ВИГРАШ У ГРІ

Виграш у грі — це наявне чи уявне надбання, досягнення, перевага. У дитячих сюжетно-рольових іграх виграшем є сам дійовий процес. Головною установкою у грі є орієнтація на чесну перемогу, достойну конкуренцію, лицарське ставлення до суперника у грі. Слід боятися вироблення у гравців рефлексу грати лише на матеріальний приз. Так виховується жадоба для володіння, стимулюється азарт («азарт — це стан, у який ми входимо, виходячи із себе» — В. Жемчужников), бажання перемогти будь-яким способом. Справжній ігромайстер утримуватиметься від подібного стимулювання, адже він пам'ятає про те, що гра є насамперед «майстернею» встановлення людських стосунків, пропагандою високоетичних норм спілкування.

Звичайно, діти можуть отримувати певні призи та заохочення за участь у грі, а тим більше за перемогу. Однак робиться це з метою підкріпити рефлекс «задоволення», «активного діяча». Дати відчути приємність бути активним, насолоду бути переможцем. Викликаний і правильно зафіксований такий стан неодмінно буде вмотивовувати гравця на нові спроби проявитися в активності, в тому числі і в грі. Наприклад, доречною буде тирада ігромайстра: «Мені дуже хочеться, щоб ви запам'ятали цю мить! Подивіться, як блищать очі ваших уболівальників, як вам гучно плещуть в долоні! (просіть аплодисменти у зали). Ви сьогодні — переможці! І ми вітаємо вас!»

У переліку найдемократичніших призів та заохочень для дітей виступають: солодощі (головне, не переборщити з кількістю чи вагою), книги, настільні ігри, надувні кульки, іграшки, канцелярське приладдя, спортивне обладнання, фірмові футболки, флаєри, та інші «цінні» предмети світу дитини. Бажано, щоб участь гравця була відображена у грамотах, дипломах, посвідченнях, похвальних листах, бейджиках та інших пам'ятних предметах. Розташовані вдома на видному місці, вони ефективно виконуватимуть мотивувальну функцію (підштовхуватимуть на нові дійові прояви) та сприятимуть усталенню позитивної домінанти гравця. Саме так чинять кращі керівники підприємств, утворюючи в офісах «дошку пошани», де представлено всі нагороди і результати досягнень.

Обумовлюючи проблему досягнення виграшу, обов'язково слід зупинитися на двох моментах: уміння бути переможцем, підготовка гравців до виграшу та уміння справлятися з програшем, бути переможеним. Перший момент є ефективним мотиваційним механізмом не тільки у

грі, а й взагалі у житті. Людина-переможець відчуває себе щасливою, вона отримує допоміжні крила для нових злетів у будь-якій сфері. Зафіксований стан переможця можна вимикати в собі під час скрути, і відновлені життєві сили спрямують людину на найоптимальніший варіант досягнення мети.

Справжній ігромайстер буде вчити гравців радіти за переможців. Успіх одного гравця слід зробити успіхом групи, команди, всієї аудиторії. Флюїди щастя мають охопити всіх присутніх. Це надихає, відновлює, додає віри в себе, у свої можливості, додає нових сил. Що робить переможець у мить перемоги? Він підстрибує, здіймає руки високо вгору, кричить від щастя, випускаючи решту нагромадженої, тепер уже зайвої, кінетичної енергії, підіймає високо вгору свою нагороду, демонструючи її всім присутнім. «Зоряний час» потрібно ствердити, вкарбувати в емоційну пам'ять. Іноді переможця гойдають. До речі, цей ритуал є спроба представити переможця сонцю, віднести його до сонячних людей. Та й переможний крик «Ура!» є свідченням про це: «у Ра» — той, хто наближений до Сонця, гідний його.

Справжній ігромайстер знайде хвилинку-іншу, щоби провести певні ритуали для переможців. Пропонуємо деякі з них.

Гойдання. Команда стає у дві колони обличчям одна до одної, перехрещують руки і в такій колисанці гойдають переможців (можливо, по черзі — по одному).

Скандування слів або коротких фраз з паралельними ритмічними плесканнями: «Браво» (або це ж слово тричі), «Молодці», «Дякуємо за перемогу», «Ви — найкращі, ми — найкращі» тощо.

Потічок. Пропускаючи переможців через колону (діти стоять обличчям одне до одного по двоє) махають руками, наче лаврами, і вигукують «Ура» тощо.

Хоровод. Поставивши в центрі переможців ходять по колу й багаторазово повторюють слова: «Поздоровляємо, бажаємо успіхів».

Тактильні поздоровлення. Ігромайстер пропонує чемно підійти до переможця і торкнутися його (подбати про безпеку, не налягати), щоб тому було приємно. Натомість його «щастя» перейде до вас.

