтації тощо – представляють основу й рушійну силу людської поведінки, її спонукання й мету, ці потреби треба, на думку психологів (С. Рубінштейн, П. Симонов), розглядати як ядро індивідуальності, найістотнішу її характеристику.

Використання семантично-критеріального аналізу до поняття “комунікативна компетентність” дозволяє виділити у його складі професійно важливі ознаки якості менеджера. Це, передусім, такі: ефективність комунікативного процесу, ситуативна адаптивність, вміння успішно функціонувати в суспільстві, адекватне відображення соціальних об’єктів, ефективність у спілкуванні, високий рівень спілкування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність комунікативної компетенції.	\|	Поняття про імідж-само(ауто)презентацію менеджера.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.