Подання інформації у комп’ютерному середовищі

Форми подання даних

За основні форми подання інформації у вигляді даних прийнято символьну, текстову та графічну.

Символьна форма даних є найпростішою з них. Вона ґрунтується на поданні інформації у вигляді окремих символів, яким зазделегідь надано певного змісту. Простота цієї форми даних обумовлює вузьку сферу її практичного використання —, в основному, це передача інформаційних сигналів про різні події. Наприклад, червоний і зелений кольори світлофору — це відповідно сигнали заборони і дозволу руху, прапорцеві знаки морської сигналізації — символи відповідних подій на флоті, символ "×" — команда закриття вікна в операційній системі Windows.

У текстовій формі подання інформацію вкладено не лише в окремі символи, але й у їхне сполучення та порядок, тобто у слова. Так, слова “тіло" і “літо" складено з однакових знаків, але вони містять різну інформацію.

У спілкуванні людей будь-який письмовий текст — це лінійна впорядкована послідовність речень, кожне з яких — граматично правильно побудована послідовність слів. Оскільки для кожного слова відома його семантична інтерпретація, то і семантика речень, а значить і всього тексту, також є відомою. Отже, смисл тексту передають через сполучення і порядок слів у цьому тексті. З цих позицій мова — це словник (набір слів) і правила користування ним.

Зауважимо, що усні повідомлення також можна подати як послідовність знаків, якщо розкласти усний текст на елементарні складові частини — фонеми, і саме їх мати на увазі за знаки.

Текстова форма подання інформації, завдяки синтаксичним і семантичним можливостям знакових систем, засобами яких утворюються тексти, є надзвичайно зручною і її широко використовують у всіх сферах людського буття.

Графічна форма даних є наймісткішою за змістом, але й найбільш складною за побудовою. Образи природи, фотографії, карти, інженерно-конструкторські креслення, схеми, малюнки, художні картини тощо мають велике значення в житті людей і містять величезну кількість семантичної інформації.

Інформатика дає більш широке означення даних, яке охоплює і позамашинне оперування даними в інформаційних процесах.

Дані — це факти, поняття або інструкції, подані в обумовленій формі, яка є зручною для передавання, інтерпретації та оброблення людиною чи автоматичним пристроєм.

Таке означення даних цілком узгоджується з прийнятим у інформатиці трактуванням інформації як об’єкту певної діяльності.

Інформатика оперує такими даними, як числа, формули, слова і тексти природних та штучних мов, алфавітно-цифрові конструкції (наприклад, дати, адреси, економічні показники тощо), таблиці, графічні об’єкти (графіки, діаграми, креслення), окремі символи (математичні, логічні, керуючі і повідомляючі символи операційних систем та ін).

Для автоматизації роботи з даними різних типів дуже важливо уніфікувати форму їх подання, що здійснюють за допомогою методів кодування.

Кодування — це вираження даних одного типу через дані іншого типу шляхом відображення одного набору знаків у інший. Зворотнє відображення називають декодуванням, а отримані в результаті кодування слова — кодами.

Природні людські мови — це не що інше, як системи кодування понять для вираження думок через мову.

У комп’ютерній техніці дані розглядають як знакові структури, побудову яких визначають принципи організації комп’ютерного середовища (апаратури і програмних засобів). Тому в інформатиці застосовують універсальну систему кодування даних, яку прийнято називати двійковим кодуванням. В її основі — подання даних послідовностями всього двох знаків: 0 і 1. Ці знаки називають двійковими цифрами або бітами (англійською "bit", що є скороченням від "binary digit" — двійкова цифра). Одним бітом можуть бути виражені два поняття: 0 або 1, так або ні, чорне або біле, істине або хибне і т. п. Двома бітами можна закодувати чотири різних поняття: 00, 01, 10, 11, трьома — вісім: від 000 до 111. У загальному випадку кількість незалежних значень даних N, яку можна закодувати двійковими кодами довжиною n, обчислюють за формулою N=2ⁿ. Згідно з цією формулою збільшення довжини коду на одиницю приводить до збільшення в два рази кількості понять, що можуть бути закодовані в даній системі кодування.

Двійковий алфавіт А₂ = {0, 1} є внутрішнім машинним алфавітом, яким кодують вхідні дані будь-якого типу. Для кодування даних певного типу (числової, текстової, графічної, відео- та аудіоінформації) існують певні міжнародні стандарти, розгляд яких виходить за межі цих методичних вказівок.

На завершення відзначимо, що дані, виконуючи роль знакових носіїв інформації, утворюють у своїй сукупності знакове середовище існування інформації. Зауважимо, що воно не обмежене сферою спілкування між людьми, а включає також сигналізуючі немовні знаки, властиві порівняно високорозвиненим формам спілкування між іншими живими істотами, зокрема, знаки орієнтації бджіл, знаки спілкування птахів, звірів (крики тривоги, заклику, загрози, різноманітні рухи, пози тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про знакові системи	\|	Матеріальні носії інформації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.