Засоби і типи правового регулювання.

1) Правові засоби — це правові інститути, за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права, забезпечується досягнення соціально корисних цілей, основною з яких є упорядкування суспільних відносин.

Юридичними засобами правового регулювання виступають правові норми, правовідносини, правозастосовчі акти, договори, юридичні факти, суб'єктивні права, юридичні обов'язки.

Якщо правовими засобами регулювання виступають правові норми, правовідносини, акти реалізації і застосування права, то правовими способами є найпростіші частини правової норми.

2) Способи правового регулювання (правові способи)— це специфічні прийоми регулювання суспільних відносин, які визначаються характером припису, зафіксованим в нормі права, та засобами впливу на поведінку осіб. В теорії права прийнято виділяти три основних способи правового регулювання. Традиційно в теорії права виділяються способи правового регулювання:

a) основні(дозволи, зобов'язання, заборони);

b) допоміжні (заохочення, рекомендації, покарання, пільги тощо).

Основні способи правового регулювання:

ð дозволи - надання особі права на власні активні дії чи бездіяльність, тобто свободи вибору варіанта поведінки (вчиняй, як вважаєш за потрібне); результати дозволів - суб'єктивні права;

ð зобов'язання (веління) - покладання на особу обов'язку певної активної поведінки (чини тільки так); результати зобов'язань - юридичні обов'язки активного типу;

ð заборони - покладання на особу обов'язку певної пасивної поведінки, утримання від вчинення якихось дій під загрозою настання відповідальності (тільки так не чини); результати заборон - юридичні обов'язки пасивного типу.

Способи правового регулювання (дозволи, зобов'язання, заборони) з більшою ефективністю досягають своєї мети тільки в тісному зв'язку один з одним.

Трьом мінімальним способам правового регулювання відповідають три типи норм права:

Ø уповноважувальні (дозволяючі);

Ø зобов'язувальні;

Ø заборонні.

Допоміжні способи правового регулювання:

ð заохочення - юридичне схвалення суспільно корисної поведінки особи за допомогою винагороди за активну діяльність (грамота, премія, нагородження іменною зброєю, присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України" та ін.); є одним із видів стимулів у праві;

ð рекомендації - юридична пропозиція особі обрати оптимальний варіант поведінки;

ð покарання - юридичний осуд (засудження) винної, протиправної поведінки, що виражається в негативній оцінці правопорушення й особи, котра його вчинила; є одним із видів обмежень у праві;

ð пільги - правомірне полегшення становища суб'єкта права через надання будь-яких переваг або часткового звільнення від виконання встановлених загальних правил і обов'язків (податкові пільги, встановлювані з метою розвитку підприємства, виробництва, фермерства, інвестиційної діяльності та ін.). Правові пільги, що характеризують спеціальний статус відповідних груп населення (інвалідів, пенсіонерів, студентів, самотніх матерів та ін.) слід відрізняти від правових привілеїв - спеціальних (виняткових) правових пільг, встановлених для конкретних суб'єктів вищого ешелону влади як необхідних для повного і якісного здійснення ними обов'язків (дипломатів, депутатів, міністрів, президента тощо). Іноді правові привілеї встановлюються для громадян, підприємств, установ, організацій. Наприклад, надання відстрочки від призову на військову службу окремим категоріям громадян.

3) Тип правового регулювання — це загальна спрямованість впливу права на суспільні відносини, яка залежить від того, що покладено в основу регулювання — дозвіл чи заборона. В юридичній науці та практиці існують дві юридичні формули, на основі яких виділяють два типи правового регулювання.

Перша формула: «дозволено все, крім того, що прямо заборонено в законі». Це — загальний дозвіл. На цій формулі побудовано загаль-нодозвільний тип правового регулювання. За цим типом встановлюються чітко сформульовані заборони. Як правило, їх кількість невелика, а обсяг дозволеного не визначено. Можна робити все, що не заборонено. Це означає, що суб'єкти можуть здійснювати будь-які дії, які не увійшли в перелік заборонених. Цей тип правового регулювання сприяє або принаймні не заважає прояву ініціативи, активності.

Друга формула правового регулювання звучить інакше: «заборонено все, крім того, що прямо дозволено законом». Цей тип називається звільненням від заборони, або спеціальним дозволом. Це означає, що учасник правових відносин може здійснити тільки дії, що прямо дозволені законом, а всі інші дії заборонено. Формулюється конкретне звільнення від заборони, тобто робиться виняток із загальної заборони.

Переглядів: 575

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.