НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У період навчально-професійної діяльності поведінка представників віку ранньої юності ( 15—17 років) докорінним чином відрізняється від поведінки підлітків. Із незграбних підлітків вони перетворюються на юнаків і дівчат (з бридкого каченяти в прекрасного лебедя). Це період початку зрілості, самостійності. Центральним новоутворенням цього періоду стає процес активного розвитку особи, формування світогляду. Основною потребою стає оцінка своїх морально-психологічних властивостей і самоутвердження.

Відчуття «дорослості» виявляється у хлопців і дівчат інакше порівняно з підлітками. Його відмінною рисою є самоствердження і самовираження у сфері соціальних і етичних взаємин. У цьому віці становлення самостійного «я» досягає апогею. І в цьому підсумковому моменті стають очевидними всі напрацьовані, набуті позитиви й суперечності в структурі соціальних ролей, а також рівні особистих домагань. Питання «хто я?» стає центральним в розумінні буття. Проблема розуміння сенсу життя постає глобальною, і від дорослого (вихователя, ігромайстра) очікують справжньої відповіді.

Причому в поведінкових актах хлопці й дівчата можуть доходити до крайнощів: з одного боку — максималізм, екстремізм, маргіналізм тощо, а з другого — замкнутість, самообмеження. Концентрація на внутрішньому світі, на особистих переживаннях викликають відчуття уявної самоти (І. Кон) і навіть можуть спровокувати суїцид.

Характерною особливістю періоду ранньої юності є виступ на поверхню третинних рис характеру. Це риси не так індивідуальності, як особи. Вони привносяться разом зі змінами соціального статусу людини, його ролі як члена сім'ї, колективу, суспільства. Педагогічним завданням ігромайстра є завдання наголосити, а можливо, і вперше переконливо показати (не за шкільною партою, а в довільному середовищі), що масштаб людської особи залежить від обсягу і кількості ввібраних індивідуумом скарбів людських знань і досвіду та, через опосередкування їх, наскільки буде готовий до самовіддачі себе на благо інших.

Онтогенез особистості й генезис гри людини

Молоді люди тяжіють до «клановості» (ми і вони), визначають і відпрацьовують ролі, окреслені колективом. Ролі привносяться лідерами з того середовища, де розвивався індивід. Зрозуміло, ці ролі можуть мати і позитивний, і негативний вектори. Більш життєстійкі хлопці й дівчата знаходять своє місце в цьому лабіринті доволі легко і посідають певне місце в колективі. Незатребувані ж, тобто ті, що не «вписалися» в систему, — стають асоціально настроєними: вони або впадають в депресію (самота), або можуть завдавати неприємнощів нестандартною зухвалою поведінкою. Якщо самооцінка індивідуума не збігаються з установкою і оцінкою колективу, — конфлікт буде неминучим.

Як бачимо, поле діяльності для розв'язання численних проблем молоді через гру широке. Можливі цілі ігор: корекція взаємин, позитивне ставлення до людей, прогнозування успіху, опанування технологіями успіху.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.