ПРЕДМЕТНО-МАНШУЛЯЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Період предметно-маніпуляційноїдіяльності є одним із найплодо-творніших та найінтенсивніших періодів в онтогенезі дитини. З нього малюк виходить у широкий простір нових творчих знахідок і відкриттів. Основним стимулятором пошукової поведінки є можливість рухатись, пересуватись у просторі, долати певні відстані. Основною потребою є жага до опанування предметами оточення та їх властивостями. Фізіологічною основою первинного орієнтування в просторі є новоутворені зорово-рухові та слухо-рухові (першосигнальні) зв'язки. Такі дії, як хапання, розглядування, торкання, дотик — закладуть основу формування інтелекту (Ж. Піаже).

На зміну некоординованим рухам (наслідок широкої іррадіації нервового збудження) та результативним діям приходять різноманітні пред-

____ Онтогенез особистості й генезис гри людини

метно-функціональні дії. Предмети, що оточують, ніби «притягують» до себе дії дитини (Л. Божович). Дитина може постукувати, притягувати, штовхати, гойдати, м'яти, кусати предмети, і таким чином активно знайомлячись з їхніми властивостями, творчо опановує «найближчим простором» (колиска, манеж), маючи нестримне бажання ознайомитись з ближчими предметами (кімната та її змістовні компоненти) та «дальніми» (дім, подвір'я, люди, природа).

Дитина вчиться грати предметами й символами, проникаючи в невідоме, поки що нове для неї предметно-операційне середовище. Потім, працюючи й навчаючись, вона закріплюється в ньому, опановуючи відповідними комплексами знань, операційних навичок і вмінь. У праці й навчанні індивід удосконалюється й доходить до певного якісного рівня пізнання себе й навколишнього світу. Але оскільки кінетичним вектором людини є прагнення знайти себе, самореалізуватися, творчо перетворюючи дійсність, вона знову й знову грає, жонглює знаннями, символами, поняттями, уміннями, домагаючись нової якості, створюючи платформу для нового витка спіралі генезису особистості.

Дитина, граючи, осягає предметний світ, вивчає його властивості. Найбільш важливими для неї запитаннями є «чому?», «як?», «а навіщо?», «звідки?», «куди?». їй кортить не тільки довідатися, а й зрозуміти «що (хто) навколо мене», «як воно співіснує зі мною». Викладені потреби наполягають на використанні відповідних ігор. Основу їх мають становити сенсорні й тактильні ігри.

«Нежива» іграшка в руках дитини швидко перестає бути корисною, вичерпуючи свій потенціал інформаційної корисності. Дитина віднині сама доповнює ліміт завдяки допоміжній інформації про інші предмети, про досвід їх використання. Дитина наполягає на тому, щоб іграшка рухалася. Вона її «оживляє». Дитині мало бачити її, відчувати її, вона хоче, щоб та рухалась, і лише тепер вона знову цікавить її.

Слід додати, що такі самі поведінкові прояви трапляються і в дорослої людини. Вона також бажає бачити те, що рухається, її цікавить те, що має кінетичну енергію. Саме нею вона і заряджається, за бажанням потрапляючи в амплітуду загального темпоритму руху, дії. Цей феномен потрібно залучати до всіх ігор і малят, і дорослих. Рух — найцікавіша іграшка.

Збільшені можливості в пересуванні значно поліпшують можливості опанування навколишніми предметами «світу дорослих». Навколишній світ відкривається навстіж і дитина поринає з головою у творче пізнання його ознак. Виконавські, наслідувальні рухи замінюються ініціатив-

Генезис людини і гри

ними чи комбінаціями їх, задовольняючи потребу в активному діянні. Набуті навички вправляння з предметами легко переносяться в інші види діяльності, стають матеріалом для творчих пошуків, для творчості (входить — не входить, підійде — не підійде, стане — не стане). Процес діяння пронизаний духом експериментаторства, оптимізму, невичерпної радості, бажання трудитись і навчатись. Дитина може годинами гратись водою, замислюватись над проблемами «залишку» чи «нестачі води» під час використання різного об'єму дитячого посуду тощо.

Зовні такі дії подібні іграм. І якщо не просто споглядати за вільною діяльністю дитини, а «експериментувати» поруч, разом з нею, прогнозуючи деякі дії, зосереджуючи увагу на поки що невідомих моментах, підводячи до деяких «відкриттів» і викликаючи гостру зацікавленість ними, прогрес буде неминучий і швидкий. Такого роду ігри є бажаними для дітей.

Якісні зміни в освоєнні рухів змінюють самосвідомість дитини. Досягнення очікуваного й бажаного результату організують систему «Я»: «я хочу», «я можу», «я сам», вкарбовуючи в мозок прагнення до експерименту, до креативної діяльності.

Вважають, що дворічна дитина має чудові шанси опанувати будь-яку, бо має особливу відчутність (сензитивність) до мовних педагогічних впливів («...починаючи з двох років кожна дитина стає на якийсь час геніальним лінгвістом» К. Чуковський). Як наслідок, ставиться велика кількість запитань, здебільшого про назви предметів та про місце їх знаходження. Переважна більшість запитань пов'язані з практичними потребами дитини, мають ситуативний характер, бо виникають під час співпраці, співігри з дорослим. Спеціалісти вважають, що такі запитання виконують, скоріше, комунікативну функцію, ніж пізнавальну (А. Матюшкін, І. Аверіна).

Певних успіхів досягає дитина й у мові графічній — мові малюнка. Одним з найважливіших відкриттів малят від року до двох є дізнання про можливість залишати після себе сліди — «сліди своєї присутності в цьому світі» (М. Осоріна). Лінії, крапки є фактом вияву творчої енергії дитини. Вправляння в розмальовуванні приводять трирічних дослідників до революційного відкриття — «каракулі» є елементами графічної мови, можуть щось означати. Отже, тепер можна зображувати все, що оточує і хвилює, можна говорити образотворчою мовою, мовою символів, образів.

Педагог-ігромайстер, який працює з дітьми такого віку, має забезпечити для дитячих експериментів максимальну кількість різноманітних

____ Онтогенез особистості й генезис гри людини

предметів, з максимально можливою кількістю ознак, характеристик, функцій. Але таких, що є безпечними для здоров'я й доступними дитині в пізнанні.

Отже, в ігровому полі дитини віком від одного до трьох років є бажаними:

• предмети спортивного напряму: дерев'яні дошки, коник-качалка, гімнастичний комплекс, картонні коробки різних розмірів, які можна використовувати як тунелі, як «гніздо», «дім»; м'ячі, куби, лавки, гойдалки, гімнастичні джути тощо;

• предмети-ігри: відеречко з лопаткою, пасочки, іграшкові спеціальні інструменти (медичні, столярні, музичні), кубики;

•ляльки: іграшки м'які, пластмасові, гумові, ляльки, іграшкові меблі, ігри типу «Одягни ляльку»;

• предмети-ігри дидактичного спрямування: книги, дошка для маркерів, дошка з крейдою, магнітна дошка, іграшки-конструктори, рухливі іграшки, ігри-стенди;

• предмети-ігри художнього напряму: пластилін або глина, фломастери, олівці, арсенал музичних шумових інструментів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.