Структура фінансово-правової норми. Особливості гіпотези, диспозиції і санкції фінансово-правової норми

Всі фінансово-правові норми покликані регулювати суспільні відносини з приводу розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу. Для досягнення цілей правового регулювання необхідно:

1) чітко визначити зміст фінансово-правової норми;

2) визначити умови, за яких зміст правової норми може і повинен здійснюватись;

3) встановити наслідки, що виникають у результаті порушення правової норми.

Відповідно до цих завдань будується структура фінансово-правових норм, як і норм інших галузей права, у вигляді трьох структурних елементів: гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза фінансово-правової нормивизначає умови дії фінансово-правової норми, тобто обставини, за наявності яких в учасників фінансових правовідносин можуть виникнути передбачені фінансово-правовою нормою права і обов’язки у галузі розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу. Гіпотеза фінансово-правової норми визначає межі дії тих суб’єктів фінансових правовідносин, яких диспозиція наділяє певними правами і обов’язками. Наприклад, умовою сплати податку з доходів фізичних осіб, відповідно до ст.. 162 Розділу ІV Податкового кодексу України є отримання доходу як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи фізичною особою-резидентом та фізичною особою нерезидентом, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, або фізична особа є податковим агентом. Тобто гіпотеза фінансово-правової норми визначає умови, за наявності яких юридична чи фізична особа стає платником цього податку.

Диспозиція фінансово-правової норми –це саме правило поведінки (дія чи бездіяльність). Вона вимагає визначеної поведінки учасників фінансово-правових відносин у сфері розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу, передбачених гіпотезою фактичних обставин і не допускає відхилень від них. Тобто, диспозиція фінансово-правової норми визначає зміст прав і обов’язків учасників фінансових правовідносин. Так, наприклад, гіпотеза норми, що міститься в статті 164 Розділу ІV Податкового кодексу України визначає умови, за яких громадяни сплачують податок з доходу: наявність самостійного джерела доходів, а також порядок сплати, нарахування тощо «164.1. базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6. цієї статті на суму податкової знижки такого звітного року. Пункт 6 Ст.. 164 конкретизує «Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Отже, диспозиція фінансово-правової норми вимагає визначеної поведінки від учасників правовідносин щодо сплати податку і не допускає будь-яких відхилень від визначених правил.

Санкція фінансово-правової нормимістить вказівку на юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначеного у диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі фінансово-правової норми. Вона є способом захисту приписів, установлених фінансово-правовою нормою. Санкція передбачає наслідки порушення фінансово-правової норми, визначає види юридичної відповідальності, які покладаються на тих суб’єктів фінансових правовідносин, які порушили приписи фінансово-правових норм. За допомогою санкціїі здійснюється державний примус до виконання приписів фінансово-правових норм. Наприклад, Стаття 126. Порушення правил сплати (перерахування) податків 126.1. У разі якщо платник податків не сплачує суми
самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків,
визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до
відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за
останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у
розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за
останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у
розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стаття 127. Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати 127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата
(неперерахування) податків платником податків, у тому числі
податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь
іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків
суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків
суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені частиною першою цього пункту, вчинені
протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків
суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання
або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та
обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на
особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.
При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється
від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або
податкового боргу.

Стаття 128. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби 128.1. Неподання або подання податкової інформації банками чи
іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим
Кодексом, органам державної податкової служби, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень. Ті самі дії, вчинені протягом року після застосування
штрафу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.

Отже, санкція вказує на заходи фінансового впливу за порушення приписів фінансово-правової норми. Саме в санкції втілено імперативний характер приписів у сфері публічної фінансової діяльності. За порушення встановлених умов законодавство передбачає можливість ужиття фінансових, адміністративних, дисциплінарних та кримінальних заходів. Точиться тривала наукова дискусія щодо наявності фінансової відповідальності (не передбаченої Конституцією України). При цьому необхідно брати до уваги, що фінансові санкції у вигляді штрафів, пені або припинення бюджетного фінансування є обов'язковим наслідком порушення встановлених фінансовою нормою правил поведінки. Санкціям фінансово-правових норм властивий ряд ознак.

Зокрема, оскільки санкції є одним із видів державного примусу, вони об'єктивно втілюються у нормах фінансового законодавства; застосовуються спеціально уповноваженими органами; їм притаманна імперативність і майновий характер. Мета їх — забезпечення суспільних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, дотримання фінансової дисципліни.

Санкції фінансово-правових норм за своєю сутністю є економічно-юридичними (майновими), бо невигідність, небажаність передбачуваних ними заходів полягає у зменшенні майнової сфери правопорушника через його грошові фонди й засоби. Ці заходи покликані виливати на економічний стан платників, вони призводять до зменшення сум, що залишаються у їх розпорядженні, скорочують відрахування до фонду економічного розвитку тощо.

Розглядаючи санкції фінансово-правових норм у повному обсязі, в їх функціях можна виділити таку особливість, як поєднання правовідновлювального і штрафного (карного) характерів. Завдяки реалізації санкцій відновлюється порушена фінансова дисципліна, в тому числі порядок нарахування та сплати податків. Отже, санкції дають змогу відшкодувати збитки, завдані правопорушенням, та відновити становище, що існувало до його вчинення. Оптимальною є ситуація, коли застосовуються санкції, що водночас виконують компенсаційні та штрафні функції.

Наприклад, фінансова санкція — це штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що застосовується уповноваженим державним органом до платника податків за вчинення податкового правопорушення у порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів при забезпеченні грошових надходжень до бюджету.

Особливості фінансово-правової санкції:

1) як правило, мають грошовий характер;

2) змістом їх є застосування заходів примусового впливу до порушників через їх грошові фонди та кошти;

3) в результаті їх застосування публічні субєкти дістають можливість збирати, розподіляти та використовувати кошти відповідно до загальних інтересів;

4) поширюються на усіх учасників фінансових правовідносин;

5) поєднують в собі право відновлювальні і штрафні (каральні) елементи;

6) в окремих випадках застосовуються за відсутності вини суб’єкта фінансових правовідносин (пеня нараховується автоматично контролюючими органами, не встановлюючи вини правопорушника);

7) за порушення приписів фінансово-правових норм можуть застосовуватись не лише заходи фінансового, а й адміністративного, трудового, кримінального права.

Виділяють наступні види фінансово-правових санкцій: бюджетні, податкові, кредитно-грошові, валютні фінансові санкції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.