Наведені форми значно ефективніші, ніж традиційні листівки, «блискавки», газетні випуски тощо, бо в них присутні тактильні контакти, позитивні емоції, підбадьорливі контакти очей. Загалом це утверджує рефлекс «переможця».

Ритуали для тих, що програли. Справжній ігромайстер обов'язково розв'яже проблему сторони, що програла. І ніколи не використає зовсім

Генезис людини і гри

Виграш у грі

порожнього й нікчемного педагогічного ігрового штампу, яким є фраза «Перемогла дружба». По-перше, вона не може перемогти, тому що не грала. По-друге, мета гри не оголошувала — досягти дружби. Було встановлено конкретні мету і завдання гри, з якими хтось упорався вправніше, хтось гірше. По-третє, переможцями є конкретні гравці або команда.

У грі, як і в житті, завжди є переможці в чомусь і в чомусь переможені. Правди життя треба вчити саме у грі! Іншого шляху і більш слушної миті не буде. «Важливо не те, чи програємо ми в грі, важливо, як ми програємо і як ми завдяки цьому змінимося, що нового візьмемо для себе, як зможемо застосувати це в інших іграх. Дивним чином поразка обертається перемогою» (Ричард Бах).

Не варто боятись програшу, слід боятися розпачу, несправедливого ставлення до конкурентів, некоректної оцінки власних спроможностей. Треба вчитись красиво програвати й радіти за інших! Ця заповідь конче потрібна людям, адже ми з вами є свідками величезних метаморфоз з дорослими людьми, які так і не навчилися цієї важливої якості. Звідси — всі гріхи: заздрість, злість, образа. Справжній ігромайстер знайде можливість попередити появу цих якостей. У найгіршому разі він матиме спробу протидіяти утворенню таких негативних формувань.

Протистояти таким і підтримати, втішити тих, що програли, можна провівши певні ритуали для переможених. У чому їх сенс? Покараного віддаляють від себе, намагаються дистанціювати (відійди від мене, я не подам тобі руки, не підходь до мене). Переможений сам відчуває свою «провину» і не хоче йти до загалу, навпаки — бажає усамітнитись. Справжній ігромайстер у такій ситуації намагатиметься максимально наблизити його до інших, довести першим, що ми не зрікаємось тих, хто зараз програв, ми поділяємо гіркоту поразки, ми добре розуміємо, як це програти, ми знаємо, що сили були рівні і виграти міг кожен, але сьогодні програв саме він. У самому програші нічого страшного нема. Конкуренти були у цю мить трохи спритнішими, активнішими, уважнішими. Ось наступного разу ви справді покажете, на що здатні. А зараз порадіємо за переможців, потішимось у хвилях їхніх радісних емоцій (під пісню переможців розгойдаємось усі разом).

Справжній ігромайстер знайде і сфокусує увагу присутніх на позитивних моментах гри і тих, що виграли, і тих, що програли, на надбаннях у нашій поразці. У будь-якому разі слід зігріти одне одного своїм диханням, увагою, обіймами, поглядом, жестом, словом, діями. Все перелічене може стати предметами гри. Ми ж пропонуємо кілька розроблених нами ритуалів утіхи.

Стати в коло, поставити пальці рук вказаною літерою (зімкнути великі пальці рук і відставити в сторони мізинці), тепер зійтися, об'єднатися у зірковому колі і сказати: «Наші зірки ще засяють!».

Скандування. Взявшись за руки вигукуємо: «Ми — все одно молодці», роблячи ривки руками вниз на сильну частину.

Добрий вулик. Стаємо в коло, перехрещуємо підведені до рівня пліч руки, дістаємось до пальців рук сусідів, закриваємо коло і гудемо, наче бджоли «Уууу», починаючи з низького звуку і підвищуючи інтонацію.

Колективна втіха. Ставши в коло, кладемо руки на голови сусідам і робимо відповідні рухи — втішно гладимо.

Нещасна киця. Члени команди, що програла, обирають довільно пари, обіймаються, кладуть голову одне одному на плече і промовляють: «Нещасна, нещасна киця!». Після цього шукають іншого партнера і повторюють вказані дії. Виконують декілька разів, в ідеалі — стільки, щоб охопити всіх присутніх.

Розгладить «зборочки душі». Ті, що програли, стають у внутрішнє коло, підводять руки долонями вгору і, потихеньку йдучи за сонцем, надають можливість решті дітей зовнішнього кола погладити їх по руках, плечах, голові, спині, ліктях.

Ми хочемо тобі подарувати. З цими словами кожен присутній дарує на щастя тим, що програли, щось нематеріальне, бажано оригінальне і дуже приємне (автори віддають перевагу своїм власним уподобанням).

8"²

розділ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.