• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Виконання зобов'язання

Виконання зобов'язання - це здійснення боржником дії (або утримання від дії), яка є об'єктом зобов'язального правовідношення.

Виконання зобов'язання здійснюється за загальними пра­вилами або принципами виконання зобов'язань. Принципами виконання зобов'язання є:

1) виконання в натурі;

2) належне виконання зобов'язання;

3) реальне виконання зобов'язання.

Студенти повинні вміти розкрити кожен з принципів, по­казати різницю між принципом належного виконання та реаль­ного виконання зобов'язання.

Коли суб'єктами зобов'язання є тільки дві особи, то одна з них, яка є кредитором, може вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі тільки від тієї особи, яка виступає як борж­ник. За загальним правилом зобов'язання має бути виконане кредиторові боржником особисто. Але у випадках, встановле­них законом або договором, та коли це випливає із звичаїв діло­вого обороту чи суті зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та суб'єкти його виконання можуть не збігатися, оскільки відпов­ідно до ст. 528 ЦК України виконання зобов'язання може бути покладено боржником на іншу особу. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржни­ка іншою особою.

Якщо остання не виконає зобов'язання або виконає його неналежним чином, це зобов'язання повинен виконати сам боржник. Крім того, інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити пра­во на майно боржника (право оренди, застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і засто­совуються положення ст.ст. 512-519 ЦК України.

На практиці трапляються зобов'язання з множиною осіб у зобов'язанні. У ст. 540 ЦК України закріплений частковий по­рядок виконання зобов'язань із множиною осіб:

- якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вима­гати виконання, а кожний з боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо інше не встановле­но договором або актами цивільного законодавства. - солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із борж­ників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено догово­ром або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку тому із них, хто у повному обсязі виконав солідарний обов'я­зок, несплачене припадає у рівній частці на всіх солідарних боржників. Відносини за взаємними розрахунками між бор­жниками після того, як один із них виконав солідарний обо­в'язок, також мають зобов'язальний характер і називаються регресними зобов'язаннями.

За регресним зобов'язанням кредитор (регредієнт) зобов'я­заний перед третьою особою до виконання, вправі віднести його повністю або частково за рахунок боржника (регресата), дія чи бездіяльність якого обумовили залучення кредитора до такого виконання. Характерними ознаками регресного зобов'­язання є:

1) його похідний характер щодо основного зобов'язання;

2) один або всі його учасники є також суб'єктами основно­го зобов'язання;

3) виконання одним із них основного зобов'язання або навіть саме його виникнення обумовлюється дією чи без­діяльністю осіб, з якими внаслідок цього і встановлюєть­ся регресне зобов'язання.

Регресні зобов'язання можуть виникати не лише внаслідок виконання солідарного обов'язку одним із боржників, а також і в інших випадках, встановлених законом.

Заміна осіб означає, що первісні учасники із зобов'язання вибувають, а їхні права та обов'язки переходять до інших суб'єктів. Заміна осіб у зобов'язанні може здійснюватися замі­ною кредитора або боржника. Студенти повинні знати умови заміни кредитора і боржника у зобов'язанні, для цього необхі­дно уважно вивчити ст. ст. 512 - 532 ЦК України.

Заміна кредитора

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою осо­бою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правозаступництва;

3) виконання зобов'язання боржника його поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання третьою особою за боржника його зобов'язання перед кредитором, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 512 ЦК України). Але така заміна може бути заборонена приписом закону або договором. На­ приклад, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином називається цесією. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'я­занні вчиняється у тій формі, що і правочин, з якого виникло зобов'язання. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права, при цьому згода боржника на таку зам­іну не потрібна, оскільки цесія ні в якій мірі не погіршує його положення, але законом або договором може бути встановлено інше. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати но­вому кредиторові документи, що засвідчують передані права, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати свого зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нього прав за зобов'язанням.

