Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні.

Лекція 11. Українська культура кін. XVIII – поч. XX ст. Національно-культурне відродження в Україні.

Поняття «українське національно-культурне відродження» відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України впродовж кінця XVІІ – поч. XX ст. Українське національне відродження розпочалося на східноукраїнських землях в кінці XVІІІ ст. Воно стимулювалося природними процесами загальнокультурного розвитку та необхідністю протидії політиці російського царизму. Важке політичне, соціально-економічне становище, культурний занепад викликали «захисну реакцію», що проявилася у комплексі подій і явищ, які засвідчили засвоєння інтелігенцією і значне поширення в масах національної свідомості, активізацію українського національного руху в усіх його формах.

Окремі дослідники звужують зміст поняття «національне відродження», обмежують його лише культурною фазою, ототожнюють з відродженням народних традицій і звичаїв, розширенням сфери вживання української мови, створенням національної школи, національного театру, кіно тощо. Такий підхід дещо спрощений, оскільки національне відродження є насамперед політико-культурним процесом, кінцева мета якого – «завоювання національної незалежності та проголошення національної держави».

Українське національно-культурне відродження базувалось на попередніх здобутках українського народу. Соціальним підґрунтям для потенційного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність – рідну мову. Тому стартові умови для національного відродження були кращими у Наддніпрянщині, оскільки тут ще збереглися традиції недавнього державно-автономного устрою, політичних прав, залишки вільного козацького стану та козацького суду, а головне – тут хоча б частково збереглася власна провідна верства – колишня козацька старшина, щоправда, переведена у дворянство.

Чеський історик і політолог, професор Празького університету Мирослав Грох виділяє в історії кожного національного руху три основні етапи: академічний, культурний та політичний. За його теорією, на першому етапі відродження національна група стає предметом уваги дослідників, які вивчають фольклорну спадщину, досліджують вірування, звичаї, історичне минуле народу. Робиться все це мовою іншого народу. Другий етап національно-культурного відродження позначений тим, що мова, яка на першому етапі була предметом вивчення, тепер стає мовою, якою творять літературу, яка вживається у науці, громадському житті, у політиці. І на третьому етапі нація, об’єднана мовою, висуває вимоги до політичного самоврядування, автономії, самостійності.

Американський вчений українського походження Роман Шпорлюк зробив спробу застосувати схему М. Гроха до розвитку українського національно-культурного відродження. Він дає його періодизацію, виділяючи три фази – наукову, культурну і політичну.

Національно-культурне відродження України, попри регіональні особливості, характеризувало всеукраїнські перетворення. Процес українського національного відродження історики, як правило, поділяють на три етапи:

Ø період збирання спадщини або дворянський етап (кін. XVIII – 40-і pp. XIX ст.);

Ø українофільський або народницький етап (40-і pp. XIX ст. – кін. XIX ст.);

Ø політичний або модерністичний етап (з кін. XIX ст.).

Цю періодизацію запропонував ІванЛисяк-Рудницький.

Найважливішими складовими національно-культурного відродження в Україні можна вважати такі:

ü зміст і основні результати соціально-економічних зрушень, які характерні для переходу від феодалізму до капіталізму;

ü процес формування нації, національної самосвідомості, національної культури;

ü зміст і реальні результати національно-визвольної боротьби, спрямованої на обстоювання політичної незалежності.

В українській історико-культурологічній літературі утвердилась думка, згідно з якою початок українського національно-культурного відродження пов'язується з виходом у світ «Енеїди» І. Котляревського (1798 p.), а також з його послідовниками – Г. Квіткою-Основ'яненком та Харківським гуртком літераторів. Своєю чергою, національно-культурне відродження у Галичині пов'язувалося з іменем М. Шашкевича, який майже через 40 років після появи «Енеїди» видав разом з однодумцями з гуртка «Руська Трійця» альманах «Русалка Дністровая», започаткувавши західноукраїнський літературний, а згодом і національний ренесанс.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.