Ірина Дибко

Дибко-Филипчак Ірина (1925) — українська письменниця, перекладач, критик, музикант.

Народ. 25 березня (за ін. даними — 30 березня) 1925 р. у с. Більшівці Станіславського повіту (тепер. Івано-Франківської обл.) у селянській родині. Закінчила педагогічний інститут у Станіславі, музичну школу. Продовжила музичні студії у Лодзі та Зальцбурзі. Вивчала юридичні науки у Мюнхені. У 1950 р. переїхала з родиною до США, вчителювала в 1963–1991 і 1995–1997 рр. у Пассаїку (Нью-Джерсі). Зараз мешкає в містечку Потомак у Мериленді, володіє англійською, німецькою, польською, російською і латинською мовами. Член управи Міжнародного Пен-клубу.

Дибко-Филипчак І. Ахнатон. Поема. — Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середя-ка, 1986. — 66 с.

Дибко-Филипчак І. Білий орел. Оповідання для молоді. — Філадельфія: Київ, 1980. — 159 с.

Дибко-Филипчак І. Гільгамеш. Поема. — Кліфтон, 1984. — 93 с.

Дибко І. На крилах дум. Мати Короля Данила. — 2-е вид., справ., допов. — Кліфтон, 1987. — 146 с.

Дибко І. На перехресті років. Поезії й драми. — Нью-Йорк, 1982. — 127 с.

Дибко-Филипчак І. Наталена Королева і її літературна творчість // Жіночий світ. — 1989. — № 3. -С. 7-9.

Періодика для дітей. Підручники для читання у початковій школі. Довідкова література для дітей.

Однією з прикмет сьогоднішнього літературного процесу в Україні є розмаїття періодичних видань. Однак, поряд з тим, виникає проблема періодичних видань, адресованих дітям. Це не є проблема кількості журналів та газет для дітей, що були видані і видаються протягом 15 років незалежної України, це питання якості інформації та смислового навантаження, які несуть дитячі видання.

Загальновідомо, що дитяча преса виконує, перш за все, функції популяризації пізнавальних та педагогічних ідей. Зміст дитячих часописів повинен розповідати читачам про нове в житті людей та навколишньому світі, відкриття науки і техніки. При цьому, всі матеріали, вміщені в дитячий друкований орган, не повинні суперечити морально-етичним нормам суспільства, більше того, вони мають пропагувати усталені цінності народу та суспільства в цілому.

Кількість періодичних видань для дітей у державі свідчить про рівень її цивілізованості, культури, інтелекту, а також про перспективи її розвитку, її майбутнє. Нове покоління повинно формуватися під впливом вдалої державної політики, сім’ї, громадськості та джерел інформації, які гарантуватимуть повноцінний всебічний розвиток дитини. Нам здається, що думка про занепад дитячої журналістики, у зв’язку з ростом впливовості телебачення, є хибною, оскільки телебачення, або ж комп’ютер, в жодній мірі не заміняє періодики – це різні засоби інформації, що по-різному впливають на інтелектуальну діяльність дитини.

Закономірно, що світ української дитячої преси шириться. Попри всі економічні, духовні, видавничі негаразди, на даний момент видається більше 50 видів дитячих журналів та газет всеукраїнського рівня. Зараз вони здатні задовольняти вимоги найпримхливішого читача. Тематична різнобарвність і поліграфічна якість дитячих видань, яскравість та виразність художнього оформлення приваблюють малих читачів та їх наставників. Варто зазначити, що поряд із добре відомими не одному поколінню читачів журнальних імен - “Малятко” (видається з 1960р.), “Барвінок” (з 1928р.), “Однокласник” – додалося багато нових: “Клас!”, “Розмалюйко”, “Пізнайко”, “Словознайка” (з 1990р.), “Зернятко” (з 1995р.), “Малеча” (з 1998р.), “Дитяча Академія” (з 2001р.), “Вулик” (з 2002 р.) і зовсім нове видання “Пізнайко від 2 до 5” вперше вийшло у січні 2005 року. Іноді – це не обов’язково власне київські видання “Клас!” “Дзвіночок”, “Світ дитини”, “Зернятко”, хоч і в столиці вони не дивина.

Тоді виникає запитання: як зорієнтуватись батькам, вчителям та методистам у такому потоці дитячої періодики? Через нестачу коштів журнали та газети не мають змоги рекламуватися, а вчителі, в свою чергу, не в змозі зорієнтуватися у цьому потоці дитячих видань через брак критично-методичного аналізу, а часом простого бібліографічного інформування.

В наш час дитяча періодика здатна замінити дитячі енциклопедії, задачники, розмальовки, адже багато журналів особливу увагу звертають саме на розвиток інтелекту школяра, його творчих здібностей. Окрім розваг та анекдотів знаходимо цікаві розповіді з історії (“Дивосвіт”, “Світ дитини”, “Осьмомисл”), життя рослин і тварин, культура народів світу (“Дитяча Академія”, “Загадкова скарбничка”, “Соняшник”), твори літературних класиків та сучасних письменників (“Веселочка”, “Терентій”, “Барвінок”), природничу тематику висвітлюють “Яблунька”, “Азбука природи”, “Джміль”, веселять та розвивають інтелект журнали: “Малеча”, “Вулик”, “Стежка”; вивчати англійську маленькі читачі можуть зі спеціалізованим виданням “Словознайка”, окремими рубриками журналів “Загадкова скарбничка”, “Котя”, “Стежка”, “Джміль” та ін.

