Показання до застосування гепарину. Абсолютні та відносні протипоказання. Ускладнення терапії. Антидот

Гепарин – антикоагулянт прямої дії, несе на собі сильний негативний заряд, що сприяє взаємодії гепарину з білками, що беруть участь у згортанні крові і зменшує її згортальну активність. Гепарин є кофактором антитромбіну ІІІ факторами згортання крові і інактивує їх. Перешкоджає утворенню тромбопластину, тромбіну з протромбіну, фібрину з фібриногену, інактивує тромбін і фібрин, зменшує агрегацію і адгезію тромбоцитів, лейкоцитів і еритроцитів.

Також гепарин пригнічує хемотаксис нейтрофілів, мієлопероксидази, лізосомальних протеаз, вільних радикалів, функцію Т-лімфоцитів і факторів комплементу.

Гепарину властива антимітогенна і антипроліферативна дія на гладенькі м’язи судин, він сприяє зниженню в’язкості плазми, стимулює ангіогенез.

Препарат стимулює виділення ліпопротеїнової і печінкової ліпази, забезпечує внутрішньосудинні процеси деліпідизації хіломікронів і ліпопротеїнів низької щільності.

Фармакодинамика (основні ефекти).

1. Протизгортальна дія.

2. Антиатеросклеротична дія (знижує вміст ліпідів і холестерину в крові).

3. Гіпотензивна дія (розширює судини , зокрема коронарні).

4. Покращення коронарного кровообігу, розвитку коллатералей.

5. Покращення функції міокарда.

5. Підсилення діурезу, виведення сечової кислоти.

6. Зниження рівня цукру в крові.

7. Розширення бронхів.

8. Підсилення активності паратгормону, зв'язування адреналіну.

3. Протизапальна і протиалергічна дія.

Показання. Для попередження і зменшення тромбоутворення (ДВС-синдром), при гострому інфаркті міокарда, тромбозах, емболіях, при штучному кровообігу, при гемодіалізі, переливанні крові, для лікування тромбофлебітів, трофічних виразок (місцево в мазі).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.