Крім того, закон вимагає, щоби боржник був повідомлений про заміну кредитора у письмовій формі. При порушенні цього при­пису боржник має право здійснити виконання первісному кре­диторові і воно буде вважатися належним.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не несе відповідальності за її невиконання боржником, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Заміна боржника у зобов'язанні називається переведенням боргу. Первісний боржник вибуває із зобов'язання і заміняєть­ся іншою особою. На це потрібна згода кредитора, тому що для нього особистість боржника (його кредитоздатність та інші якості) може мати суттєве значення. Новий боржник має пра­во висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрун­туються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Заміна боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою, має певні особливості. Зокрема, порука і застава, вста­новлена іншою особою, припиняються після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечува­ти виконання зобов'язання новим боржником. Але застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Форма правочину щодо заміни боржника визначається відповідно до правил, встановлених ст. 513 ЦК України.

Важливе значення має місце виконання зобов'язання. Це місце, де боржник має вчинити дії, що складають об'єкт зобов'язально­го правовідношення, а кредитор має прийняти запропоноване йому боржником належне виконання. Згідно зі ст. 532 ЦК Ук­раїни місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено за згодою сторін, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що ви­никає на підставі договору перевезення, - за місцем зда­вання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що ви­никає на підставі інших правочинів, - за місцем виготов­лення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні вста­новлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає ви­конанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає вико­нанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момен­том пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право ви­конати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони ма­ють виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обо­роту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати сво­го обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це кредитора. У разі невиконання однією із сторін свого обов'язку або наяв­ності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійсне­не однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою сторо­ною свого обов'язку, ця сторона повинна виконати свій обов'я­зок.

Предмет виконання - це сукупність юридичних та матері­альних (якщо такі є) об'єктів зобов'язального правовідношення, тобто ті дії, що мають бути вчинені суб'єктами (або утри­мання від дії), та майно, що має бути передане за зобов'язанням (якщо останнє пов'язано з його переданням).

Від належного виконання умов зобов'язання щодо предме­та його виконання залежить досягнення мети зобов'язання, визначеної при його установленні.

Переважна кількість зобов'язань встановлюється щодо од­ного предмета. Але законодавство передбачає можливість вста­новлення таких зобов'язань, за якими боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. При цьому він має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 533 ЦК України зобов'язання має бути викона­не у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими ак­тами.

Використання іноземної валюти, а також платіжних доку­ментів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на тери­торії України за зобов'язаннями допускається у випадках, по­рядку та на умовах, встановлених законом.

У разі недостатності суми проведеного платежу для вико­нання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума пога­шає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встанов­лено договором (ст. 534 ЦК України):

у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, по­в'язані з одержанням виконання;

у другу чергу сплачуються відсотки і неустойка;

у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У разі збільшення встановленого законом неоподатковува­ного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за гро­шовим зобов'язанням на утримання фізичної особи (на відшко­дування шкоди, завданої життю або здоров'ю, за договором довічного утримання та в інших випадках, встановлених зако­ном або договором), пропорційно збільшується.

Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобо­в'язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.

За користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Зобов'язання може виконуватись:

1) у формі однократного акта;

2) у формі кількох відокремлених у часі дій. Крім того, чинне цивільне законодавство передбачає можливість виконання зобов'язання внесенням боргу у депозит нотаріуса.

Відповідно до ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного зако­нодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв діло­вого обороту. Про згоду кредитора прийняти часткове виконан­ня можуть свідчити: пряма заява, конклюдентні дії (приступивши до використання частково виконаного, кредитор вважається тим, хто прийняв виконання, навіть якщо він зая­вив про свою відмову від нього).

Відмова від часткового виконання має бути виражена або у фактичному його неприйнятті, або у заяві про відмову.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор, якщо цьо­го вимагає боржник, повинен видати останньому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. При цьому боржникові повертаються всі боргові доку­менти, які він видав кредиторові, а в разі неможливості їх по­вернення кредитор повинен вказати про це у своїй розписці. У разі відмови кредитора повернути борговий документ, вида­ти розписку на підтвердження виконання зобов'язання борж­ник має право затримати виконання, а кредитор у цьому разі вважається як такий, що прострочив його прийняття.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання зобов'язання.

Способом виконання зобовязання є внесення боргу у депо­зит нотаріуса. Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати зобов'язання внесенням належних з нього кре­диторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їх боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора про внесення боргу в депозит у порядку, встановленому законом.

Переглядів: 1225