Корисними для батьків та вчителів є додатки у газеті “Казковий вечір” та журналі “Загадкова скарбничка”. Це поради психологів та педагогів, як допомогти дитині вчитися і розвиватися, організувати дозвілля.

Зручними у користуванні та систематичному засвоєнні нових знань є тематичні випуски дитячих видань. Вони не тільки подають нову цікаву інформацію з гарними ілюстраціями, а й перевіряють засвоєні знання за допомогою ребусів, кросвордів, логічних завдань, саморобок, розмальовок та коміксів. У журналі “Малеча” є додаток “Розважальник інтелектуала”, журнал “Стежка” – сам є комплексною грою; головним героєм кожного нового випуску є відомий казковий або мультиплікаційний герой, де, поряд із завданнями на розвиток розумових здібностей, подаються завдання зі словами на розвиток зв’язного мовлення, цікаві відомості про рослинний та тваринний світ.

Унікальним можна назвати дитячий журнал “Зернятко”. Це перше дитяче видання, яке основну увагу приділяє вихованню християнської моралі, яка ненав’язливо подається у цікавих розповідях, коміксах, малюнках, кросвордах та саморобках. Розглядаються різні морально-етичні теми, які актуальні у середовищі маленького читача.

З 2000 року в Україні видається дитячий мистецький журнал “Джміль”. Він легко і цікаво знайомить читачів з азами живопису, музики і літератури. Матеріали журналу направлені на розвиток художньої культури, зв’язного мовлення, акторських здібностей, логіки, асоціативного мислення, подаються методичні вказівки щодо роботи батьків з дітьми, вчителів на уроках малювання та розвитку творчих здібностей в цілому. Тут можна знайти і тексти дитячих пісень з нотами, уроки танців.

Дитячий журнал “Вулик”, гаслом якого є “навчатися - граючись” – це світ дитячої фантазії, він спонукає до винахідливості, нестандартних рішень, веселих витівок і перипетій.

Головний герой – Бджілка – прототип дитини, що є активною у фізичному, емоційному та пізнавальному плані; моторна, жвава, весела, позитивна та оптимістична, не боїться помилок – розкута і смілива.

Рубрики журналу самі говорять за себе : “Школа Гідності”, “Криниця легенд”, “Логічні розваги, математична галявина”, “Лабораторія відкриттів”, “Академія Магії”, “Конкурси та призові завдання від “Вулика””, “Лісові цікавинки”, “Мовленнєві розваги”, “Лісова ігротека”, “Методичний плакат”. “Вулик” – один із небагатьох дитячих журналів, який твориться фахівцями-педагогами, тому він і став взірцем дитячої преси України.

Цікавий та неординарний журнал “Дитяча Академія” друкується лише з 2003 року, а вже встиг завоювати прихильність читачів, адже загальний тираж видання - близько 24000 примірників. Журнал ґрунтується на співпраці з читачами (друкуються їх матеріали, фото, існує “Клуб друзів”), висвітлюється активне життя сучасних дітей – участь у фестивалях та конкурсах. Крім цікавої інформації про історію, культуру, спорт і кумирів, подається підбірка різноманітних кросвордів, жартів та ребусів.

Ігровий журнал “Пізнайко” крім української виходить ще й російською та англійською мовами (російськомовний “Познайка” – то не традиційний у таких випадках варіант іншою мовою, а , судячи з усього, принципово окремий журнал).

Слід згадати осібно про три, можна сказати, патріархи української дитячої періодики – “Малятко”, “Барвінок”, “Однокласник” (“ОК”). Як бачимо, сьогодні їм не легко витримувати конкуренцію, та гадається, їм і надалі пощастить залишатися серед провідних дитячих видань України, завдяки багатолітнім традиціям, високій видавничій культурі, професійному підходу до компонування кожного номера. Маючи стабільне вікове коло своїх адресатів, журнали намагаються ставати дедалі цікавішими, поліграфічно якіснішими, пробують розширити діапазон зворотного зв’язку зі своїми читачами (дитячі малюнки, поетичні та прозові першотвори, різноманітні конкурси, лотереї, нагороди) спонукають читачів до активної пізнавальної та комунікативної діяльності. Сучасний “Однокласник” має понад 20 рубрик, цікаві інтерв’ю, плакати-постери з улюбленими виконавцями, бесіди на психологічні теми. В усіх виданнях - широкий вибір ігрових завдань, ребусів, кросвордів, лабіринтів, що робить дозвілля дитини максимально заповненим та корисно-пізнавальним.

Щодо дитячих газет, то їх асортимент не такий великий, як журналів. Відомі нам “Дитяча газета”, “Жива вода”, “Зірка”, “” Літ- україночка”, “Перченя”, “Я сам(а)”, “Велика дитяча газета”, “Казковий вечір” заслуговують окремої розмови. Але варто згадати, що окрім всеукраїнських газет, починає розвиватись шкільна преса.

Окреслюючи контури сучасної української періодики для дітей ми дійшли висновку, що дитяча преса має великі перспективи розвитку, адже допоки на Україні дитяча україномовна книга не здобуде статус домінуючої, її завдання виконуватимуть періодичні видання для дітей, тиражі яких щороку збільшуються, а отже зростає потреба у якісному українському “продукті”

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Антон Лотоцький	\|	Грошово-кредитна політика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.