НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Період навчальної діяльності. «Золотий вік дитинства» (В. Сухом-линський), «Серце дитинства» (Р. Штайнер) характеризується виходом в авангард потреби в пізнанні, в активній розумовій і художній діяльності, у набутті умінь співвідносити дійсне й минуле, те, що зараз реально проживається та уявлене, в реалізації себе у творчих справах будь-якого спрямування. У дошкільному віці все побудовано на імітуванні. Кристалізація досвіду відбувається у шкільні роки.

Період навчальної діяльності є початком систематичного навчання. Тепер провідною діяльністю є не захоплення процесом діяння та відсутність інтересу до результату, а навчання, засвоєння комплексу знань і відповідних умінь. Опановуючи суспільним досвідом, дитина пізнає й безпосередньо оточення і великий складний світ з його культурними надбаннями. Особливо це проявляється в опануванні видами мистецтв. Попередньо здобутий художньо-естетичний досвід допомагає перейти

5* 35

Генезис людини і гри

від інтуїтивного підсвідомого проникнення в художню матерію до осмисленого предметного пізнання її завдяки сформуванню психологічних структур головного мозку та нагромадженню інтелектуальних сил.

Гра, з погляду освіти, — це «будь-яке змагання або змагання між тими, що грають дії, які обмежені певними умовами (правилами) і спрямовані на досягнення певної мети (виграшу перемоги, призу)» (Зллінгтон, Зддінаол).

Виділяють декілька понять, тісно пов'язаних з використанням гри з навчальною метою: моделювання, імітація, змагальність, удосконалення.

Ігри й імітації дають змогу вчитися на власному досвіді, а не вислуховувати вказівки вчителя. Грамотно підготовлена гра-імітація припускає: глибоко продумані навчальні цілі, структуру, забезпечувану ведучим, високий рівень включення учасників, аналіз і обговорення набутого досвіду або отриманої інформації. Ігри й імітації можуть бути придумані й розроблені самим ведучим або взяті з різних інформаційних джерел.

Молодший школяр намагається у грі бути «сильнішим», «швидшим», «помітнішим», «спритнішим». Його вабить незвичайне, таємниче, пригодницьке, прекрасне. Він у владі інтересу до всього навкруги, все його інтригує. Він легко розкривається, іде назустріч, невимушено та природно поєднує гру, навчання і працю. Світ для нього сповнений гри. Причому приваблює у грі не стільки приз, скільки факт допомоги комусь, не стільки процес, як радість досягнення результату, гордість за те, що «ми» або «я» сьогодні кращі.

Діти відшукують нове в собі та навколишньому житті через збиральництво (фантики цукерок, жуйок, камінчиків, листочків, квіточок, картинок тощо). У цій поведінці тривають ігри предметно-маніпуля-ційного періоду.

Головною особливістю дітей молодшого шкільного віку є домінуюча допитливість. У цьому віці малята ставлять тисячі найрізноманітніших запитань, цікавлячись суттю, заглиблюються у зміст речей, понять, предметів (на відміну від дошкільнят, які цікавляться лише зовнішнім поверхневим ознайомленням з об'єктом). Величезний потік різноманітної інформації значно збагачує внутрішній світ дитини. Але відсутність міри і продуманого керівництва може призвести до пересиченості, небажання розібратися в побаченому або почутому, а то й до девальвації цінності знання.

У творчому плані, для використання гри як освітнього засобу, розмежовують ігрову діяльність і цілеспрямовану гру, тобто ігри з прави-

Онтогенез особистості й генезис гри людини

лами, підпорядковані досягненню попередньо окресленого ігрового (не практичного) результату (див. М. Кларін «Інноваційні моделі навчання в зарубіжних педагогічних пошуках»).

Ігромайстру має бути відомо, що молодші школярі обожнюють шукати таємниці, скарби, а тому глибоко втягуються у виконання будь-якого завдання, організоване як ігрове чи пошукове. Кожна вправа стає для дітей на кшталт гри у «жмурки». Як невідоме можна уявити будь-яке завдання, будь-який тренінг. Діти завжди готові до подібного роду праці. Можна сказати, що діти навчаються екпериментально-до-слідницьким шляхом.

Незважаючи на те, що роль ведучого відіграє важливе значення у створенні ігрової ситуації, процес самого навчання відбувається за допомогою надбаного дітьми досвіду.

Предметно-ігровий реквізит і матеріали, що можна залучити до ігрової діяльності молодшого школяра, безмежні. В арсеналі ігромай-стра можна мати:

• предмети спортивного спрямування (ракетки настільного тенісу та бадмінтону, відповідні їм м'ячики й воланчики, волейбольні, футбольні, баскетбольні м'ячі, ключку і шайбу, лук і стріли, шахмати, шашки, велосипед, лижі, ковзани, ролики тощо);

• предмети інтелектуального спрямування (головоломки, моделі літаків, пароплавів, автомобілів, різновиди конструкторів (технічні, паперової пластики, «Лего», «Пазл» тощо), залізничні колії, набори для ручної праці, книги, енциклопедії тощо);

• предмети культурно-розвивального спрямування (клясери для марок, значків, альбоми для збирання речей, гербаріїв, фотоапарат, ПК, принтер, мікроскопи, калейдоскопи, різновиди конструкторів тощо);

'предмети дозвіллєвоїспрямованості (доміно, настільні ігри, повітряні змії, радіоприймач, програвач, магнітофон, різновиди музичних інструментів, навушники).

Взагалі треба сказати, що ніколи в житті ігромайстра не буде більш вмотивованого, підготовленого, цілеспрямованого, відданого і цікавого гравця, ніж молодший школяр. Він дотримується ігрової дисципліни, відзначається повагою до дорослих, бажанням їм допомогти. Головний метод навчання, в тому числі й у грі — метод «роби, як ми, роби з нами, роби краще за нас». Діти обожнюють імітувати, причому в усьому, що їх оточує.

Якщо в цьому віці загубити гру, втрата буде непоправною.

Генезис людини і гри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.