ОЗНАКИ ІГРОВОЇ КУЛЬТУРИ ІГРОМАЙСТРА

Активні і пасивні учасники ігрового простору не лише беруть участь у процесі ігрового спілкування й ігровій діяльності, а й мимоволі конструктивно аналізують дії ігромайстра, дають йому та його якостям певну оцінку, характеристику, виробляють своє ставлення до нього, тобто формують естетичний смак. Більше того, зіставляючи свої надбання з продемонстрованими ігромайстром, люди переглядають власні якості й уміння, даючи їм оцінку відносно продекларованих ігромайстром, встановлюючи нові перспективні цілі.

Отже, ігромаистер має бути ознайомлений з критеріями оцінки ігрової програми, з тими параметрами, за якими його можуть оцінити фахівці і пересічні представники аудиторії.

Досвід свідчить, що для фахівців найбільш вагомими є така низка

критеріїв.

1. Відповідність ідеї, форми і змісту гри віковим та психологічним
особливостям аудиторії, її запитам і потребам.

2. Повне володіння змістом програми. Ігромаистер мусить знати
все, що стосується об'єкта і предмета програми, значення всіх термінів,
використаних ним у програмі, зв'язків і взаємозалежності їхніх якостей.
Все, що використовує ігромаистер, має відповідати нормам професій
ного використання. Все, що потрапило у сферу гри, не повинно бути
фальсифікованим, напівправдою (окрім спеціальних творчих ігрових
завдань, де метою є фантазування, відхід від реальності, оригінальне
рішення), що веде у темряву.

3. Правильне і коректне побудування композиції програми (методика
моделювання гри або програми). її класичний вигляд майже не змінився від
запропонованого ще Аристотелем: зачин—розвиток — кульмінація —
розв'язка. Але потрібно врахувати й сучасні погляди на проблему по
будови архітектоніки, врахувати закони театру, реальні потреби. Най
дорожчий і найправильніший критерій для цього: доцільність.

4. Правильний вибір місця проведення ігор і конкурсів програ
ми. Враховують головне місце дислокації груп учасників, аудиторії,
реквізиту та допоміжні, ситуативні. Актовий зал має сенс тільки при
досить великому числі учасників. Рухові конкурси вимагають про-

Організація ігрового простору

стору, словесні — хорошої акустики, інтелектуальні — організації середовища (меблів: стіл, стільці тощо; письмового знаряддя: ручка, аркуші паперу тощо).

5. Наявність адекватного програмного змісту оформлення. Театру Шекспіра було достатньо, щоб усе оформлення сцени складалося з написів «ліс» або «замок». Сучасна ігрова програма потребує відповідного сучасним вимогам оформлення, наприклад: аеродизайну, світлоустановок, оригінальних декорацій, піротехнічних ефектів, рахункового табло тощо.

6. Адекватне використання технічних засобів — звукопідсилення, музики, якщо можливо — світла, відеоматеріалів, дистанційних засобів тощо.

7. Методично правильне виготовлення і використання ігрового реквізиту.

8. Володіння ведучим технічними професійними навичками: вербальними (мовою, артикуляцією, дикцією, темпоритмом) і невер-бальними (сценічною поведінкою, навичками використання технічних засобів).

9. Залучення різноманітних форм діяльності. Уміння застосовувати різновиди діяльностей, змінювати їх залежно від потреб. Уміння перемикати увагу учасників ігрового дійства через деякі відрізки часу.

Пересічні представники аудиторії (нефахівці) оцінюють майстерність ігромайстра практично системою двох критеріїв: «сподобалось» (вдовольнило, прийшлося до душі, викликало радість, осяяло душу) чи «не сподобалось» (лишило байдужим, не лягло до серця, викликало підозру, насторожило, обурило), рухаючись в оцінці від точки відліку або у бік позитиву (праворуч), або негативу (ліворуч). Найвизначнішими, найрельєфнішими позитивними якостями ігромайстра визначають «світлість» і сонячність особистості, шарм й інтелігентність, легкість і культуру спілкування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.