Види звітів про грошові потоки.

Відповідно до міжнародних облікових стандартів звіт про грошові потоки входить до складу фінансової звітності підприємствана правах основного документу поряд з бухгалтерським балансом і звітом про фінансові результати.

Для більш наочного зображення взаємозв’язку між цими звітами слід звернути увагу на рис. 3.1.

Українські підприємства складають Звіт про рух коштів (ф. № 4). Цей документ поки не має статусу основного звіту, методика його складання недостатньо конкретизована. Тому він ще не став таким же цінним джерелом інформації, як його закордонний аналог, звіт про грошові потоки. Не викликає сумніву, що для вітчизняних споживачів звітної інформації достовірна і деталізована інформація про рух коштів має не меншу цінність, чим для користувачів звітності в інших країнах.

Дуже важливо зрозуміти, що грошові потоки ні в якому разі не повинні протиставлятися таким економічним категоріям, як прибуток чи собівартість. Прибуткове підприємство (якщо цей прибуток реально відображає його діяльність, а не результат маніпуляцій зі звітністю) у стані генерувати достатні грошові потоки для погашення зобов'язань і нових інвестицій. Збитковий бізнес може якийсь час задовольняти всі свої потреби в готівці (за рахунок розпродажу запасів і устаткування, бездумних запозичень чи несвоєчасного погашення кредиторської заборгованості), однак зрештою він неминуче зіштовхнеться з дефіцитом коштів. Концентруючи основну увагу на грошових потоках підприємства, фінансовий менеджмент не абстрагується від інших економічних показників його діяльності. Задача фінансового менеджменту складається у виявленні причин різниць між рухом вартості і рухом грошей, оцінці розкритих фактів і розробці заходів щодо зміщення наявних недоліків. Рішенню цієї задачі сприяє використання концепції фінансових ресурсів. Існує два основних підходи до побудови звіту про грошові потоки:

	Звіт про фінансові результати
	Стаття
Доход від реалізації
Звіт про рух грошових коштів	Баланс	Собівартість та інші витрати
Прибуток звітного періоду
Статті активу	Статті пасиву	Податок на прибуток
Стаття	Необоротні фонди	Статутний капітал	Чистий прибуток
Операційна діяльність	Оборотні кошти	Додатковий капітал	Сплачені дивіденди
Інвестиційна діяльність	Дебіторська заборгованість	Накопичений прибуток	Реінвестований прибуток
Фінансова діяльність	Фінансові вкладення	Кредити банків
Чистий грошовий потік	Грошові кошти	Кредитори
	Баланс	Баланс

Рис. 3.1. Взаємозв'язок основних фінансових звітів.

Прямий метод. У цьому випадку аналізуються валові грошові потоки по їхніх основних видах: виручка від реалізації, оплата рахунків постачальників, виплата заробітної плати, закупівля устаткування, залучення і повернення кредитів, виплата відсотків по ним і т.п. Джерелом інформації для складання такого звіту служать дані бухгалтерського обліку. Обороти по відповідним рахункам (реалізація, розрахунки з постачальниками, короткострокові кредити і т.д.) корегуються на зміну залишків запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, й таким чином, доводяться до сум, що відображають лише ті операції, що сплачені грошима. Даний метод вважається найбільш точним, але і найбільш трудомістким. У його використанні зацікавлені, насамперед, кредитні організації, яких більш усього турбує здатність підприємства генерувати грошові потоки, достатні для погашення позик. Однак з позицій аналітика такий підхід недостатньо інформативний, тому що він не дозволяє простежити трансформацію чистого прибутку в чистий грошовий потік. Іншими словами, він не проясняє взаємозв'язки між грошовими потоками і фінансовими ресурсами.

Непрямий метод базується на розглянутих вище принципах аналізу фінансових ресурсів. У ньому не знаходять відображення валові грошові потоки, тому що він використовує тільки очищені нетто-значення: вихідною базою розрахунку виступає чистий прибуток, що шляхом послідовних корегувань доводиться до величини чистого грошового потоку. Користувач такого звіту може простежити весь шлях, що проходять фінансові ресурси для того, щоб перетворитися в грошову форму. Це дозволяє йому знайти будь-які перешкоди на цьому шляху, що заважають підприємству збільшити свою здатність генерувати грошові потоки.

