ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРИ

Під час організації ігри ігромайстер має дотримуватися низки таких принципів:

1. Зазвичай мову ведуть про принцип відсутностіпримушень будь-якого виду під час включення дітей у гру про те, що ігрова взаємодія за своєю природою унеможливлює будь-яке насильство, утиск. Вільний і абсолютно добровільний вхід дітей у гру гарантує збереження їх ігрового настрою, усталює мотивацію, передбачає багатоваріантність форм розгортання сюжетних ліній.

Не ставлячи під сумнів значущість цього принципу, наголошуємо, що при цьому мають на увазі саме вільну, не керовану дорослим ігрову діяльність дошкільників, а не якусь іншу ігрову діяльність. Тобто таку, яка не має чітко встановленої мети, вдовольняючи гравців самим процесом.

Керована ж мудрим дорослим (чи тим, хто завдяки йому опанував обов'язками ведучого), встановленими метою і завданнями гра стає педагогічною. Не існує гри, яка б щось не розвивала, чомусь-то не навчала чи не виховувала б щось. Виходячи зі своєї мети, ігри можуть бути навчальними, розвивальними і виховними. Починаючи з молодшого шкільного віку, значно виростає потреба в організованій ролі дорослого, який запропонує ігри вищого порядку (інтелектуальні, проективні, технологічні, соціально-орієнтовного та духовкого спрямування). І тут вільною самостійною діяльністю вже не обійтись.

Залежно від генеральної мети гри, диск потенціалів гри (біле коло в центрі діаграми) переміщується по лінії радіусу до центру того чи іншого кола-сектора.

Якщо ігромайстер ставить за мету розвинути будь-який параметр особистості чи колективу, то диск потенціалів гри пересувається в бік центру сектора «А»—(сектор розвивальних ігор).Якщо ігромайстер ставить за мету навчити учасників нових знань, умінь чи навичок — диск потенціалів гри пересувається в бік центру сектора «Б» (сектор навчальних ігор).Якщо ж ігромайстер ставить за мету позитивно вплинути на емоційно-почуттєвий світ учасників ігрового спілкування, розвинути почуття чи формулювати певне переконання, відкрити нове

Майстерність володіння аудиторією

у собі, — диск потенціалів гри пересувається в бік центру сектора «В» (сектор виховних ігор).

На діаграмі 1 зображено варіант, коли гра представляє собою суму перелічених рівнозначних величин потенціалів (див. діаграму). Утворене в такий спосіб внутрішнє коло «Г» (обмежене пунктирними рисками) є полем потенціалів ідеальної гри, тобто такої гри, в якій логічно позв'язано навчальні, розвивальні й виховні цілі.

Ми ведемо мову про такого ігромайстра, який насамперед, є створювачем перспективного середовища для розгортання позитивного ігрового спілкування, ігрової дії. Причому не з позиції вчителя, наставника, а «ще одного гравця». Він той, хто поруч, той, хто робить інших здібними (фасілітатор), залишаючись при цьому завуальованою керівною фігурою. Він стимулює до проявів активності, діючи імпульсивно точно та гуманістично спрямовано. Тому перший принцип ми декларуємо у такому вигляді: імпульсне стимулювання ігрового простору з метою ввести в резонанс усі види потенцій особистостей(інтелектуальні, фізичні, емоційні, діяльнісні).

Діаграма

Принципи організації гри

2. Принцип розвитку ігрової динаміки.Він реалізується через
систему правил гри чи правил побудови ігрової програми. Правила
можуть стимулювати розвиток ігрового сюжету, змісту (прогресивний
режим), можуть стримувати, створюючи монотонність (регресивний
режим). Сутність перших—збуджувальна, других — зняття надмірного
збудження. У будь-якому разі, у будь-якому моменті гри, на будь-якій
фазі її розгортання в ній необхідна наявність «внутрішньої пружини»,
якою виступає ігрова інтрига («а далі що?»). Уміння розміщати цикли
«знаків питання» (запитально-пошукових зон) протягом розгортання
гри прямо пропорційне умінню розвивати ігрову динаміку.

3. Принцип підтримки ігрової атмосфери.Говорячи про цей принцип, мають на увазі здатність ігромайстра розігріти й підтримувати реальні почуття дітей. Що ширше задіяна емоційно-почуттєва палітра учасників ігрового дійства, то багатшою стає особистість. Генеральним вектором є спрямованість ігромайстра на гуманістичні цінності у спілкуванні. Способами стимулювання ігрової атмосфери виступають: дух суперництва, умови ігрового спілкування, відчуття безпеки й уникання моментів, що можуть провокувати на конфлікти, збагачення репертуару дитячих ігор, максимальне залучення попереднього ігрового досвіду дітей.

4. Принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності.Для справжнього ігромайстра дуже важливим питанням є вибір такого ракурсу розгортання гри і взагалі ігрового процесу, за якого відбудеться найефективніше перенесення сенсу ігрових дій, що відбуваються в умовлених ситуаціях у реальний життєвий досвід дітей. Співвідношення ігрового та неігрового спроектовано на поступову заміну гри позитивною працею, деструктивного чи пасивного спілкування — на оптимістичне і духовне. Цей принцип пов'язаний з мірою гри у правді життя.

5. Принцип ущільнення ігрової культури як змістовної частини загальнолюдської культури(кристалізація ігрового досвіду). Кристал вирощують методом насичення розчину. Таким чином можна ущільнювати і кристалізувати елементи ігрового досвіду людей. Логіка переходу від простих ігор до складних ігроформ пов'язана з поступовим поглибленням різнобічного змісту ігрових завдань, правил, дій, взаємин, здобутих в іграх умінь та навичок. Ущільнення ігрової культури веде від ігрового стану до ігрових ситуацій, від простої імітації до ігрової ініціативи, від локальних ігор до ігор-комплексів, від ігор, притаманних конкретному віку і діяльнісному періоду, до ігор, що не мають вікових обмежень.

На цьому ми зупиняємось. До зустрічі на сторінках наступної книжки «Майстерність проведення гри».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.