ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Період ігрової діяльності. Кожна людина в будь-які часи і будь-яких народів обов'язково проживає в дошкільному віці етап ігрового дитинства. У цей період гра є провідною діяльністю дитини.Вітчизняна психологія та педагогіка вважають гру своєрідним і неповторним явищем дошкільного дитинства, що має особливе значення в розвитку дитини й формуванні її особистості. Гра постійно привертає увагу фахівців як форма ставлення дітей до оточення, як форма освоєння явищ життя. Враховуючи факт першорядного значення гри як природної стадії її розвитку, ООН проголосило гру універсальним та невід 'ємним правом дитини.

Дошкільник прагне зрозуміти «що я можу». Починаючи від пер
шого «я сам», він поспішає налагодити активний, діючий контакт із
навколишнім світом. І тому всіма своїми незміцнілими духовними
силами намагається повідомити світу про те, що «я є», «я живу»,
«я дію». Стрімкому зростанню соціалізації, невгамовній працездатності
й наполегливості, пластичності дошкільняти в ігровому збагненні світу
можна тільки позаздрити. Найбільш уживаними іграми в середовищі
малюків мають стати ігри, які сприяють прищепленню етичних пере-
,ш 33

Генезис людини і гри

конань, стимуляції розвитку високих почуттів, формують навички організованого виконання дій.

Період ігрової діяльності можна умовно поділити на дві фази: процесуальні предметні ігрові дії та сюжетно-рольові ігри.

У першій фазі формуються передумови продуктивної з елементами трудової діяльності. Цікаво, що діти накладають «роль» недоступного їм предмета на опредмечений, використовуючи його тепер у новому значенні. Певне напрацювання в такій діяльності з предметами поступово переноситься в експериментування з соціальними стосунками між людьми. Беручи на себе «роль» дорослого, дитина покладає на себе й певні правила, що регулюють її дії з предметами та координують процес установки взаємин між виконавцями інших ігрових «ролей». У такого роду іграх дитина наближається до високохудожнього виконавця-ак-тора. Але якщо останній намагається досягти правдивості у відбитті характеру і змісту персонажу фізично-технічними засобами, то перший абсолютно вірить у те, що робить, просто живе цим, перебуваючи водночас у двох вимірах: я є «я», і я є «той, кого я граю», майже ідеально накладаючись на обрану роль. Недарма К. Станіславський наполягав на спостереженні й вивченні акторами ігор дітей як взірця ігрового й акторського таланту.

Розвиток інстинкту наслідування здійснюється через імітацію дій тієї чи іншої людини до передачі його переживань, почуттів.

З'являються два нових революційних шляхи пізнання: перший — наблизити недосяжне шляхом утворення «другого плану» у тих предметів, що давно стали адаптованими дитиною, другий — вступити в спілкування із собі подібними дослідниками життя чи дорослими з метою обміну інформацією. Перший шлях заклав підвалини гри як виду діяльності, другий — дав підстави для появи ефективного знаряддя педагогічного впливу — сюжетно-рольових ігор.

Своєрідним індикатором внутрішнього світу дитини є зображувальна діяльність. Брак лексикону компенсується «мовою» малюнка. Діти малюють де завгодно й на чому завгодно, напрацьовуючи техніку ведення руки, опановуючи пласким простором і набором зображувальних засобів (лінії, квадрати, трикутники, овали). Сюжетний бік малюнків й ігор має соціальний характер.

У другій фазі сюжетно-рольової гри дошкільник реалізує себе як творча особистість, адже подібні ігри відкривають широкі можливості для розвитку фантазії та творчості дошкільника (О. Дьяченко). А. Запорожець виділяє в грі наявність двох планів відношень, що визна-

Онтогенез особистості й генезис гри людини

чають переживання дитини: переживання, нав'язані певним сюжетом та конкретними ролями, й переживання з приводу гри (розподілення ролей та узгодження правил гри).

Широкі й різноманітні можливості гри дають змогу розглядати її як засіб успішної соціалізації дошкільнят. У грі дитина навчається, виховується й розвивається як особистість, у неї формуються ті аспекти психіки, від яких буде залежати успішність її соціальної практики в подальшому житті. Основна роль гри — допомога дитині увійти в життя дорослих, зрозуміти функції й смисл людської діяльності. Гра моделює соціальні взаємини за допомогою ролей, ігрових дій, ігрових предметів та заміщень.

Проблеми, які виникають у сфері соціалізації в дитинстві й не знаходять в ньому свого розв'язання, не зникають, а стають дорослими проблемами.

Отже, у сюжетно-рольових іграх діти покладають на себе ролі дорослих людей і в ігровій імітаційній ситуації відтворюють дії дорослих та відповідні їм взаємини. Сюжетно-рольові ігри — найкращий, найефективніший модуль стимуляції соціальних потенцій дитини та поле для надбання соціальної компетенції. Бажаними для дошкільника є ігри, предметом яких є зміст соціальних взаємин. Гру використовують для навчання дошкільників різних дій з предметами, способів і засобів спілкування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.