Іноді прямий і непрямий методи розрахунку грошового потоку протиставляють один одному таким чином: прямий метод оснований на принципі “зверху-вниз” – від виручки до грошового потоку; непрямий же метод базується на принципі “знизу-уверх” – від чистого прибутку до грошового потоку. При цьому мається на увазі позиція показників виручки і чистого прибутку в звіті про фінансові результати. Виручка показується зверху цього звіту, а чистий прибуток – це один із самих останніх його показників, якій відбивається у звіті.

Незважаючи на розходження в техніці складання та від застосованого методу, звіт про грошові потоки повинен відображати надходження і вибуття грошей у розрізі основних видів діяльності – операційної, інвестиційної і фінансової. Схематично склад і структура грошових потоків представлена на рис. 3.2.

При використанні непрямого методу, що розглядає не валові грошові потоки, а їх нетто-величини, до операційної діяльностівідносяться також чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Знаючи принципи віднесення окремих потоків до конкретних видів діяльності, нескладно перетворити таблиці 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. до стандартного вигляду звіту про грошові потоки, складеного за непрямим методом (табл. 3.5.). Позитивні цифри в цьому звіті відповідають притокам, а негативні – відтокам коштів.

Варто пам'ятати, що максимізація чистого грошового притокуне може розглядатися у якості основної фінансової мети підприємства. В ідеалі його величина повинна прагнути до нуля, тому що вивільнені кошти, маючи 100%-му ліквідність, мають нульову (і навіть негативну) прибутковість. Тому тривале розміщення фінансових ресурсів у готівково-грошовій формі означає для підприємства значні втрати потенційного доходу. Позитивним моментом є наявність значного притоку грошей від операційної діяльності, що свідчить про розумне використання потенціалу підприємства. Однак вкрай обережна фінансова стратегія, що виявилася в скороченні позикових ресурсів при помітному рості дебіторської заборгованості, привела до того, що на початку наступного господарського циклу підприємство буде мати у своєму розпорядженні менший обсяг фінансових ресурсів.

В якості прикладу для визначення грошового потоку підприємства використаємо дані фінансової звітності ВАТ „Фірма „Меблі”. Проведемо розрахунок величини грошового потоку прямим та непрямим методами.

На першому етапі аналізу зробимо аналітичний баланс і представимо його у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Аналітичний баланс, тис. грн.

Актив	Пасив
Статті	Початок року	Кінець року	Статті	Початок року	Кінець року
Основні фонди	3926,7	3730,3	Статутний капітал	1846,6	1846,6
Незавершене будівництво	80,6	90,2	Додатковий капітал	3151,7	3016,5
Всього основний капітал	4007,3	3820,5	Нерозподілений прибуток	-621,2	-672,9
Запаси	649,3	855,3	Всього власний капітал	4377,1	4190,2
Дебіторська заборгованість	198,1	231,2	Довгострокові зобов`язання	25,8	25,8
Інші необоротні активи	0,7	0,5	Кредиторська заборгованість	456,1	701,1
Грошові кошти	3,6	9,6	Всього короткостроковий капітал	481,9	726,9
Всього оборотний капітал	851,7	1096,6	Баланс	4859,0	4917,1
Баланс	4859,0	4917,1

Найбільшу стурбованість викликає збільшення дебіторської заборгованості, яка зменшила чистий грошовий потік на 33,1 тис. грн. Питома вага основного капіталу в структурі активів підприємства – близько 76% (3730,3/4917,7). Сума незавершеного будівництва складає 9,6 тис.грн., що могли б збільшити обсяг інвестицій. У результаті інвестиційні ресурси підприємства склали 186,8 тис.грн., а результатом операційної діяльності став чистий збиток у сумі 51,7 тис.грн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні підходи до управління грошовими потоками підприємства.	\|	Притоки Відтоки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.